Спроби валютних позичальників змусити банки перерахувати видані ними доларові кредити за курсом 5.05 зазнали фіаско два роки тому. У грудні 2015 року Петро Порошенко ветував відповідний законопроект, який загрожував крахом національної банківської системи, після чого "Кредитний Майдан" припинив своє існування. Нову надію "кредитним майданівцям" може дати Вищий спеціалізований суд. 13 вересня ця інстанція розгляне позов одного з 26 мешканців будинку, побудованого фармацевтичною компанією "Дарниця", які вимагають від забудовника перерахувати кредити на придбання житла за курсом 1,75 грн за долар. Процес уже став об'єктом пильної уваги банкірів. Незважаючи на відсутність в Україні прецедентного права, очевидно, що рішення "вишки" стане сигналом для нижчих інстанцій по "перерахунку" валютних кредитів.
Історія цього судового протистояння йде корінням в 1991 рік. Тоді фармацевтична фабрика "Дарниця" почала будівництво будинку для своїх співробітників на вулиці Новодарницької в Києві. З працівниками, які захотіли купити квартири в будинку, були укладені договори пайової участі в будівництві. Покупці зобов'язалися заплатити за житло за фактом закінчення будівництва, ціна квартир була зафіксована в доларах. Будинок був введений в експлуатацію в 1996 році, більшість мешканців не змогли виплатити повну вартість житла. "Дарниця" підписала з ними угоди купівлі-продажу, згідно з якими мешканці зобов'язалися сплатити вартість квартир протягом 14-15 років в розстрочку, без відсотків. До 2016 року власники 137 квартир повністю виплатили вартість житла, відзначають у фармацевтичній компанії.
У свою чергу, жителі 26 квартир відмовилися від оплати, заявивши, що ціна житла, в якому вони проживають вже близько 20 років, повинна розраховуватися не за поточним курсом долара, а за курсом 1996 року - часу здачі будинку в експлуатацію. Свою позицію ця частина мешканців аргументувала тим, що вони були не тільки покупцями, а й пайовиками, а також тим, що їх доходи не були прив'язані до курсу долара. Варто відзначити, що середня сума індивідуальної заборгованості цієї групи мешканців становить $ 10-12 тис. Таким чином, позивачі вимагають від суду визнати їх власниками квартир після сплати 18-20 тис грн.
Власне, сам факт розгляду справи на рівні ВССУ є чималим досягненням позивачів. Адже цей процес ідентичний тисячам суперечок за валютними кредитами, розглянутих українськими судами після 2008 і особливо - після 2013 року, в яких позивачі вимагали перегляду курсу. Судова практика вищих судових інстанцій свідчить про те, що органи судової влади виробили єдиний підхід до розгляду подібних справ. Позивачів в цих процесах можна розділити на три умовні групи. Представники першої групи заявляли про недійсність кредитних договорів через відсутність у банків індивідуальної ліцензії НБУ на отримання і видачу кредитів в іноземній валюті. По ряду аналогічних справ Верховний суд відмовив позивачам, вказавши, що для надання кредитів в іноземній валюті, банку достатньо мати банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Друга група позивачів вимагала визнання договору недійсним через "збіг тяжких обставин" і "економічну кризу в країні". Вищий господарський суд відмовив одному з таких позивачів, обґрунтувавши своє рішення тим, що у позичальника була можливість вибирати умови кредитного договору і банк, а криза носить загальний характер і торкнулася обох учасників кредитних правовідносин. Представники третьої групи позивачів (до якої найбільш близька ситуація з будинком "Дарниці") прямо наполягали на розірвання договорів через збільшення курсу долара до гривні. Розглядаючи одну з таких справ Верховний Суд України відмовив позивачеві, зазначивши, що курс валют встановлюється НБУ щодня, і сторони не могли розраховувати, що курс долара до гривні після укладення кредитного договору не зміниться. Варто зазначити, що на підставі судових рішень Верховного Суду України формується судова практика в Україні. Лише за відсутності судових рішень найвищого судового органу України орієнтиром можна вважати судові рішення судів касаційних інстанцій.
За даними НБУ, до кінця 2015 року загальна сума валютних кредитів, виданих фізичним особам, становила $ 4,28 млрд, сума всіх іпотечних кредитів - $ 2,16 млрд. Чітка позиція вищих судових інстанцій, в першу чергу, Верховного Суду України, щодо спорів за валютними кредитами стала болючим ударом не тільки щодо пересічних громадян, які оформили іпотеку, але і щодо великих позичальників. Які, судячи з усього, вирішили використовувати інший спосіб вирішення цієї проблеми - парламентський. У кулуарах Верховної Ради фактично відкрито говорилося про впливових боржників, які зуміли організувати внесення і успішне прийняття законопроекту про "реструктуризацію" валютних кредитів за курсом 5,05 грн за долар - незважаючи на категоричне неприйняття цієї ініціативи президентом Порошенко і тодішнім прем'єром Яценюком. За оцінками НБУ і Мінфіну, реалізація закону могла спричинити збитки для економіки країни в розмірі близько 100 млрд грн, нові банкрутства від 20 до 50 банків, стрімку девальвацію гривні до рівня 40-50 грн / дол., Зниження реальних доходів населення і зростання безробіття. Ці погрози були нейтралізовані президентським вето.
Таким чином, у кредитних спорах виконавча влада, як і судова, зайняла жорстку позицію: при поверненні кредиту керуватися курсом, чинним в момент повернення боргу. Інша інтерпретація подібних спірних ситуацій прямо б загрожувала обваленням банківської системи країни. Втім, ряд кроків назустріч боржникам було зроблено. Чинний з травня 2015 року меморандум між банками і позичальниками дозволив громадянам конвертувати залишок валютного кредиту під заставу нерухомості до еквівалента 2,5 млн грн за курсом НБУ на 1 січня 2015 року (близько 158,5 тис. Дол.), При цьому по кредитах для придбання соціального житла (квартира 60 кв. м або житловий будинок до 120 кв. м) банки списували до 50% боргу.
Суперечка навколо квартир - по суті ідентичні кредитним спорам з банками. Тут також використовується навмисно чи ненавмисно модель "маленькі українці проти великої організації", "маленький позичальник проти великого кредитора". Навряд чи є підстави припускати, що доведення справи "будинку" Дарниці" до розгляду в ВССУ є частиною плану з відродження "кредитного Майдану". Але рішення ВССУ може стати вагомим приводом для відновлення розглядів по валютних кредитах і спроби формування нової "судової практики". Що, в свою чергу, загрожує новим "банкопадом" і новими потрясіннями для національної фінансової системи, яка з великими труднощами оправилася від потрясінь колишніх.