Як залучити до України видобувні компанії зі світовим ім'ям, - у статті в. о. голови Держгеонадр України Олега Кирилюка.
Видобувній галузі та Україні в цілому потрібні масштабні приклади розвитку
Історія інвестицій та видобування корисних копалин у світі знає багато випадків, коли лічені гучні ініціативи перетворювали країни. Спрямовували їх на непохитний курс розвитку та підвищення рівня життя громадян. І сьогодні правила прискореного розвитку країн ніскільки не змінилися.
Давно відомо, що для роботи фінансових інвесторів з країною треба, щоб у цієї держави розвивалась співпраця з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Адже робота з цією установою в уявленні інвесторів автоматично означає, що бізнес та влада країни дотримуються певних загальних, прийнятних стандартів.
Таке саме схоже правило і закономірність ми можемо спостерігати не в фінансовому секторі, а в галузі видобування корисних копалин та промислового виробництва. Тільки замість МВФ у цих галузях маркером, що означає прийнятність роботи в країні, є успішні проекти великих міжнародних компаній.
Давайте разом подивимось на приклади роботи цієї закономірності. Так, всім відомо, що одні з найкращих результатів у сфері залучення закордонних інвестицій з усіх країн СНД показав Казахстан. Але якщо ми почнемо вивчати історію цього успіху, то разом з іншими деталями побачимо, що ще в далекому 1993 році країна розпочала спільний проект з міжнародною нафтовою компанією Chevron. Вже в ті роки навколо двох великих нафтових родовищ на заході Казахстану стартували роботи. При цьому половина акцій спільної видобувної компанії дісталась інвестору, а половина - державі.
І що ж відбулося вже через 7-10 років в колишній радянській республіці? Дуже скоро провідні світові компанії та банки вже мали в Астані свої офіси. Приплив іноземних інвестицій в різні сектори економіки країни перевищив всі прогнози.
Так і хочеться до цього згадати, а що ж Україна робила в 1993 році? Ми на той час безпорадно спостерігали падіння видобутку у державних компаній, а про іноземні інвестиції йшлося тільки теоретично, тому що в парламенті молодої держави закони штампувала редакційна комуністична більшість. Але завжди є час все наздогнати, якщо діяти правильно.
Зворотні приклади
Роль роботи знакових для всього світу компаній в країні підтверджується і ще одним прикладом. Правда, полягає він у тому, що якщо відомого світового виробника гнітять, то це руйнує бізнес-клімат та імідж території на довгі роки.
Наприклад, така історія сталася в Росії у проекті “Сахалін-2”. Це підприємство стартувало у 1994 році. Його акціонерами стали три компанії, однією з яких була міжнародна Royal Dutch Shell з пакетом акцій у 55%. З РФ підприємство будувало свої відносини на базі договору про розподіл продукції.
Час йшов, і у закордонних компаній з’явилися помітні успіхи у галузі видобутку. Що в 2006 році і впало у вічі керівникам РФ і чого вони пережити не змогли. У результаті до компанії виникало багато питань у галузі екології з боку профільних державних органів РФ.
Інвестори почали було придивлятися до своїх дій та намагатись щось змінювати в плані дбайливого збереження боліт та качок. Аж раптом прозвучали слова, що все пояснили - керівники РФ порадили продати половину проекту “Сахалін-2” державному “Газпрому”.
І, звичайно, після певного періоду скандалу, інвестори пристали на пропозицію російської влади. Але бізнес-клімат в РФ це історія змінила назавжди - експерти стали більше обговорювати перестороги, ніж можливості вкладень у Росію. І ми бачимо, куди сьогодні привела ця дорога - до важких міжнародних санкцій проти країни. Так - їх в першу чергу ввели за війну. Але і відлуння історії з інвесторами від 2006 року у санкціях теж безперечно є.
Хто ще скористався ефективним методом?
У той же самий час у багатьох інвесторів в інших країнах справи пішли значно краще, ніж це стало траплятися в Росії. Наприклад, у країні, що свого часу пережила і війну, і безлад, і все ще має багато проблем, американська ExxonMobil не боїться встановлювати саме передове і надсучасне своє устаткування.
Наприклад, там працює платформа морського видобутку вуглеводнів, що здатна діставати сировину з дна крізь 1,2 км океанської глибини. І це справді вражає уяву. При цьому використання таких технологій дозволило збільшити розвідану ресурсну базу компанії до астрономічних 3,9 млрд барелів нафти.
Звичайно - надсучасна морська платформа компанії ExxonMobil на шельфі Нігерії, це великий добрий знак для інших інвесторів з усього світу.
Тим більше, що в Нігерії успішно працює й інша всесвітня видобувна компанія - Royal Dutch Shell. Перший об’єкт компанії на родовищі Gbaran-Ubie в названій країні успішно подає сировину з 2010 року. А влітку 2017 була задіяна друга черга споруди, що включає в себе 18 свердловин та трубопровід.
При цьому дуже цікавою є акціонерна і управлінська структура підприємства. Shell Petroleum Development Company (SPDC) у проекті виступає лише оператором між Державною нігерійською національною нафтовою корпорацією (NNPC, 55%), SPDC (30%), Total E&P Nigeria Ltd (10%) та дочірньою компанією ENI Nigerian Agip Oil Company Limited (5%).
Тобто ця складна структура володіння показує, як інвестори з різних країн вже прийшли і об’єднали свої зусилля для досягнення успіху. І головне - довірили свої значні інвестиції знаковій, добре знаній у світі компанії для реалізації проекту.
Успіхи у залученні знакових компаній змогла досягти і африканська країна, в котрій в другій половині 20-го сторіччя понад 40 років (!) тривала громадянська війна. Мова йде про Анголу. В країні працюють зразу декілька світових лідерів видобутку.
Так, компанія Chevron відкрила у цій державі потужний LNG-термінал. І нещодавно, після добудови у 2016 році другої черги, потужність промислового об’єкта сягнула 5,2 млн тон скрапленого газу на рік. Також компанія побудувала 140 кілометрів газопроводу, що доставляє сировину на завод.
Для порівняння нагадаю, що свого часу в Україні планувалось подобувати LNG-термінал в Одесі потужністю 5 млрд кубометрів у першій черзі, та 20 млрд кубометрів. Що могло забезпечити помітну частину потреб у газі нашої країни.
Іншим помітним об’єктом компанії Chevron в Анголі є морське родовище Mafumeira Sul. Що розташоване за 24 кілометрів від берега і стоїть на глибині близько 60 м. Воно має 34 добувні свердловини, 121 кілометр відвідних трубопроводів, та запрацювало тільки нещодавно - у 2016 році.
Викликає захоплення і успіх Філіппін у залученні знакових інвесторів. Проекти яких просто створюють майже з нуля промислову міць цієї країни. Все почалося в 2001 році, коли перший газ з морської платформи компанії під керуванням Royal Dutch Shell започаткував існування газової промисловості на Філіппінах.
І це паливо й досі дає можливість виробляти 20% всієї електроенергії в країні. У той час як для вироблення основної кількості електрики регіон продовжує імпортувати нафтопродукти. При цьому, зрозуміло, маючи свої перспективні родовища, які ще слід розробити в майбутньому.
У той же час неподалік - у водах Малайзії - на глибині 1200 метрів, працює інша морська платформа Shell. Вона також принесла країні свого перебування 25% всієї нафти, що добувається. Образно кажучи, домовившись з відомою та знаковою компанією про співпрацю, Малайзія вже точно перестрибнула уперед кілька років у плані зростання своїх бюджетних надходжень.
І це, звичайно, знак для тисяч інвесторів у світі - якщо хтось видобуває там стільки нафти, довіривши свої інвестиції країні, то значить так може вже зробити кожен.
Що в Україні?
В плані залучення знакових компаній у нашій країні непогана ситуація, але її однозначно є куди покращувати. Так, у нас вже працюють такі промислово-видобувні міжнародні гіганти як ArcelorMittal у гірничо-металургійній промисловості, що має кар’єр для видобутку руди та сталеве виробництво у Кривому Розі (Дніпропетровська область).
Також, на піку світових цін на нафту та хвилі інтересу до сланцевих нафти та газу компанії Chevron та Royal Dutch Shell мали великі плани з розгортання видобутку в Україні. Але зараз, звичайно, ціни змінилися і це частково вплинуло на плани.
Але я впевнений, що ми повинні названим та іншим компаніям надати можливість працювати в нашій країні. Щоб показувати нашій галузі видобутку приклад в технологіях, навчанні людей, захисті природи. І головне - даючи сигнал сотням і тисячам інвесторів у всьому світі вкладати свої кошти у видобувні та промислові проекти в Україні.