Недільні вибори до польського парламенту закінчилися прогнозованою перемогою чинної правлячої польської політсили "Право та Справедливість" в нижній палаті парламенту та вірогідним контролем опозиційних сил над Сенатом. "Апостроф" дізнавався, яким чином новий баланс сил в законодавчій владі нашого сусіда вплине на українсько-польські відносини.
Спадкоємність та помірний оптимізм
Підсумкові результати виборів до польського парламенту не стали якимось сюрпризом, і цілком відповідають прогнозам, які напередодні аналізував "Апостроф". Рекордна в новітній історії Польщі явка виборців забезпечила партії "Право та Справедливість" 235 депутатських місць із 460. Чинна правляча партія зберегла контроль над нижньою палатою парламенту — Сеймом, натомість у Сенаті ПіС назбирав лише 48 депутатських місць із 100.
Але питання, чи вдасться головним опозиційним силам — "Громадянській коаліції" та "Лівиці" серйозно впливати на політичний курс країни через Сенат, залишається відкритим. "Річ у тім, що "Громадянська коаліція" сама неспроможна взяти під контроль верхню палату парламенту, а в цілому ситуація нагадує український парламент, де декілька опозиційних сил не схильні домовлятися одна з одною. Тому позиції ПіС у верхній палаті парламенту будуть дуже сильними. Інша рім, що для успішного голосування у конфліктних питаннях їм доведеться домовлятися з тією чи іншою групою всередині опозиційних партій", - пояснив “Апострофу” експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкєвіч.
Таким чином, зовнішньою та внутрішньою політикою країни і далі буде завідувати "Право і Справедливість". А це означає, що збережеться як спадкоємність політики, так і позиція Польщі щодо України.
"Тобто, уряд й надалі підтримуватиме Україну в питаннях безпеки, передусім пов'язаних із російською агресією та у справах європейської інтеграції. Зрештою серед найбільших польських партій панує консенсус щодо потреби підтримки Польщею всіх реформ та дій, які мають на меті наближення України до ЄС. Сигнали, які йдуть від президента Зеленського та українського уряду протягом останніх місяців, дають привід для поміркованого оптимізму", - повідомив “Апострофу” історик та політичний експерт Лукаш Адамський.
"Право та Справедливість" мають сформовані засади зовнішньої та внутрішньої політики, зафіксовані в тому числі, в програмі партії. Там йдеться про польські національні інтереси. Ключовими інтересами є економічне зростання та вирішення демографічної кризи в Польщі, а також продовження політичної реформи в Польщі в тому ключі, в якому це бачить ПіС. А зовнішня політика залишається незмінною. В першу чергу — це ставка на інтереси Вашингтона. А щодо України — у програмі присутні виключно економічні питання. Адже в ПіС не бачать в Україні достатньо потужного політичного гравця” - додає Ігар Тишкєвіч.
Чи є небезпечними польські опозиціонери
Але якщо з позицією ПіС все зрозуміло, то певну тривогу в української сторони може викликати електоральний результат правої політсили “Конфедерація” та “Польської коаліції” у складі “Селянської партії” та Kukiz15, депутати якої в попередньому Сеймі були відповідальні за резонансні правки до закону про Польський Інститут Національної Пам’яті, що прирівняв ОУН-УПА до нацистського режиму. Розгляд статуту Інституту триватиме в новому Сеймі, але експерти переконані, що ця неприємна історія не матиме продовження.
“Конституційний Суд Польщі у січні цього року слушно скасував статті, які викликали обурення частини українського суспільства – а саме обов'язок розслідування польським Інститутом національної пам'яті злочинів "українських націоналістів" на території Волині та "Східної Малопольщі". В цілому, у Польщі вже двадцять років є чинною стаття, яка забороняє виправдувати злочини геноциду, воєнні злочини та злочини проти людяності. І значною частиною польського суспільства вона сприймається як цілком достатня міра. В той же час, я не бачу перспектив зміни парадигми історичного діалогу на таку, якої б хотіли мати українські націоналісти, котрі вважають ОУН та УПА аналогом демократичного польського уряду та польського підпілля під час Другої світової війни. Тут позиція буде незмінною. Польща переконуватиме Україну, що жодні вимоги сьогодення, такі як протидія російській пропаганді чи консолідація нації, тощо, не можуть виправдати героїзацію прихильників тоталітаризму, колаборантів нацистської Німеччини чи воєнних злочинців", - висловив переконання Лукаш Адамський.
Україна в перехресті інтересів Варшави та Брюсселю
Інтерес в Україні викликає й майбутній розвиток взаємин між Варшавою та Брюсселем. Адже Польща більшою чи меншою мірою, але стабільно виконувала роль такого собі “адвоката” України в ЄС. Політика ПіС вже неодноразово викликала критику з боку ЄС. За самою провідною польською політсилою закріпилась репутація опозиційної до центральних європейських структур. Враховуючи, що намірів різко змінювати засади зовнішньої та внутрішньої політики ПіС не демонструє, цілком вірогідно, що й на європейському фронті польської політики слід чекати продовження нині існуючого стану речей.
“Чергова перемога ПіС на виборах — це такий собі “м'який польський Брексіт”. Свідчення того, що бачення майбутнього Європи, яке сформоване після завершення Холодної Війни, вже не є одностайним. І такі явища не виняток, а вже радше правило для Центрально-Східної Європи. Адже там розуміють, що найбільше від розширення ЄС на схід виграли “ключові” країни — Франція та Німеччина. А тому опір політиці Берліну та Парижу у Варшаві продовжиться", - висловили переконання в дипломатичних колах у розмові з “Апострофом”.
"З точки зору польських правлячих еліт найбільш проблематичними є відносини з Францією – президент Макрон хоче стати лідером європейських лібералів а ті, як відомо, мають фундаментально відмінне від польського уряду бачення щодо того, як інтерпретувати європейські цінності та як має функціонувати ЄС. Натомість, ставлення до уряду ПіС з боку німецьких еліт систематично поліпшується, як і стосунки з новою головою Європейської Комісії, пані Урсулою фон дер Ляєн. Адже вона стала головою в тому числі й завдяки тому що прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький організував коаліцію, яка заблокувала узгоджений найбільшими державами ЄС вибір Франса Тімерманса новим головою (Єврокомісії)", - пояснив Лукаш Адамський
"У Праві та Справедливості" є власне бачення політики всередині Європейського Союзу. І Польща використовує допомогу та підтримку з боку США як балансир політиці Німеччини та Франції. І враховуючи ставку на США, було б дуже нерозумно з боку Польщі різко змінювати свою європейську політику", - зазначив Ігар Тишкєвіч
Враховуючи зазначені тенденції, стає зрозумілим, що відношення до України в контексті європейської політики Польщі не зазнає змін. “У Польщі – на тлі інших європейських країн – ступінь підтримки та інтересу до України дуже високий. І великі партії згодні з тим, що ЄС повинен зміцнювати тиск на Росію", - висловив переконання Лукаш Адамський.
Отже, якщо Варшава демонструє спадкоємність не тільки внутрішньої, але і зовнішньої політики, то ключ до успішного або трагічного сценарію розвитку українсько-польських відносин лежить на нашому березі Західного Бугу. Всі описані процеси і тенденції можуть бути як посилені, так і перекреслені кроками або намірами української влади.
