11 липня 1995 року сталася різанина у Сребрениці, це один із наймасштабніших воєнних злочинів у сучасній європейській історії, скоєний у ході Боснійської війни. Протягом наступних декількох днів там вбили близько 8 000 боснійських мусульман чоловічої статі віком від 12 до 77 років.
"Апостроф" розповідає про те, що сталось 25 років тому у Сребрениці.
Передісторія геноциду
Під час Боснійської війни у східній частині Боснії, де знаходиться Сребрениця, відбувалися численні бойові зіткнення між підрозділами боснійських сербів та боснійських мусульман (босняків).
Військовим підрозділам боснійських сербів із допомогою нерегулярних воєнізованих утворень вдалося на початку 1992 року взяти під свій контроль громаду Сребрениця. На початку 1992 року підрозділи босняків під командуванням Насера Орича відбили місто і взяли його під свій контроль.
13 квітня 1993 року боснійсько-сербські військові повідомили УВКБ ООН, що вони атакуватимуть Сребреницю, якщо босняки не полишать місто через дві доби.
У відповідь на загрозливу ситуацію Рада Безпеки ООН ухвалила 16 квітня 1993 року резолюцію № 819. Ця резолюція вимагала від усіх сторін вважати Сребреницю та її околиці безпечною зоною.
Туди направили військових, які контролювали ситуацію, проте створення безпечної зони завершити не вдалося. Боснійські мусульмани відмовилися від повного роззброєння. Хоча вони віддали важке озброєння, навіть гелікоптер і декілька мінометів, вони відмовилися здавати легке озброєння. Підрозділи боснійських сербів залишилися на своїх позиціях, із яких вони загрожували безпечній зоні, вони взагалі відмовилися від роззброєння. А боснійські мусульмани все частіше скаржилися на атаки боснійських сербів.
На початку березня 1995 року президент Республіки Сербської в Боснії Радован Караджич видав "Директиву 7", вона передбачала створення військовими заходами нестерпних умов для життя у безпечній зоні. У замкнених у безпечній зоні не повинно було залишитися будь-якої надії на виживання там. Спроби відкриття гуманітарного коридору для евакуації людей із безпечної зони зазнали невдачі. На початку липня стали помирати перші мешканці в Сребрениці від голоду та знесилення. Починаючи з березня 1995 року, миротворці фіксували підготовку боснійсько-сербських підрозділів до нападів на спостережні пункти ООН по периметру безпечної зони.
Взяття Сребрениці
У липні 1995 року підрозділи Війська Республіки Сербської і сербських бойовиків вирушили з півдня в напрямку безпечної зони. Наступ сербів на Сребреницю серйозно розпочався 6 липня 1995 р.
8 липня нідерландський бронетранспортер YPR-765 зазнав обстрілу з боку сербів і відступив. Гурт боснійців, вимагаючи, щоб БТР залишався їх захищати, встановив імпровізовану барикаду на шляху його відступу. Коли бронетранспортер продовжив відхід, один боснійський селянин, який займав позицію на барикаді, кинув по ньому ручну гранату, що призвело до загибелі голландського солдата.
9 липня серби перебували всього за кілометр від зони безпеки. На своєму шляху вони майже не зустріли опору підрозділів СООН або боснійських мусульман. Це, а також відсутність будь-якої суттєвої реакції з боку міжнародного співтовариства схилило Караджича дати дозвіл півторатисячному Дринському корпусові ВРС увійти до міста.
З огляду на таке раптове погіршення ситуації вранці 10 липня 1995 р., коли натовпи людей, частина яких мала зброю, заповнили вулиці, командир нідерландських миротворців підполковник Томас Карреманс негайно звернувся з проханням про підтримку з повітря силами НАТО для захисту Сребрениці. У другій половині дня
11 липня 1995 р. НАТО розпочало авіаудари по танках ВРС, що наближалися до міста. Два нідерландські літаки завдали бомбового удару по сербському танку та вивели його з ладу. Бомбардувальники НАТО намагалися атакувати артилерійські позиції ВРС за межами міста, але погана видимість змусила НАТО скасувати цю операцію. Тим часом, боснійські серби заявили, що у випадку продовження авіаційних ударів вони розстрілюватимуть солдатів СООН. А далі вони прицільно розстрілюватимуть колони біженців. З огляду на ці причини авіаційні удари для зупинки просування підрозділів боснійських сербів до міста більше не завдавалися.
Зазначимо, що завершені розгляди в міжнародних судах довели, що різанина в Сребрениці не була спонтанним явищем, а була наперед спланована і методично втілена. Гаазький трибунал для колишньої Югославії визнав різанину в Сребрениці геноцидом, а наприкінці лютого 2007 року різанину в Сребрениці визнав геноцидом Міжнародний суд.
