Турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що метою турецької операції в Сирії, що розпочалася в серпні, є повалення президента Башара Асада. На думку директора аналітичної групи Da Vinci AG Анатолія Бароніна, таку риторику Анкари слід розцінювати в контексті загальної політики щодо посилення впливу в регіоні. Саме заради цього Туреччина, неарабська країна, представляє себе захисником арабського населення Близького Сходу. Правда, малоймовірно, що турецькій армії, якщо буде така спроба, вдасться дістатися Дамаска, де знаходиться резиденція сирійського президента.
Необхідно розбити питання про реалістичність планів Туреччини на кілька частин у контексті виконання суб'єктності та можливостей. Насамперед, щодо заяви Ердогана: вона є наслідком посилення політики регіонального впливу Туреччини, перетворення курсу турецького президента на відродження халіфату в межах Оттоманської імперії. Спроба державного перевороту призвела до того, що Ердоган буде посилювати політику, розширювати вплив, і політика Туреччини буде більш незалежною і експансіоністською саме в контексті регіонального впливу.
Другий аспект стосується можливості повалення Туреччиною режиму Асада. Резиденція Асада і уряд перебувають у Дамаску. Щоб пройти весь цей маршрут, необхідно подолати турецько-сирійський кордон, що війська Ердогана вже зробили (операція "Щит Євфрату" розпочалася в серпні 2016 року, — "Апостроф"), проте потім необхідно перейти територію, контрольовану курдами, після цього — контрольовану радикальними групами, і, врешті-решт, можна вийти на південно-західні території, контрольовані сирійською армією. Подібний марш-кидок, незважаючи на те, що турецька армія є однією з найпотужніших у регіоні, тактично, на мою думку, малоймовірний. Крім постійних бойових дій, які доведеться вести бойовій групі військ Ердогана, їм необхідно буде створювати численні логістичні центри для постачання військ по мірі віддалення від турецько-сирійського кордону.
Тут більше декларації з боку Ердогана, хоча саму заяву можна трактувати як готовність йти на конфронтацію з режимом Асада і завдавати тактичних ударів по позиціях як сирійської урядової армії, так і курдських підрозділів на півночі Сирії. Думаю, що загострення з Росією не є метою Ердогана.
Туреччина є мусульманською, але не арабською державою, і Анкара тривалий час виношує сподівання на розширення і посилення свого впливу в регіоні, і в цьому контексті ключові опоненти Анкари - це Єгипет, який втратив свій вплив після революції 2011 року, Сирія, яка в стані громадянської війни, Іран, з яким Туреччина зараз буде конфліктувати щодо сирійської проблематики. І ми вже бачили заяву офіційного Тегерана, який закликає Анкару слідувати політиці РФ у регіоні.
Тому я вважаю, що ми будемо свідками досить радикальної зміни карти взаємин у регіоні, і Росія в цю мапу просто не вписується, оскільки не є регіональним гравцем і мусульманською країною. РФ відстоювати свої інтереси, як вони це бачать, буде все важче. Конфронтація з Туреччиною буде абсолютно очевидна, оскільки Туреччина завжди конфліктувала і змагалася з Росією в цьому регіоні.
Для Туреччини важливіше за все придушення або послаблення курдських формувань, які є викликом не тільки для турецьких інтересів у регіоні, а й для турецької державності, адже ми знаємо про зазіхання Турецького Курдистану на самовизначення. Вважаю, що режим Асада не є самоціллю — це може бути приводом, щоб активізувати бойові дії на півночі Сирії, не допустити створення державного утворення курдів або автономних територіальних об'єднань, а також завадити посиленню військової компоненти курдських сил.
Щодо режиму Асада, то для Туреччини символічно, що турецька влада і безпосередньо президент відстоюють інтереси арабського населення Сирії. Турки стають захисниками арабів у регіоні, і тут, швидше за все, має місце певний символізм у прийнятті рішень Ердоганом, який лежить у контексті посилення турецького впливу.
Безумовно, є певні побічні ефекти: необхідність конфліктувати з Іраном і Росією, які напевно підтримуватимуть Башара Асада. Але я вважаю, що цього конфлікту Анкара може уникнути, якщо реальні бойові дії не будуть спрямовані на спробу знищення режиму Асада і конфронтацію з ключовими угрупованнями сирійських урядових військ.
