Український журналіст та військовий ЗСУ Павло Казарін пояснив своє ставлення до завищених очікувань як найгіршого помічника на війні та заявив, що критерій перемоги у війні залишається незмінним.
Своєю думкою він поділився на сторінці у Facebook.
Пояснює, що найгірший помічник на війні – це завищені очікування, що привчають будь-який результат, окрім максимального, сприймати як поразку. Тому і будь-який фінал, окрім абсолютного, сприйматиметься як програш
"На короткій дистанції завищені очікування конвертуються в емоційне піднесення, але на довгій – неминуче загрожують розчаруванням, - пояснює він та додає: - Проблема в тому, що наша країна любить ці граблі".
В контексті цього розповідає:
"Що, втім, не дивно. Щоразу на виборах український виборець із усіх можливих політичних типажів шукає в бюлетені один-єдиний. І голосує не за "найсильнішого", не за "найчеснішого" і не за "найрозумнішого", а за "чарівника". Голоси забирає той, хто пропонує не пішохідний маршрут до щастя, а телепорт. А потім тріумфатор виборів стрімко втрачає популярність, тому що об'єктивно нездатний вписатися в ним створені очікування. І вже на наступних виборах його мрії про другий строк ховає новий претендент на роль чудотворця".
Вважає, що війна цей шаблон поведінки не зламала.
"Перший місяць повномасштабної війни українське суспільство було готове вважати перемогою вихід на кордони 24 лютого. Потім апетити виросли і критерієм перемоги став вихід на межі 1991 року. Складно сказати, що саме це спричинило. Міг бути азарт – після того, як ЗСУ вибили росіян із Київської, Чернігівської та Сумської областей. Міг бути холодний гнів – після того, як ми побачили трагедію Бучі", - пише Казарін.
На його думку, наступні півтора року війни Україна готова була вважати перемогою лише вихід на свої кордони. А вийнятком були ті, хто вважав цей пункт проміжним – і був готовий погоджуватися не менше, ніж на розвал РФ. Натомість тепер країна стикається з неминучим виворотом будь-яких завищених очікувань, "ім'я якому – фрустрація".
"І справа не в юридичному боці питання, - пояснює військовий. - Вкрадене не переходить у власність того, хто вкрав. Окуповані території не перестануть належати Україні. Проблема в іншому. Якщо ви готові вважати переможним тільки сценарій-максимум, це означає, що для вас будь-який інший результат апріорі перетворюється на програш. Якщо ви вважаєте перемогою результат у 100%, то 90%-й результат перетвориться для вас на поразку".
Сам Казарін згадує, що ще навесні 2023-го сказав про те, що для нього перемога – це збереження державності та суверенітету: "Що якщо війна стане на паузу – важливо досягти ситуації, в якій повторний напад буде неможливим. І що звільнення територій – це лише бонус до мого вішліста".
За його словами, критерій перемоги у війні залишається незмінним і десять років по тому: "Якщо ми зможемо зберегти державність та суверенітет, це стане головним доказом програшу Москви. Якщо зможемо захиститись від рецидиву вторгнення, це стане фіналом протистояння. Якщо зможемо жити, незважаючи на Росію, це стане синонімом перемоги".
"Тому що у війні на знищення з переважаючим суперником критерій перемоги досить простий. Ми перемагаємо, доки ми існуємо. А повернути та повернутися можна пізніше", - підсумовує Павло Казарін.
Читайте також в "Апострофі", як Україна почала нищити ворожі об’єкти лазерною зброєю. Про це, зокрема, розповів командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Вадим Сухаревський.
