Зустріч на Алясці — чистої води випадковість. Як початок анекдоту: "президенти США та РФ випадково зустрілися на Алясці". Її ніхто не планував — усе сталося через "зіпсований телефон" Віткоффа та бажання Трампа продовжити свою "миротворчу серію" припинивши війну в Україні.
Спробуємо звести все до купи:
1. Ніхто не знає, що з цього вийде — оскільки зустріч ніхто не планував. Звісно, Путін може перечитувати конспекти з історії середніх віків, згадуючи, як половці тисячу років тому шукали російський слід під Києвом.
Але швидше за все, мета зустрічі — перевірити, наскільки Путін готовий до переговорів. Як це і описують Дональд Трамп та Марко Рубіо. І, яке каже американський президент, для цього буде достатньо перших двох хвилин. Вони й стануть вирішальними для того, куди рухатися далі.
2. Чекати прориву не варто. Про це прямо кажуть самі американці.
Зазвичай зустрічі лідерів готують заздалегідь — узгоджують технічні деталі, проводять підготовчу роботу. А на самій зустрічі домовляються лише принципові питання. Зустріч на Алясці ж абсолютно нестандартна, бо ніхто не розуміє, що будуть обговорювати. Тому і очікування від неї мінімальні. Лиш є ризик, що бажання Трампа «припинити війну за будь-яку ціну» обернеться тим, що платитиме саме Україна, і ціна буде неприйнятною.
3. Оскільки ні Україна, ні Європа участі в переговорах на Алясці не беруть, домовленості стосовно територіальних поступок не матимуть сенсу. Просто тому, що виконувати домовленості мають Росія та Україна. Якщо наша держава відсутня, то предметом торгу можуть бути або поступки Росії, або поступки, узгоджені з Україною.
Найгірший для нас сценарій – Путін переконає Трампа припинити підтримку України. Зокрема зброєю, оплаченою європейцями. Але наразі незрозуміло, що такого цінного може запропонувати Путін, щоб Трамп на це погодився. Лише місяць тому американці переконали Європу суттєво збільшити свої оборонні бюджети та витрачати ці кошти на закупівлю зброї у США. Тож незрозуміло, з якої причини Вашингтон мав би відмовлятися від європейських грошей.
Впродовж тижня ми чули численні заяви європейських лідерів. Важливо, що вони не лише підтримують Україну, а й прямо висловлюються на підтримку миротворчої місії Трампа щодо припинення вогню. Тобто, зрозуміло: Європа у будь-якому разі витратить ці гроші на допомогу Україні. Знаючи комерційний підхід Дональда Трампа, дуже малоймовірно, що він відмовиться від європейських коштів.
Інакше кажучи, щоб змусити Трампа відмовитися від постачання зброї Україні, Путін має запропонувати йому щось надзвичайно цінне.
4. Зараз часто звучить слово "Арктика". Мовляв, Путін запропонує американцям розвивати арктичний басейн, качати нафту.
Але це абсолютно неспівставні речі. Арктика – не про бізнес. Так, там є багато природних ресурсів, але видобувати їх настільки важко й дорого, що за останні 50 років ніхто не наважився туди інвестувати. Якщо в аравійських пустелях достатньо "встромити" трубу в пісок, і нафта потече, то в Арктиці треба починати практично з нуля – будувати заполярні міста, проектувати криголами. Економічно виправданим це буде лише за цін на нафту 150–200 доларів. А в умовах "зеленого переходу", коли світ поступово відмовляється від рідкого палива, у цьому немає особливого сенсу.
Отже, Арктика – це не про економіку чи заробіток, а радше про геополітику. А у США ніколи не бракувало геополітичних проєктів.
Інакше кажучи, єдине, що Путін може "продати" Трампу з реальною цінністю, – це припинення вогню в Україні.
5. Я чув безліч версій щодо того, як розуміти фразу "розмін територіями". Тут величезне поле для спекуляцій – британська газета "The Times" навіть намалювала чотири карти.
Я ж виходжу з того, що кажуть самі американці: жодна угода не передбачатиме капітуляції України. Пропозиції здати Росії неокуповані території Київ відкидав ще кілька місяців тому як несерйозні.
У цьому контексті важлива позиція Європи. Лідери країн уже тиждень заявляють про підтримку миротворчої місії США щодо припинення вогню, але водночас наголошують на неприйнятності капітуляції. На такому тлі домовлятися за їхніми спинами про капітуляцію – це, як мінімум, поставити під сумнів власні шанси на Нобелівську премію миру.
6. Про які "розміни територіями" може йтися – я минулого тижня робив окремий пост. При встановленні припинення вогню насамперед визначають лінію розмежування. Під час бойових дій армії часто перемішані, і важко визначити, кому належить той чи інший населений пункт. У рамках технічних процедур сторони домовляються, яка територія під чиїм контролем залишається. Лінія розмежування не може проходити посеред вулиці – має бути чітко зрозуміло, де закінчується зона контролю однієї армії і починається зона іншої.
Не обов’язково, що все відбудеться саме так, але це розуміння відповідає багатьом фактам, які ми знаємо.
У будь-якому разі, часу залишилося небагато. Так, не можна виключати, що сторони домовляться про щось, чого Україна не зможе прийняти. Але з усього, що ми бачимо, найбільш імовірний результат зустрічі – відсутність будь-яких рішень. Путін не погодиться на мир, Трамп – на міфічну Арктику. Максимум – оголосять про "перемир’я у повітрі", на яке і Росія, і Україна можуть погодитися досить легко, адже ці 3,5 роки показали: удари по тилових містах не мають прямого впливу на ситуацію на фронті.
