Радник президента з комунікацій Дмитро Литвин відреагував на питання журналістки та редакторки Наталії Лигачової щодо комунікації з УП на тлі заяв видання щодо того, що влада обмежує журналістам доступ до спікерів і забороняє бізнесу підтримувати заходи УП.

Про це він написав на Facebook-сторінці.

В контексті нещодавнього інтерв'ю Дмитра Литвина виданню Ліга.нет журналістка і редакторка Наталія Лигачова на Facebook написала, що особливо сильно її зацікавили два моменти. Першим моментом називає те, що за три роки УП жодного разу не зверталася до нього за коментарем:

"Але радником президента з комунікацій він призначений зовсім нещодавно. До цього був спічрайтером. Власне, з приводу чого УП чи інші видання мали звертатися до спічрайтера за коментарями? Я щось не пам'ятаю за минулих влад коментарів саме від спічрайтетерів - на відміну від, наприклад, прес-секретарів".

Також її вразила відповідь на наступне питання: "Ми поговорили з колегами перед цією зустріччю. Вони стверджують, що тиск почався ще до того, як ви стали офіційним радником. І що до виходу цієї історії у них було чотири епізоди того, що ви таки дзвонили спікерам, вимагали не контактувати з Українською правдою".

На слова Литвина щодо рекламодаців Лигачова пише: "Тобто, радник президента відкритим текстом каже, що за бажання він міг би не допустити присутності на івенті рекламодавців. Власне, можна було, на мій погляд, більше вже нічого і не питати. ОП сам визнає, що може тиснути навіть не на політиків та медіа, а на бізнес - рекломодавців".

Радник президента з комунікацій Дмитро Литвин відреагував на питання журналістки.

"... іноді буває, що читаєш таку історію не у анонімному телеграмі, а у формальному медіа зі щедрими посиланнями на анонімні джерела і розумієш, що ці аноніми фізично не могли почути те, про що кажуть, якби воно звучало, чи бути присутніми там, про що робляться висновки, якби це відбувалось. Тобто буває, наприклад, що журналістами хтось маніпулює в своїх інтересах".

Він запитує, чи є якийсь стандарт дій, щоб убезпечитись від маніпуляцій та представити аудиторії ширшу картину. Щодо цього вказує на "базове право на відповідь":

"Якщо хтось когось звинувачує в чомусь і тим більше засновуючись на неназваному джерелі, яке може мати свої певні інтереси, то звинуваченому дається можливість хоча б прокоментувати. Якщо навіть слідує відмова від коментаря, це завжди теж красномовно. Але коли базове право на відповідь не надається взагалі, це все ж таки, на жаль, зводить саме медіа на рівень тих анонімних телеграм-каналів, які, на мою думку, пані Лигачова ніколи би не поважала".

Говорить, що "анонімність загалом робить медіапростір багатше".

"Але якщо щось засуджується в одній частині великого океану медіа, то навряд може толеруватися в іншій частині, коли йдеться про певні стандарти для всіх", - пише Литвин.

Він також прокоментував слова журналістки щодо ймовірності недопуску на івент рекламодавців:

"Дуже цікаво, що за кілька днів ми прийшли від жорсткого звинувачення в цензурі до упередженого трактування гіпотетичних можливостей на основі мого ж риторичного питання, яке просто є закликом подумати логічно. Хотів би нагадати, що гіпотетичне не є реальним, а навіть інтенція, якби вона і була, не є дією".