16 травня в Стамбулі відбулися перші за три роки прямі переговори України та Росії за участі турецької сторони. Чи не єдиним вагомим результатом стала домовленість про обмін полоненими за формулою “1000 на 1000”, який стартував вже 23 травня і завершився 25-го. Під час другого раунду перемовин у Стамбулі делегації України та рф 2 червня домовилися про обміни військовополоненими в категоріях “18-25 річні”, “важкохворі та тяжкопоранені”, а також про репатріацію тіл загиблих за формулою “6000 на 6000”. 9 - 14-го, а також 16-го, 19-го та 20 червня Україна та рф проводили узгоджені обміни військовополоненими та репатріацію тіл.
Під час крайнього обміну, що відбувся 20 червня, було повернуто ще одну групу захисників, які мають важкі поранення та суттєві проблеми зі здоров’ям. Стан, у якому повертаються наші герої, свідчить про те, що росія не виконує вимог Третьої Женевської конвенції про щодо поводження з військовополоненими.
Днями Парламентська Асамблея Ради Європи висловила стурбованість жахливим становищем українських бранців, які “піддаються стратам без суду, широкомасштабним і систематичним тортурам, нелюдському та принижуючому гідність поводженню, що рівнозначно воєнним злочинам та злочинам проти людяності”. В ухваленій резолюції ПАРЄ наголошує на необхідності створення міжнародного механізму обміну полоненими у форматі “всіх на всіх” за участі Міжнародного комітету Червоного Хреста та нейтральних країн.
“Апостроф” поспілкувався з представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрієм Юсовим про умови утримання українських військовополонених та цивільних, про ворожий ідеологічний вплив, а також про пошук наших співвітчизників, чиє перебування в полоні росія не визнає.
– Пане Андрію, чи можемо говорити, що завдяки стамбульському треку Україна звільнила з неволі всіх у категорії “тяжкохворі і поранені”?
– Ні, не можна, на жаль. Як раніше повідомлялось, триває реалізація домовленостей в Стамбулі і великого обміну, в рамках якого мають повернутися всі важкохворі, важкопоранені і всі молоді захисники - до 25 років. Відбулося декілька етапів цього обміну, але він ще триває. Відповідно, цифри не розголошуються, поки він не буде доведений до кінця.
– Тиждень тому росЗМІ цитували помічника господаря Кремля Мединського, який заявив про “налагодження термінових санітарних передавань важкопоранених з лінії фронту”. Чи відповідає це дійсності? Можете прокоментувати, мова про польові обміни?
– Я залишу це без коментарів. Можу лише сказати, що робота в цьому напрямку ведеться.
– У межах обміну “1000 на 1000” вперше за час повномасштабного вторгнення було звільнено військових із тих частин, з яких раніше не повертали нікого. Ворог це робить свідомо - не повертає з тих чи тих військових частин, чи це випадковість?
– Тривала відсутність прогресу в питаннях повернення всіх важкохворих і важкопоранених, некомбатантів, жінок, тобто категорії полонених і незаконно утримуваних осіб, які взагалі не мали перебувати в полоні і в російській неволі, як і у випадку підтвердження самого факту перебування в полоні - не були випадкові. Ми розуміємо, що Міжнародний комітет Червоного Хреста досі не отримує підтвердження по більшості полонених, які перебувають в росії, попри те, що частина з таких непідтверджених, точно в полоні і перебувають там уже достатньо довгий час. І це також має ознаки певних навмисних дій. Це ж пояснює складнощі з поверненням представників окремих підрозділів, окремих військових частин. Це може бути як міркування російської пропаганди, так й інші міркування російських спецслужб, зокрема, із певними оперативними цілями, але в будь-якому випадку це, скажімо, системна і цілеспрямована позиція держави-агресора.
– Чи є квота від бригад під час формування списків на обмін з нашого боку?
– На жаль, це не працює. Зрозуміло, що кожного разу ми хотіли би бачити певною мірою пропорційний і збалансований список, де були б представники різних категорій і військових частин. Але в агресора часто своя логіка і тому переговорний процес справді складний. І ми не завжди бачимо таку пропорційність. Тому в одному обміні може зовсім не бути офіцерів, в іншому, як в одному з нещодавніх, ми побачили достатньо велику їхню кількість. І відповідно по родах, видах військ так само є різні показники кожного разу. Але в цілому Україна намагається подавати [списки] з урахуванням інтересів усіх складових Сил безпеки і оборони.
– Україна, безумовно, хоче повернути всіх наших людей з полону. Але хто зараз в пріоритеті? Дотепер це були ті, хто давно перебуває в неволі, важкопоранені… Хто зараз?
– На жаль, у нас триває повномасштабна війна, яка носить геноцидний характер, часті непоодинокі випадки порушення і міжнародного гуманітарного права, і Женевської конвенції, тому категорії пріоритетні, скажімо, не обмежуються традиційними уявленнями. Але, на жаль, ми знову повинні говорити про важкохворих і поранених. Так, прогрес в цьому є, але поки не реалізована до кінця формула “всіх на всіх” у цих категоріях. Безумовно, це жінки, які залишаються в полоні. Окрема увага за дорученням президента, як і в інших випадках, приділяється захисникам Маріуполя. Також є інші складові, які потребують окремої опіки - це цивільні, зокрема, політв'язні і журналісти, які знаходяться в російській неволі, це некомбатанти, наприклад, захисники ядерних об'єктів Чорнобильської станції, які не мали перебувати в полоні в принципі. І багато інших категорій. Усі з них опрацьовані окремо і по всіх ведеться окрема робота.
– Серед родичів зниклих безвісти є багато побоювань стосовно наших захисників, захоплених на Курському напрямку - що Росія там не бере в полон, що взагалі не підтверджує полон. Чи так це?
– Що стосується от умов ведення бойових дій, дотримання законів війни, то, на жаль, весь світ неодноразово бачив це, в тому числі, фактично в прямому ефірі, як діє ворог на полі бою. Тому я не буду це додатково коментувати. Що стосується повернення з різних напрямків, то в нас є успішна реалізація повернення, в тому числі і полонених з Курського напрямку. Я не буду окремо розвивати цю тему, тому що це процеси і переговори, які тривають.
– Полоненим із цього напрямку інкримінують вчинення теракту групою осіб із тяжкими наслідками. Чи є специфіка обміну засуджених? Їх складніше повертати?
– Безумовно, є своя специфіка. І все робиться [ворогом] у тому числі з пропагандистською метою. Але Україну це не зупиняє боротись і повертати в тому числі й засуджених українських військовополонених. І, власне, ці суди, і з точки зору міжнародного права для нас не мають жодного значення.
– У ЗМІ писали, що голова Чечні Рамзан Кадиров купував українських полонених для обміну чеченських найманців, аби демонструвати свій статус. І загалом рішення про обміни українських військових, утримуваних у Чечні, приймає він особисто. Чи так це? І чи змінилося щось на тлі чуток про хворобу Кадирова?
– Ці питання між собою не пов'язані. Враховуючи делікатність питань, тому що відповідь на подібні, в принципі, актуальні і правильні запитання, може напряму впливати на умови перебування наших полонених, які знаходяться без прав у заручниках в агресора, - можна лише сказати, що дуже часто значна частина цієї інформації робилася навмисно з метою пропаганди. Реальність була іншою. Проте Україна має досвід перемовин, набутий уже під час повномасштабного вторгнення, з окремими підрозділами і складовими формувань держави-агресора. І ми можемо згадати і повернення наших з полону вагнерівців, і багато інших прикладів.
– На початку 2024 року Кадиров запропонував обміняти українських військовополонених на зняття з сім’ї санкцій США. А Кремль висував подібні вимоги про зняття санкцій? Наприклад, здійснити платіж через SWIFT, продати танкер нафти?
– Що стосується зараз перемовин у Стамбулі, то наразі не фігурувало таких речей і ми не будемо це окремо коментувати, тому що це перемовини, які будуть продовжуватися.
– Україні відомо про 300 місць, де країна-агресорка утримує українських військовополонених та цивільних громадян - це і терени рф, і ТОТ, і Білорусь. Чим відрізняються умови утримання? І яка особливість перебування у Білорусі?
– Глобально слід зауважити, що Росія і тут не виконує базові принципи і вимоги Женевської конвенції, адже згідно вимог міжнародного права, військовополонені повинні утримуватися в окремих спеціально призначених для цього місцях. Натомість дуже часті випадки, коли українські військовополонені в росії утримуються разом із кримінальними злочинцями в загальних в'язницях. Україна в повній мірі з свого боку виконує Женевські конвенції. У нас працюють регіональні місця, центри утримання російських військовополонених, відкриті для відвідувань і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, і представниками Організації Об'єднаних Націй, і міжнародними правозахисниками.
Росія досі не забезпечує безперешкодний доступ до місць утримання наших полонених з боку Міжнародного Комітету Червоного Хреста - а саме ця організація має перевіряти умови дотримання Женевської конвенції. Тобто навіть ці принципи за понад три роки повномасштабного вторгнення досі не виконані. Що стосується різниці в умовах утримання, вони відрізняються, залежно від регіону, залежно від окремої в'язниці чи колонії. І так, скрізь є своя специфіка. Стосовно Білорусі - це окрема розмова. Зараз я не хотів би описувати.
– Відомо, що звільнені з російського полону українці перевіряються щодо можливої колаборації з ФСБ. Це разова якась дія, чи ви тривалий час відстежуєте можливі ризики?
– Контррозвідувальна робота – це постійна робота українських спецслужб і контррозвідки зокрема. Тому це заходи, які вживаються з метою захисту національної безпеки на постійній основі і вони будуть продовжені. Те, що російські спецслужби намагаються використовувати і українських полонених, і виходити та тиснути на родини наших захисників, які опинились в полоні, - це не секрет. Відповідно, цьому вживається відповідна протидія і відповідні заходи.
– Ми розуміємо, що наші полонені зазнають ідеологічного впливу. Наскільки ворогу вдається змінити їхній світогляд? Чи є такі випадки, щоб люди по поверненню ставали адептами русского міра?
– Тотально такі явища відсутні. Так, вони знаходяться, на жаль, у дуже важких умовах - і інформаційний вакуум, і цілеспрямована дезінформація, постійне прокачування тезами про те, що ось уже і України немає, і Київ взяли, і ви нікому не потрібні, і про вас забули, і так далі. Але моральний дух, стан наших військових, присяга, дана ними, іноді можливість все ж таки отримати вісточку з дому, і підтримка побратимів, які знаходяться поруч. Зрештою, віра у свою країну вирізняє українських військових і цивільних, які опинилися в руках росіян у полоні або незаконно утримуються. І глобально такі дії не дають бажаного результату. І дуже часто тільки перетнув кордон, одразу питання: що умовно з Запоріжжям, Дніпром, що з Херсоном, що з Одесою, що з Києвом і так далі. І отримавши ключові відповіді на всі питання, зітхають з полегшенням і ті самі вигуки: "Слава Україні", які бачить вся країна і чує весь світ. Тобто російська пропаганда дуже ефективна по відношенню до росіян, але українці, на щастя, отримали - хоча, на жаль, дуже великою ціною - щеплення від русского міра і російської пропаганди.
– У нещодавно ухваленій резолюції ПАРЄ наголошується на необхідності створення міжнародного механізму обміну полоненими у форматі “всіх на всіх”. Але як обмінювати тих, чиє утримання в полоні росія не визнає?Що робиться для того, щоб у застінках російських катівень нікого не забути, особливо тих, чий статус “полон” досі не підтверджений?
– Насамперед, інформаційна система Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, як й інші реєстри всіх складових Координаційного штабу, містять більше даних, ніж навіть у Міжнародного Комітету Червоного Хреста. І Україна використовує більший перелік інструментів й інформації для підтвердження факту перебування захисника або цивільного в полоні для подальшого його звільнення. І ми підкреслюємо для родичів наших захисників, що на повернення подаються всі, хто підтверджений даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, тобто не лише підтверджені з боку Міжнародного комітету Червоного Хреста. Ця робота продовжується. Також це опитування кожного разу тих, хто повернувся з російського полону, щодо долі інших, хто був разом з ними або кого вони бачили під час етапування або потрапляння в полон. Крім того, це оперативна робота, це і потужна OSINT-аналітика, як Координаційного штабу, так і всіх складових Сил безпеки й оборони. І великий внесок у всю роботу роблять рідні наших захисників. Тобто кожен, хто шукає рідну людину, - найкращий - OSINT-аналітик, і справді буває таке, що родичі наших захисників першими потрапляють на ту чи іншу інформацію, яка одразу береться в роботу і враховується для подальшого звільнення.
Тобто повертаються з російського полону не лише підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, а й ті, хто підтверджені Координаційним штабом. І навіть були непоодинокі випадки повернення безвісті зниклих, тобто тих, у кого в інформаційній системі був статус “Пошук особи”.
– Чи є наші агенти, які шукають наших людей в Росії - по тюрмах, госпіталях…?
– Я сказав, що використовуються й оперативні інструменти, які з них - ми вже не будемо розкривати, принаймні поки всі не повернуться додому.
