У вівторок другого тижня після Великодня, в цьому році 28 квітня, відзначається день поминання покійних.
Такий день називають могилами, проводами, поминками, гробками, Радоницею.
Історія
Слово "радониця" з'явилося від "рід" і "радість". Свято відзначають відразу після Світлого великоднього тижня, через день після Фоминої неділі. Цей день покликаний, щоб християни не сумували за покійним, а раділи їх входженню в інше вічне життя.
Історія свята бере початок ще до прийняття християнства. Але також і раніше вірили, що померлі продовжують жити загробним життям.
Традиції
На гробки віруючі святкують Великдень біля могил родичів і близьких. На цвинтарі приносять фарбовані яйця, випічку, цукерки та інші великодні страви. Люди сідають біля могил і їдять, згадуючи померлих. Так відбувається помин їх душі. Також заради покійних частуваннями діляться з нужденними. Церква наголошує, що нагодувати голодного - значить, наблизитися до Господа. Тому не можна проганяти людей, які збирають по кладовищу продукти.
Щоб мертвим було добре в іншому житті на могилу також ставлять склянку з горілкою, якщо покійний пив, підпалюють сигарету - якщо померлий курив.
Згадуючи померлих предків, не можна називати їх небіжчиками, бо в ці дні "вони все чують". Люди вірять, що вони приходять на землю, щоб побачиться з близькими.
На Радоницю бажано покликати священика на могилу до своїх родичів, щоб він відслужив літію. У ці дні за своїх рідних прийнято подавати милостиню, і робити добрі справи.
Спеціальні страви на могилки
Для поминання українці пекли паски (або залишали їх з Пасхи), калачі, пироги, фарбували яйця, варили коливо (таке, як на поминальні дні посту) та інші страви. Також господині готували для покійних страви, які ті любили за життя.
Коливо, канун, сита - страва, з якої в Україні завжди починають поминальну трапезу і в день похорону, і на "дев'ятини", і на "сорок днів", і на поминальну річницю. Таку страву не тільки їдять вдома, а беруть і в церкву на службу, на кладовища. Поширена назва страви в Україні - коливо, на Правобережжі і частково на півдні - канун, а в деяких районах Полісся - сита. Найчастіше готують кутю як кутю з недроблених товчених пшеничних або ячмінних круп. Кашу викладають в тарілку, поливають медом або цукровим сиропом, а зверху прикрашають хрестом з родзинок або цукерок-льодяників.
Коливо має давню історію. У середньовічних джерелах часто назвали страву заупокійною їжею. У деяких північних районах України кутю замінюють пшеничним хлібом (бубликами, паляницями, пряниками): їх дрібно кришать в миску і поливають медом.
Громадські поминки проходили двома способами: люди збиралися і обідали разом на вільній території кладовища чи в сільській церкві або стелили скатертини між могилами і поминали своїх покійних групами.
Нагадаємо, як повідомляв "Апостроф", поминальні дні в 2020 році в Україні перенесли через карантин, введений у зв'язку з пандемією коронавірусу.
