У Гамбурзі на полях саміту G-20 відбулася перша зустріч президента США Дональда Трампа і президента РФ Володимира Путіна. У переговорах взяли участь держсекретар США Рекс Тіллерсон і глава МЗС РФ Сергій Лавров. Зустріч пройшла в закритому режимі та тривала більше двох годин. Чому головним підсумком зустрічі є не домовленість про перемир'я в Сирії та заява про канал зв'язку по Україні, "Апострофу" розповів російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський.
Я б так нервово не розглядав всі значення цих слів і зустрічей. З моєї точки зору, це все слова, слова і слова. Трамп виступав у Польщі, погрожував Росії страшними карами, розповідав, яка вона погана. На наступний день поїхав зустрічатися з Путіним і сказав, що для нього велика честь побачити президента Росії.
Слова Трампа - це слова, які взагалі не варто сприймати. Він - шоумен, якщо хтось цього не розуміє, то вже і не зрозуміє. Він шоумен в Польщі, в Гамбурзі, у Вашингтоні. Ви ж не вважаєте, що слова ведучого телепередачі мають якесь величезне значення? Так і Трамп - його слова не мають ніякого значення.
Якщо говорити про канал зв'язку між США і Росією по Україні, про створення якого заявили сьогодні. Хіба раніше держсекретар США і міністр закордонних справ Росії не зустрічалися з питання України? Так було з самого початку російської війни в Україні, з 2014 року. Я не дуже розумію, що нового в тому, що будуть говорити. З моєї точки зору, будь-яка країна, якщо вона не Сирія, а держава, повинна вирішувати сама проблеми по мірі їх надходження, а не сподіватися або боятися, що зроблять інші. Те, що Росія великої війни в Україні вести не буде - це абсолютно очевидний факт. І зовсім не через Трампа або Європу. Вона не буде вести велику війну з тієї причини, що Росія вже ніколи більше не буде вести великих воєн. Ресурс великих воєн для Росії вичерпаний. Максимум, що вона може, - три дні повоювати в Грузії, послати обмежену дивізію або дві на Донбас і послати льотчиків бомбити сирійців, у яких немає ППО.
Що стосується боротьби з тероризмом. Ну, так, борються з великим успіхом. Я висловлю єретичну думку, мені боятися нічого. Проблема міжнародного тероризму - це найбільш перебільшена проблема з тих, з якими стикається людство. Де тероризм має реальне значення - це Близький Схід. Це Сирія, де йде реальна війна. Також Ліван, Ірак. Це досить реально в Ізраїлі. Але світовий тероризм - це на 99% міжнародне телебачення.
Теракти - це, звичайно, трагедія для рідних і близьких тих, хто постраждав або став жертвою терактів. За останні кілька років, коли всі ЗМІ Європи забиті терактами і всі переговори починаються і закінчуються закляттями з приводу тероризму, в терактах загинули в 10 або 100 разів менше людей, ніж в автомобільних аваріях. Але з приводу автомобільних аварій в Європі ніхто не проводить самітів і не репетує як божевільний. Проблема аварій - це проблема безпеки руху, поліції і конструкції автомобілів. Проблема тероризму в Європі - проблема роботи таємної державної поліції. Коли вона працює, то терактів немає, а коли працює погано, то теракти є. Ось і весь великий міжнародний тероризм.
Припинення вогню в Сирії. Якщо хто-небудь може пояснити, яке діло Сполученим Штатам Америки та Російській Федерації до того, хто буде так званим президентом так званої Сирії, то я з величезною цікавістю послухаю цю людину. Я дуже добре розумію, яке діло до Сирії її сусідам. Туркам, яких хвилює проблема курдів. Ізраїлю, який хвилює проблема його безпеки. Сирії, яка воює з Іраном на своїй території. Ось їхні проблеми я добре розумію.
Якого біса там роблять Росія і США? Яке велике щастя буде в Сполучених Штатах, якщо Асад перестане називатися президентом Сирійської республіки, і яке велике щастя буде в Росії, якщо Асад буде називатися президентом Сирійської республіки - я, чесно, не розумію. Я розумію, що люди в Америці і Росії хочуть наполягти на своєму: я сказав, що він буде президентом, і він буде президентом, чи я сказав, що він не буде президентом, і він не буде президентом, тому що я сказав. Хлоп'яча впертість, хлоп'яче бажання гнути пальці і воювати чужими руками до переможного кінця - всі ці понти мені зрозумілі. Але яке діло США і РФ до крихітної і розореної вщент, практично неіснуючої Сирії, абсолютно злиденної країни. Чому інші країни не цікавляться Сирією, а от Америка і Росія збожеволіли на тому, буде чи не буде Асад президентом. Він давно вже не президент - країна розпалася на шматки - правильніше його назвати губернатором Дамаска і прилеглих районів. Тому не думаю, що це має якесь реальне значення.
Значення має те, що є контакт між Трампом і Путіним. Два найбільших шоумена початку XXI століття - Путін і Трамп, Пат і Паташон, Штепсель і Тарапунька, безсумнівно, одне одного знайшли і, безсумнівно, контакт у них буде. Вони люди одного психологічного малюнка, обидва шалено обожнюють піар, шоу, обидва справжні політики-шоумени. Політик XXI століття – це, насамперед, шоумен, який займається шоу не заради цілей, а заради шоу.
Ці дві людини, безсумнівно, одна одну знайшли і будуть зустрічатися і контактувати, а як це буде позначатися на політиці країн - це взагалі друге питання. Головне – Show must go on! Трамп може лаяти Росію, але ніколи не буде лаяти Путіна. Путін буде лаяти Америку, але ніколи не буде лаяти Трампа.
Трамп вже зробив Росії багато поганого, і аж ніяк не в Україні та Сирії. Він зробив найпростішу річ - домагається поставок нафти і газу зі США до Європи. Це і є реальна загроза Росії. Для Росії немає загроз, в Сирії, вибачте, на Донбасі - то для неї не загроза, зниження ціни на нафту і поява конкурента "Газпрому" в Європі - це загроза. Ракети, бомби і висока геополітика Росії не загрожують, їй загрожує падіння доходів в бюджет. Але Путіну на це наплювати - його не хвилюють гроші, його хвилює власний піар, як і Трампа хвилює власний піар.
Я б сказав так: зустріч пройшла цілком успішно. Зустріч двох шоу-зірок. Контакт буде, а як це позначиться на політиці для цих двох великих шоуменів - друге й третє питання. Show must go on! Шоу буде тривати, поза всяким сумнівом.