Після звільнення Надії Савченко антиукраїнська істерія в Росії на побутовому рівні пішла на спад. А тримати градус напруженості Путіну життєво необхідно, чим і пояснюється затримання в Москві кореспондента "Укрінформу" Романа Сущенка, пише у своїй колонці для "Апострофу" російський журналіст Олександр Сотник. Усіх українських журналістів він застерігає: їздити до Росії сьогодні - небезпечний задум, можна стати заручником Кремля. Вас можуть викрасти, щоб потім виставити "терористами, шпигунами, провокаторами", аж до "людожерів, які харчуються вранці російськими немовлятами".
Затримання в Москві журналіста "Укрінформу" Романа Сущенка – ще одна провокація російських спецслужб, розроблена в цілях нагнітання в Росії антиукраїнської істерії. Наскільки відомо, Сущенко прилетів до столиці Росії у власних справах, чим скористалася ФСБ, яка рясно практикує захоплення заручників. Справи путінських пропагандистів на "українському фронті" йдуть дуже погано, і подібні провокації їм просто необхідні, щоб зайвий раз потрясти з телеекрану кулаками і розповісти про "підступність Києва, СБУ, ЦРУ" та інших "ворогів, що оточили Росію-матінку".
Як уже не раз зазначалося, сьогодні приїжджати до Росії українським журналістам, та й взагалі громадянам України – небезпечна затія. Вас можуть викрасти, а потім виставити "терористами, шпигунами, провокаторами" - та ким завгодно, аж до "людожерів, які харчуються вранці російськими немовлятами".
У цьому сенсі дуже показовою є моя історія. Будучи незалежним журналістом і громадянином Росії, я спокійнісінько знімаю сюжети в Тбілісі, мене ніхто не зупиняє, не перевіряє документів, не затримує і тим більше не пред'являє звинувачень у "роботі на російські спецслужби і шпигунстві". Напевно, тому що в грузинських спецслужб (нагадаю: Росія воювала з Грузією в 2008 році, і дипломатичні відносини між нашими країнами розірвані) абсолютно інші завдання, і лежать вони зовсім не у сфері політичних і пропагандистських провокацій. Та й параноїдальні настрої тут аж ніяк не вітаються. Тільки професіоналізм.
Отже, Кремлю знову потрібна гучна історія з участю громадянина України. Питання – навіщо? Швидше за все, Луб'янці або знадобилося "покращити звітність", або це було "замовлення зверху". Після звільнення Савченко істерія щодо України на побутовому рівні пішла на спад, а підтримувати градус напруженості Москві необхідно. Їй постійно потрібні нові предмети торгу, і краще, якщо це будуть все нові і нові заручники. Чим голосніше і скандальніше – тим краще.
При цьому на території України (як анексований Крим, так і палаючий Донбас) буквально завалені співробітниками кремлівської "спецухи". Жоден пропагандист з Останкіно, що іменує себе "журналістом", не просив офіційної акредитації в Києва, щоб працювати на цих територіях. Так хто вони: журналісти з мікрофоном і блокнотом або кримінальні злочинці? Швидше за все – друге. Нагадаю, що пропагандист завжди виконує завдання свого начальства, яким би нечистоплотним воно не було, і відрізняється від журналіста тим, що останній обмежений лише правдою та об'єктивністю.
Відомо: на війні як на війні. І якщо раптом який-небудь кремлівський пропагандист отримає кулю в лоб в Донецьку чи попадеться до рук СБУ на вулиці Києва – нехай звинувачує самого себе або тих, хто послав його на це "спецзавдання".
Звільнення Сущенка (як, втім, і Сенцова або інших заручників) буде справою непростою. Кремль стане висувати завідомо неприйнятні умови, граючи на почуттях родичів, чинячи психологічний і – не виключаю – фізичний тиск на своїх жертв. У справі їхнього звільнення необхідна рішуча підтримка світової спільноти (в цьому випадку – журналістської). Не можна обмежуватися лише артикуляцією "глибокої стурбованості тим, що відбувається". На Кремль необхідно тиснути з усіх боків. Потрібно розуміти, що Україна, та й весь світ, включаючи і самих громадян Росії, зіткнулися в особі Кремля і особисто Путіна з кричущим державним тероризмом. І доти, доки світове співтовариство не дасть чіткої юридичної оцінки путінському режиму, він так і буде відчувати власну безкарність.
А українським журналістам я б порадив не їздити до Росії: ні до родичів, якщо такі є, ні у відрядження, навіть якщо це гостро необхідно для редакції. Пам'ятайте: кожен з вас може стати ласим шматком для Кремля, якому вкрай необхідний список заручників, що постійно розширюється. Путін зазнає в Україні одну поразку за іншою, становище всередині країни катастрофічно погіршується, і "скажений поранений щур" буде мстити як українцям, так і росіянам. Він би помстився і всьому світу, якщо б зміг. Але хочеться сподіватися, що до цього не дійде, і його пристукнуть раніше того моменту, коли він ризикне потоптатися на "ядерній кнопці".
