7 березня 2024 року на великі екрани виходить український фільм "Смак свободи" - романтична комедія, яка має, чим зачепити глядача. По-перше, це добра та апетитна історія, у центрі якої – українська кухня. По-друге, вона знайомить широку публіку із забутою легендою української кулінарії Ольгою Франко - невісткою Івана Франка. По-третє, стрічка зібрала неабиякий каст: у ній зіграли Ірина Кудашова, Ірма Вітовська, Римма Зюбіна, а в камео з'явилися Джамала, Ялекс Якутов, Вікторія Маремуха та інші зірки. Також важливо знати, що "Смак свободи" стане останнім фільмом за участю Паші Лі – українського актора, який загинув в Ірпені у березні 2022 року.
Про все це, а також про викликти та перспективи українського кіно Апостроф the Lime поговорив зі сценаристкою та авторкою ідеї фільму Оленою Моренцовою-Шулик.
Читайте також: Букмекери спрогнозували перемогу українського фільму "20 днів у Маріуполі" на "Оскарі".
Олена Моренцова-Шулик - сценаристка та авторка ідеї фільму "Смак свободи"
У фільмі "Смак свободи" знімався актор Павло Лі, який загинув 6 березня 2022 року у місті Ірпінь. Розкажіть про його участь у проекті.
Серед фільмів, які виходять на широкий екран, "Смак свободи" – фінальна роль Паші Лі. Ми познайомилися під час роботи над фільмом, але це людина, яка відразу мене захопила своїм абсолютно чудовим та яскравим внутрішнім світом. Ми стали з ним дуже добрими друзями. Після цього ще працювали разом над проектом реаліті "День удома", де він був ведучим. Мені хотілося продовжити з ним працювати.
Паша Лі грав одного з кухарів ресторану, до якого потрапляє на роботу наша головна героїня Варя (Ірина Кудашова). Не хочеться розкривати сюжет повністю, але це дуже яскравий, характерний і норовливий персонаж.
Паша проявив просто величезну глибину підходу до роботи. Ми влаштовували для акторів, які грали кухарів, кулінарний кемп. Домовилися з Алексом Якутовим, нашим шефом у фільмі і в реальному житті, і актори проходили тренування в його ресторані. Але Паша, як я вже потім дізналася, сам ходив у ресторан і просто працював на кухні. Він настільки старанно і глибоко підходив до підготовки, що це відчувалося в кожному його кроці на майданчику.
Він був абсолютним талантом в експромтах. Під час знімань будь-які його рішення на майданчику були геніальними. Він захоплював нас усіх. Я на все життя запам'ятаю його самопроби, які він надіслав нам на роль. Перебуваючи в театральному гастрольному турі у ресторані готелю, де він зупинився, Паша попросив у когось із кухарів кулінарний кітель. Одягнув його і в режимі селфі записав таку нереально чудову кастинг-пробу, що ми з режисером Олександром Березанем подивилися й одразу сказали: "Це воно".
Читайте також: Леся Нікітюк в Ірпені показала стелу загиблого актора Паші Лі: фото.
Паша Лі у фільмі "Смак свободи"
Паша - це талант, і в мене дуже болить душа, що він так рано пішов. Тому що таких людей зустрічаєш дуже рідко. Я дуже тішуся, що світ побачить його таким, яким він є в цьому фільмі - життєрадісним, дуже яскравим, відкритим. Тому що він дарував радість усім, кого торкався. Смак свободи в нього точно був.
Дуже символічно склалося, що допрем'єрний показ у Києві 6 березня збігається з датою його смерті. Так склалося абсолютно випадково, і ми тільки зараз це усвідомили. У мене мурашки по шкірі. Паша 100% з нами, і він буде з нами в цей вечір.
Дати виходу фільму в прокат зсувалися, залежно від розкладу інших фільмів. Ми спочатку думали вийти в прокат трохи раніше, і потім, коли зробили план показів, виявили, що дата збігається. Тому для мене це тонкий зв'язок із Пашею. Він дуже вболівав за фільм, дуже його любив і підтримував. Дуже радів, що таке кіно робиться - яскраве, сучасне, самобутнє. Я буду вдячна йому завжди.
"Смакс свободи" виходить у прокат 7 березня 2024 року
В мережі відкрита інформація про кошторис проекту - 31,25 млн. грн., з яких частка Держкіно - 25 млн. грн. Зараз люди дуже чутливі до такої інформації, адже хтось може вирішити, що гроші на фільм були витрачені вже під час повномасштабної війни. На якому етапі створення "Смак свободи" був у 2022 році?
Цей фільм виграв пітч Держкіно у 2020 році, і всі зйомки було завершено до повномасштабного вторгнення, як і перший робочий монтаж. Коли "Смак свободи" відкривав Варшавський фестиваль українського кіно, глядачі сказали, що він показує Україну до війни, за яку ми всі боремося. Для мене це дуже класний спосіб описати цю стрічку - чому вона така казкова, тепла і добра. Тому що це справді наш світ, який ми намагаємося повернути.
На початку війни ми були в глибокому монтажі, написанні музики, підготовці фільму до фестивалів, бо планували вийти у 2022 році на широкий екран. Але сталося як сталося. На якийсь час робота над фільмом заморозилася, як і все наше життя. Але вже під кінець весни 2022 року ми повернулися з командою до роботи. Абсолютно на альтруїстичних засадах, тому що нам хотілося цей фільм завершити. Це чудовий матеріал, і ми не хотіли втрачати час, бо не розуміли, які події чекають на нас далі. Хотілося цей матеріал просто завершити і дати йому життя. Тому що для всіх нас це дуже важлива робота, де показані колосальні зусилля, час, енергія і, власне, кошти.
Читайте також: Вийшов новий трейлер фільму "Я, "Побєда" і Берлін" за книгою Кузьми Скрябіна: про що стрічка і коли прем'єра.
Команда фільму "Смак свободи"
Фільм "Смак свободи" має цікаву історію створення: під час розробки фільму "Інший Франко" про сина Івана Франка Петра виявилося, що його дружина Ольга була авторкою першої української книги рецептів здорового харчування. Розкажіть, як ви розвивали цю ідею та співпрацювали з нащадками класика?
Насправді, обидві ідеї з'явилися одночасно. У 2018 році я поїхала на знайомство з родиною Франка до Львова. Після спілкування ми з командою зрозуміли, що є потенціал для двох історій, про Петра Франка та про його дружину, Ольгу Франко. Але якщо у випадку Петра Франка було зрозуміло, що там має бути історична драма, то у випадку Ольги мені дуже хотілося зробити сучасну історію, натхненну її образом і творчістю.
З родиною Франків я на зв'язку донині. Дуже тішуся цій довірі та допомозі, яку вся команда отримувала під час розробки сценарію, під час зйомок, монтажу. Ми радилися з ними постійно. Для мене це було дуже важливо, тому що це історія реальної людини, сім'ї.
Звісно, це фільм не про Ольгу Франко. Це фільм про молоду дівчину, натхненну образом Ольги Франко. Це не байопік, не історія про її життя. Ми створили більш фантазійний її образ як кулінарної натхненниці, музи. Родина розуміє це. Ми надихалися реальним образом, але створили більш кінематографічний його варіант.
Петро та Ольга Франко
Ім’я Ольги Франко, на відміну від тієї ж кулінарки Дарії Цвек, менше знайоме широкому загалу. Чим унікальна ця жінка та її доробок? Чим вона вас підкорила?
По-перше, вона мене підкорила своїм підходом до кулінарії. Коли читаєш її книжки, які були написані в співавторстві з її чоловіком Петром, то розумієш, що це мистецтво життя. Для Ольги Франко кулінарія була не просто частиною життя. Це була справді філософія. Якщо погортати книжку, можна знайти милі маленькі приписи щодо їжі: як треба облаштовувати трапезу, в якому стані готувати, як накривати на стіл, як заохочувати дітей до правильного харчування. Я дуже люблю такий глибокий підхід до речей, для мене це мистецтво жити. І вона йому слідувала до останнього дня.
Ольга Франко - це людина, яка пронесла через усе життя любов до того, що вона робить. У нашому фільмі звучать слова: "Кулінарія - це один із способів дарувати любов". Думаю, що це опис її персоналії. Крім того, Ольга Франко була дуже сильною особистістю, активісткою, пластункою, спортсменкою. Вона була дуже прогресивною людиною для свого часу.
Я захоплююся такими жінками, і в мене, як у авторки, є особиста пристрасть - розповідати жіночі історії, особливо українські, про видатних жінок, яких ми не знаємо. Тому що вони були або в тіні, або, як у випадку з Ольгою Франко, їхні книги були заборонені до розповсюдження за радянських часів.
Читайте також: Шон Пенн хоче зняти фільм про загиблого українського пілота "Джуса" .
Її чоловіка, на жаль, як і багатьох наших визначних людей, вивезли нібито для евакуації, а насправді – для розстрілу. Тому вона більшу частину життя провела сама, була пані дому. Це була дуже сильна, цілісна, талановита жінка, яка, незважаючи ні на що, пронесла через своє життя любов та залишила надзвичайну кулінарну та культурну спадщину.
Ольгу Франка зіграла Ірма Вітовська
Здорове харчування початку ХХ строіччя дуже відрізняється від того, що ми звикли бачити зараз?
Насправді, ні. Ця книжка тим і унікальна, що вона дуже прогресивна навіть на сьогоднішній день. Особливо, якщо ти знайомий з європейською кулінарною традицією, стравами, які досі готуються в ресторанах. Це круто, що в нас усе це було. І було давно. Просто потім радянська влада намагалася це все знищити. Вона знищувала наші досягнення, нашу розвинену культуру, наш широкий погляд на світ.
Принципи здорового харчування, які подали Ольга і Петро Франко, дуже цікаві. Петро Франко як хімік розписав поживність травлення за елементами. Як і що їсти, що з чим комбінувати, чим шкідливий алкоголь, як його вживати, в яких дозах. Ця книжка феномен для мене - формула філософського каменю для довголіття. І там навіть написано в передмові: "Книжка для тих, хто хоче довго жити". Ользі Франко це вдалося, вона дожила до 90 років. Звісно, все залежить від твого стану, емоційного в тому числі. Але враховуючи, що вона більшу частину життя прожила одна без чоловіка, з великою сім'єю як пані дому, її поради - великий приклад для нас.
"Смак свободи" заявлений як романтична комедія, а жанр комедії останнім часом в Україні під пильною увагою, зокрема через скандали з фінансуванням серіалу "СМТ Інгулець" та образливи жартами у телешоу. Хтось каже , що сміятися не на часі, а в когось претензії більше до якості гумору. Як ви особисто бачите вирішення цього конфлікту між аудиторією та творцями розважального контенту?
Думаю, що за часів найбільших випробувань віра в краще, почуття гумору і можливість відволіктися і просто посміхнутися - те, що може врятувати нашу психіку. Я розумію, що це дуже важко, і на тлі в нас війна, особисті втрати. Але мистецтво - це промінчик надії, воно має давати відчуття полегшення. Для мене це терапія - подивитися хороше кіно, відволіктися від буденності, від проблем. Десь посміхнутися, десь поплакати, десь замислитися. Це все терапія. Не можна себе обмежувати в радощах, які є.
Для мене фільм "Смак свободи" - двогодинна подорож у наше життя до війни, яке ми обов'язково повернемо. Головне - що це фільм про нас самих, натхненний нашою кулінарною спадщиною. У ньому зашито багато думок, які зараз актуальні.
А щодо якості комедії – для мене це питання культури, почуття гумору та вміння створювати доречні жарти. Під час війни, мабуть, комедія – це найважчий жанр. Тонкий гумор – велика майстерність, яка має бути напрацьована загальним рівнем культури в країні, почуттям моменту.
Читайте також: Не тема для сміху: "Дизель шоу" розкритикували за жарти про українців, які живуть в окупації.
Ірина Кудашова зіграла Варю – головну героїню фільму
Я розумію, що зараз це все у максимальному фокусі уваги. Я намагалася бути доречною навіть до повномасштабної війни, бо дуже не люблю вульгарності та кітчу. Хотілося просто зробити легку, теплу моментами веселу історію. Сподіваюся, так наші жарти й сприйматимуться. Але "Смак свободи" - не комедія у повному розумінні. Це добра історія, яка викликає усмішку, але в ній так само багато і сентиментальних моментів, і драматичних.
Нещодавно в інтерв'ю продюсерка "Ля Палісіади" Галина Криворчук говорила, що майбутнє українського кіно зараз фактично лягло на плечі жінок, які працюють в індустрії. Саме їм доводиться їздити за кордон, презентувати проекти, шукати фінансової підтримки. Чи відчуваєте ви на собі цю відповідальність? Як оцінюєте перспективи української кіноіндустрії?
З початку війни я намагаюся максимально використати будь-яку нагоду, щоб презентувати наші проекти. Щоб нас було видно, щоб було чути, щоб створювати колаборації. У даному періоді нашого життя українське кіно існуватиме лише тоді, коли ми матимемо колаборації з іншими країнами. Тому що фінансування в Україні немає, воно дуже обмежене. Щось знімають, але це не той рівень, який дозволить нам розвиватись у тому ж темпі.
Я роблю все, щоб налагодити стосунки з іншими країнами та продюсерами, адже є дуже велика кількість ідей різних жанрів та форматів. Окрім того, що ми знаходимо нові зв'язки та виходи для українських митців на міжнародний ринок, ми створюємо й майбутнє. Ти ніколи не знаєш, до чого призведе та чи інша колаборація, бо це непростий процес. Все йде на перспективу і це не та робота, яка підтримує нас фінансово щодня. Це особиста інвестиція кожного з нас - з вірою в те, що це призведе до нових проектів та історій.
Читайте також: Український фільм про військового Харкова виграв гран-прі престижного кінофестивалю "Санденс".
Олена Моренцова-Шулик із Олександрою Вітязєвою, співавторкою сценарію
Які теми зараз більше цікавлять наших західних партнерів щодо створення кіно?
Цікавить розкриття України не лише в контексті війни, і мене це дуже тішить. Я постійно наголошую, що світ має пізнавати Україну не лише з точки зору війни. Тому що насправді про нас мало знають. Особливо люди, не пов'язані з культурою та історією, а пересічні європейці. Коли вони починають спілкуватися з нами, у них округляються очі і вони кажуть: "Ми ж такі схожі, ми ж такі як ви!"
Це тонка робота, і щоб країна зацікавилася у роботі з Україною, має бути зв'язок із їхньою культурою, історична чи сучасна лінія. Тоді фільм матиме шанс бути підтриманим. У контексті документального кіно, звісно, можливостей більше. Але все пов'язане з індивідуальним інтересом кожного замовника чи продюсера - яка історія у нього відгукнеться.
Що потрібно українському фільму, щоб касові збори покрили витрати на виробництво? У 2023 році це вдалося двом таким абсолютно не схожим один на одного проектам, як "Мавка. Лісова пісня" та "Люксембург Люксембург" Антоніо Лукича, а до повномасштабної війни цим могли похвалитися комедії на кшталт "Скаженого весілля".
Як і в будь-якій справі, тут важливий момент удачі та збігу обставин. Є купа голлівудських касових фільмів, які провалюються у прокаті, хоча ніщо цього не віщувало. У контексті українського ринку для глядача дуже важливий зірковий каст. Якщо є зірки зі своєю аудиторією, яку вони можуть привести із соцмереж та реклами, то це вже одна з умов успіху.
Звичайно, враховуючи напругу, яка була в суспільстві, та війну, яка триває з 2014 року, я розумію, чому комедії збирали найбільше. Це спосіб відволіктися від повсякденності та поринути в історію, де тобі легко, весело, яка тебе надихає та захоплює.
"Мавка" зібрала касу, бо це діти, добро та світло. Це казка, якої нам так не вистачає, в яку хочеться вірити. Ще під час ковіду був яскравий приклад, коли на Netflix вийшов серіал "Бріджертони". Фантазійна казкова історія регентської епохи Британії абсолютно нереалістична, але надихаюча. Вона стала хітом, бо людям хотілося втекти із реальності до казки. Я вважаю, що люди тягнуться до світла, надії, любові, і кіно дає таку можливість.
У "Люксембург Люксембург" була дуже лояльна аудиторія після успіху "Мої думки тихі" Антоніо Лукіча. Це чудово і я дуже рада, що колегам вдалося так вдало продовжити цю історію, і цей гумор зайшов. Важливим був момент доречності, збіг гумору та настрої. Це дуже важливо.
Сподіваюся, наш "Смак свободи" також співпаде з настроєм глядачів. Зараз для України це важко, тому що ми перебуваємо у дуже напруженій та виснажливій емоційній обстановці. Настрій людей постійно є під впливом обстрілів та подій на фронті, геополітичних новин. Я сподіваюся, що людям буде приємно поринути у цю світлу історію.
Читайте також: На кінофестивалі Берлінале пролунав сигнал повітряної тривоги з України.
Розкажіть про головних зірок фільму "Смак свободи".
Щоб зацікавити глядачів, ми залучили чудових акторів. Ірма Вітовська – найкраща Ольга Франко, яка може бути. Іра Кудашова – магніт для молодої аудиторії. Ми коли були на зйомках у Львові, вона була як Брітні Спірс. Я ніколи такого не бачила. Вона йшла вулицею, і до неї бігли діти, дівчатка-підлітки обіймали її, кричали від радості, брали автографи. Це дуже важливо: щоб до історичної чи кулінарії теми залучити тінейджерів, ми маємо використовувати ті канали комунікації, яким вони довіряють.
Ми залучили Джамалу, бо для мене вона – справжній митець, людина з дуже тонким смаком, музику якої я обожнюю роками. Для мене було дуже важливо, щоб історія була музично вишуканою. Також і Алекс Якутов зі своєю аудиторією, з повагою до нього як до шефа. Такі інструменти ми використали, щоб зацікавити глядачів.
Не всі зараз можуть дозволити собі похід у кіно, а багато українців перебувають за кордоном. Коли і як глядачі зможуть побачити "Смак свободи"?
Ми зараз активно працюємо з нашим сейлз-агентом для продажу фільму на міжнародну аудиторію, щоби дати можливість подивитися його українцям у максимальній кількості. Крім того, фільм, звичайно, вийде на онлайн-платформах. Як правило, це відбувається десь за 4 місяці після прем'єри. Буде і телевізійна прем'єра на "Новому каналі" – це наш генеральний медіапартнер, тож будуть і повторні покази.
І насамкінець: ви собі обрали рецепти зі "Смаку свободи", які готуєте вдома?
Звичайно! Ольга Франко має дуже багато цікавих рецептів, які я ще не готувала. Це і копчений вугор, і равлики, і слимаки – дуже широка смакова палітра. Я по Ользі Франко готувала борщі із квашених яблук, на буряковому квасі, іменинний пиріг, маківник. У книзі дуже багато всього, але мене вразили найбільше борщі, бо я велика їхня фанатка. Також дуже люблю пекти, тому пройшлася по випічці та соусам. Там дуже цікаві соуси - і цитриновий, і квітковий.
