Президент Росії Володимир Путін передав на розгляд Держдуми РФ законопроект, яким просить ратифікувати підписаний минулого року протокол, що вносить зміни в Угоду з Білоруссю про "спільну охорону зовнішнього кордону Союзної держави РФ і РБ у повітряному просторі і створення Єдиної регіональної системи ППО" від 2009 року. Передбачувані зміни стосуються організаційно-штатної структури російської армії і порядку застосування зброї і бойової техніки черговими по ППО при спільному виконанні завдань бойового чергування (зокрема біля кордонів України і ЄС). Про значення єдиної російсько-білоруської системи ППО "Апострофу" розповів російський військовий оглядач, заступник головного редактора "Ежедневного журнала" Олександр Гольц.
Внесення змін до цього протоколу ініційоване не Москвою, а Мінськом і пов'язане зі створенням єдиної системи ППО так званої Союзної держави. Сама по собі історія і цікава, і парадоксальна: дві держави, які, не зупиняючись, клянуться вже останні двадцять п'ять років у любові і вірності одна одній, протягом п'ятнадцяти років приймали незліченну кількість документів, намагаючись створити єдину систему ППО. Та все ніяк не виходило.
Наскільки можна зрозуміти, не виходило через одну дуже істотну річ: [президент Білорусі] Олександр Григорович Лукашенко ніяк не хоче віддавати своїх генералів під команду російських військових. І щоразу знаходилися якісь гачки, які заважали реалізації цієї ідеї. Нарешті у 2013 році всі останні протоколи було підписано і навіть призначено командувача цією єдиною системою - білоруського, зауважу, генерала. Сказано було, що в рамках ротації його будуть міняти на російського. Однак минуло чотири роки, але інформації про те, що його змінюють, не з'явилося.
А з'явилося інше: останнє, чим Олександр Григорович перейнявся - це уточнення поняття "загрозливий період". Тому що в самих документах про створення єдиної системи ППО говориться, що вона начебто завжди існує, але її командування створюється тільки на "загрозливий період". Що в перекладі з радянського військового жаргону означає період, що передує війні. І ось, Олександр Григорович зажадав уточнити, як ми розуміємо цей "загрозливий період". Все це я розглядаю тільки як намагання будь-якими способами відкласти реальний вступ в дію цієї єдиної системи ППО. Зрештою [президент Росії Володимир] Путін вирішив піти назустріч і погодився. Подивимося, може, вигадають нову карлючку.
Двадцять років Білорусь отримувала гігантські економічні преференції від Росії тільки за слова. Як тільки справа доходила до з'ясування економічних проблем, Олександр Григорович, за що йому присвятять кілька абзаців у якомусь підручнику з дипломатії, говорив: "Та ви що?! Як можна обговорювати низькі грошові питання, між нами, братами?! Ми, Білорусь, стратегічне передпілля Росії, захищаємо вас від проклятого НАТО!". І це працювало. Єдина система ППО - один з двох-трьох доказів, що це не просто слова. Тому Білорусь і грала у цю гру, в єдину систему ППО. І грає досі.
Якщо почнеться війна, Білорусь справді стане стратегічним передпіллям Росії. Ми поки думаємо про це чисто теоретично. Якщо так міркувати, звичайно, перше, по чому буде завдано удару потенційного противника у випадку військових дій - системи ППО, які розташовані в Білорусі та Калінінградській області. У цьому немає жодних сумнівів.
Це означає, що Росія не виключає для себе найгірший сценарій розвитку подій і тому заздалегідь формулює документи, які дозволили б їй у разі загострення ситуації на заході діяти швидко і рішуче.
Що стосується загроз для самої Білорусі безпосередньо від Росії у зв'язку з навчаннями "Захід-2017", то система ППО повинна створюватися у "загрозливий період". Можливо, вони в рамках маневрів і потренуються завозити системи ППО. Але, значить, вони повинні будуть їх вивезти назад.