14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем.
"Апостроф" зібрав традиції, прикмети та поради щодо цього дня.
14 січня вшановують пам’ять Василя Великого – архієпископа Кесарії Кападокійської, вселенського вчителя Церкви (IV cтоліття нашої ери). Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: "Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі".
Також Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основним обрядом було засівання осель збіжжям. Перший посівальник на Новий Рік, зазвичай, приносить до хати щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, тому й посівати їм не годиться.
Особливість богослужіння в цей день полягає в тому, що звершується Літургія, написана самим святителем. Вона — перша з десяти Божественних літургій, служіння яких встановлене у певні дні року. Порядок, зміст та чин Літургії Василія Великого відрізняються від Літургії Іоана Златоуста більш об’ємними молитвами і протяжною мелодикою піснеспівів.
Водночас 14 січня за новим стилем Православна Церква святкує Обрізання Ісуса Христа. На восьмий день після народження Ісуса, за єврейським звичаєм, відбувся обряд обрізання Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, – Ісус.
Також цього дня звершується молебень на новоліття. За старим літочисленням 14 січня випадав перший день нового року. Справа в тому, що православна церква живе за юліанським календарем, тому що життя й діяння Господа нашого Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв саме юліанський календар. В його основі – так званий "літургічний" рік. Його розбіжність з новим, григоріанським календарем становить 13 днів, тому й Новий рік православні християни святкують не з 31 грудня на 1 січня, а з 13 на 14 січня.
Свято Старого Нового року з'явилося в Україні у 1918 році після переходу Царської Росії з юліанського календаря на григоріанський, за яким на той час вся Європа жила вже кілька століть. Через це всі свята були перенесені на 13 днів. Так, за юліанським календарем Новий рік 14 січня, і, коли в 1918 році на території сучасної України прийняли григоріанське літочислення, Новий рік перемістився на 1 січня. Також до переходу на григоріанське літочислення в день Старого Нового року відзначали Василів день або Щедрий вечір. Саме звідси і пішли традиції святкування Старого Нового року.
Традиції Старого Нового року Споконвіку на Старий Новий рік було прийнято накривати пишний і щедрий стіл, від сюди і пішла інша назва свята – Щедрий вечір. Вважається, що чим багатшим буде стіл, тим більше благ господар отримає в наступному році. Ввечері 13 січня дівчата ходили по хатах і щедрували. Щедрувальники вітають усіх з наступаючим святом і бажають багатства, здоров'я і благополуччя. З ранку 14 лютого починають ходити хлопчики-посівальники. Вони ходили по хатах родичів, сусідів і знайомих, засипаючи їх зерном. Зерно посівальників не можна було вимітати до заходу сонця. Посівальникам віддячували фруктами та іншими гостинцями, пізніше їм почали давати гроші, частину яких вважалося правильним пожертвувати церкві. Також вважалося, що першим 14 січня в будинок повинен заходити чоловік - тоді буде і хороший урожай, і худоба здорова, і в хаті лад.
Про те, як прийнято відзначати великі свята в Україні читайте в матеріалі "Апострофа": Козацькі бої в Запоріжжі і звіздарі у Львові: як українці святкували Різдво.
