Реалізація представлених президентом Володимиром Зеленським важливих документів - Плану стійкості України, що спрямований на зміцнення держави, і Плану перемоги, що включає п’ять пунктів та таємні додатки для зміни ходу війни на користь України, залежить від ефективності Міністерства оборони. А воно, як наголошують у своїх висновках низка експертів і ЗМІ, зіштовхнулося зі значними труднощами у своїй діяльності під керівництвом міністра Рустема Умєрова.
Про це пише "Дзеркало тижня".
У чому проблема керівництва Умєрова?
По-перше, після спроби усунути керівницю Агенції оборонних закупівель (АОЗ) Марину Безрукову, яка відома своєю ефективністю та принциповістю, заступник Умєрова Дмитро Кліменков запропонував ліквідувати Агенцію шляхом поглинання меншим Державним оператором тилу (ДОТ), посилаючись на якісь «стандарти НАТО». При цьому в Представництві НАТО в Україні це спростували. Ідею заступника Умєрова вдалося "поховати" саме завдяки тиску експертів і міжнародних партнерів. Однак робота наглядової ради АОЗ досі заблокована - цей орган не працює.
По-друге, в Україні досі не ліквідовані спецекспортери, про яких стало відомо в ході розслідування про корупцію в «Спецтехноекспорті». Тоді міністр Умєров заявив про передачу компанії від ГУР до Міноборони з подальшою ліквідацією.
Нагадаємо: саме цих спецекспортерів - «Спецтехноекспорт», «Укрспецекспорт» і «Прогрес» - часто використовували, щоб постачати в Україну зброю за завищеними цінами, або ж взагалі зривали постачання зброї попри отриману передоплату. Хоча в НАТО чітко вимагали ліквідувати спецекспортерів, позбавивши їх функцій імпорту. Однак за два місяці після заяви глави Міноборони жодної інформації про прогрес у цій справі так і немає.
По-третє, закупівельна функція Міноборони досі залишається розпорошеною, а схема фінансування оборонних розробок - непрозорою. Ба більше, досі працює найбільш скандальний Департамент військово-технічної політики Міноборони (ДВТП), який обслуговує угоди, укладені ще до створення Агенції оборонних закупівель (АОЗ), і досі утримує монополію на закупівлю інновацій за застарілими радянськими процедурами. При цьому сума контрактів, якими відає цей департамент, перевищує 410 млрд грн.
У керівництві цього Департаменту досі працює Тоомас Накхур, якого підозрюють у розкраданні 1,5 млрд грн коштів оборонного бюджету, а сам Департамент досі не перевіріли ні Рахункова палата, ні Головна інспекція самого Міноборони.
Заступник міністра Дмитро Кліменков, який є людиною, близькою до Умєрова, окрім закупівель із бюджетом у 800 млрд грн, контролює інші напрями з високими корупційними ризиками. Серед них будівництво військового житла, управління оборонними землями та понад 100 державних підприємств, включно з «Мотор Січ» і «Укрнафта». Як бачимо, сфери управління дуже широкі, а займається цими питаннями лише один заступник, що є потенційними ризиками для ефективності та прозорості управління.
Стиль управління в Міністерстві оборони під керівництвом Рустема Умєрова став хаотичним, що, на жаль, перетворилося на норму. При цьому такий підхід Міністр називає «делегуванням відповідальності», навіть попри низку серйозних провалів.
Останній з них кричущий - Міноборони довелося відкликати з фронту понад 100 тисяч мін через їхню низьку якість. Контролювали цю закупівлю воєнпреди, які й рекомендували збільшити обсяг контракту із виробником до обʼємів постачання, з якими цей виробник не зміг справитися, попри очевидну неспроможність заводу-виробника.
Проблеми з управлінням у Міноборони впливають і на реалізацію Плану стійкості президента Зеленського, адже нарощування виробництва в Україні снарядів, ракет і дронів виконано лише частково. Наші захисники на фронті відчувають гостру нестачу мінометних снарядів, однак забезпечити ефективність для цього очільник Міноборони не здатний.
«Делегування відповідальності» Умєрова створює умови для саботажу реформ в Міністерстві: функції департаментів дублюються, а важливі напрями продовжують контролювати давні партнери Умєрова. На ухвалення рішеень Умєровим мають вплив позаштатні радники міністра Снавер Сейтхалілєв і Ленур Мамбетов, які взагалі не займають офіційних посад, не мають доступу до держтаємниці і не декларують майно. Ба більше, журналістські розслідування свідчать про те, що обидва ці радники Умєрова можуть мати російські паспорти.
