Єврозона може незабаром зіткнутися з тестом на виживання. Доля валютного союзу може залежати від результатів президентських виборів у Франції, другої за величиною економіки єврозони. Французькі виборці попрямують на вибори в два тури президентських виборів 23 квітня і 7 травня, а перемога кандидата від "Національного фронту" Марін Ле Пен майже напевно призведе до кінця єврозони. Вибори в законодавчі органи пройдуть 11 червня і 18 червня. Вибори в двох цих випадках пройдуть за участю політичних сил, які чинять опір глобалізації і хочуть зупинити процес європейської інтеграції, що матиме далекосяжні наслідки для Франції та єврозони. Експерти приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor розповіли про голосування з резонансом за межами Франції.
Французькі перспективи
Економіка Франції буде центральним питанням виборів. Колись впевнений темп зростання валового внутрішнього продукту в середньому в 2,2% в рік в період з 1995 по 2004 рік сповільнився до 0,7% з 2005 по 2014 рік. Деяке поліпшення спостерігалося в 2016 році та вже у 2017 році. При цьому, безробіття серед працездатних людей, що шукають роботу у Франції, щорічно, починаючи з 2009 року, перевищувало 9%, перевершивши середній показник ЄС протягом останніх трьох років. Приблизно одне із кожних чотирьох робочих місць у Франції забезпечується державним сектором, що призводить до високих податків і рівня державного боргу. Крім того, комплексні норми трудового законодавства у Франції та щедрі пільги часто гальмують створення нових робочих місць. Таким чином, як зазначають в Stratfor, французькі економічні перспективи виглядають тьмяними. Частка Франції в світовому експорті скоротилася з початку століття. Нещодавно Європейська комісія попередила, що приватне споживання у Франції, ймовірно, впаде в зв'язку зі скороченням купівельної спроможності її громадян, яка в свою чергу постраждає через підвищення світових цін на паливо.
Соціальна напруженість буде також впливати на політичні події у Франції. Мігранти, які становлять приблизно 10% населення країни, є причиною частих політичних і соціальних непорозумінь. На думку аналітиків, райони Франції можуть стати епіцентрами заворушень чи злочинів, а іноді джерелами радикалізації. Багато французів вважають, що приплив мігрантів загрожує їх національній самобутності, традиціям і навіть їх безпеці. Той факт, що деякі особи відповідальні за недавні терористичні акти у Франції і Бельгії, були французькими громадянами арабського походження, зіграв основну роль в підвищенні соціальної напруги. Ось чому мільйони виборців підтримують політиків, які обіцяють обмежити імміграцію, йдеться в доповіді експертів.
Протягом останнього десятиліття дві політичні сили - консерватори і соціалісти - домінували у французькій політиці. Але під час високого соціального невдоволення аутсайдерам загрожує статус-кво.
Як підкреслюється в доповіді аналітиків Stratfor, міграція та безпека стануть важливими темами під час президентської кампанії, і в пропозиціях кандидатів є невелика різниця. Більшість претендентів обіцяють збільшити витрати на безпеку і національну оборону, посилити повноваження сил безпеки і ввести більш суворі закони про імміграцію. Основні ідеологічні відмінності між кандидатами простежуються в економічних пропозиціях. Центристські і правоцентристські кандидати будуть зосереджені на необхідності дерегуляції та лібералізації французької економіки, в той час як націоналістичні і ліві кандидати будуть пропонувати збільшення протекціонізму і державних витрат.
Несуттєві відмінності
Згідно з останніми опитуваннями, кандидат Марін Ле Пен може отримати близько чверті голосів виборців у першому турі президентських виборів. Основна пропозиція "Національного фронту" - проведення референдуму з питання про вихід Франції з єврозони. За словами Ле Пен, повернення до франка дозволить Франції відновити конкурентоспроможність і збільшити експорт. Вона також планує ввести 3-відсотковий тариф на імпорт і ввести податок в 10% від заробітної плати всіх іноземних працівників, зокрема громадян інших країн ЄС. Ці пропозиції йдуть врозріз з принципами єдиного ринку Європейського союзу.
Центристський кандидат Еммануель Макрон, який може отримати близько 20%, підштовхне до дружнього по відношенню до бізнесу порядку денного. Він пообіцяв скоротити регулювання економіки Франції і лібералізувати правила праці, зокрема обіцяв ліквідувати у Франції 35-годинний робочий тиждень для молодих працівників. Він також запропонував зменшити пов'язані з роботою податки і підвищити пенсійний вік.
Кандидат від Республіканської партії Франсуа Фійон поставив дерегулювання, і особливо трудову реформу, в центрі його економічного порядку денного. Він пообіцяв відмовитися від 35-годинного робочого тижня, зменшити число працівників в державному секторі, підвищити пенсійний вік, удосконалити допомогу по безробіттю і скоротити державні витрати (за винятком витрат на оборону). При цьому аналітики зазначають, що недавній скандал, який стосується Фійона і його сім'ї, завдав шкоди його популярності.
Є ще кандидат від "Соціалістичної партії" Бенуа Хамон (може отримати близько 15%), який обіцяв ввести універсальний дохід в розмірі 750 євро (близько $800) на місяць і скоротити тривалість робочого часу, і Жан-Люк Меланшон (трохи більше 10%), який хоче скасувати трудове законодавство, ухвалене нинішньою адміністрацією, а також підвищити заробітну плату в державному і приватному секторах. Хамон висловив зацікавленість у спільній кандидатурі з Меланшоном, вважаючи, що їх передвиборні програми мають певну схожість.
Французькі кандидати також мають різні погляди на зовнішню політику. Ле Пен налаштована надзвичайно критично по відношенню до ЄС: вона хотіла б бачити Францію поза цим блоком для повного відновлення національного суверенітету. Фійон підтримує членство Франції в ЄС, але стверджує, що Париж має репатріювати деякі повноваження від центральних установ в Брюсселі. Макрон має федеративну позицію щодо ЄС і підтримує плани по введенню загального бюджету єврозони.
Тема Росії є теж "яблуком розбрату" серед кандидатів, зазначають в Stratfor. "Національний фронт" ідеологічно близький до Кремля і вимагав скасування європейських санкцій проти Москви. Фійон застерігає від ізоляції Росії, а також виступає за скасування санкцій. Макрон, однак, звинуватив Росію у втручанні в його кампанію за допомогою кібератак. Він виступає за збереження санкцій проти Москви.
Можливі сценарії
Як відзначають в Stratfor, опитування показують: "Національний фронт" може вийти в другий тур президентських виборів, де будь-який суперник може перемогти його. Перемога "Національного фронту", ймовірно, може призвести до розпуску єврозони. Тільки саме оголошення про проведення референдуму щодо членства Франції в єврозоні створило б паніку по всій єврозоні, а сили уряду були б спрямовані відразу на попереджувальні заходи, такі як передача грошей в більш безпечні банки в Північній Європі. Навіть якщо обіцянку вийти з єврозони не буде виконано, то уряд на чолі з "Національним фронтом", ймовірно, введе протекціоністські заходи, які будуть порушувати вільний рух товарів і послуг в ЄС.
Перемога помірних сил буде також створювати внутрішні та зовнішні виклики для нового французького уряду. Багато із заходів економічної лібералізації, запропонованих Макроном і Фійоном, ймовірно, приведуть до протестів і викликів, що змусить їх пом'якшити свою політику або відмовитися від них взагалі. Соціально-політичний тиск змусив Оланда і його попередника Ніколя Саркозі відмовитися від багатьох своїх передвиборних обіцянок.
Франція буде, як і раніше, зацікавлена в більшій військовій безпеці та співпраці з ЄС, особливо після Brexit. Помірні політики також зацікавлені у захисті політичного і економічного союзу Франції з Німеччиною. Але природа цього союзу буде залежати від партії, яка переможе на виборах. Консервативний уряд наполягатиме на репатріацію деяких повноважень від Брюсселя, в той час як центристський або лівоцентристський уряд буде вимагати більше механізмів розподілу ризиків і більше інвестицій ЄС в країни-члени. Обидва види реформ ЄС відкриють двері для розбіжностей з Німеччиною.
Так чи інакше, французьке економічне зростання, як очікується, залишиться скромним, а сторони будуть продовжувати намагатися отримати доступ до влади. Це стане однією з найбільш значущих екзистенціальних загроз єврозони в її нинішньому вигляді, стверджують аналітики Stratfor.