У неділю 7 серпня російські прикордонники припинили доступ на пропускних пунктах на адмінкордоні України з Кримом. 10 серпня Москва офіційно пояснила це тим, що Україна нібито двічі намагалася закинути в Крим диверсійно-розвідувальні групи. ФСБ також відзвітувала про затримання "агентів української розвідки" з українськими і російськими паспортами. В Україні такі звинувачення називають провокацією і приводом для чергових погроз на адресу держави. 11 серпня Петро Порошенко доручив привести до підвищеної бойової готовності всі підрозділи в районах адмінкордону з Кримом і на Донбасі. Втім, російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський вважає, що до великої війни справа не дійде, тому що вона не буде популярною серед громадян РФ, остаточно доб'є російську економіку і швидко призведе до ізоляції країни.
Україна — поняття широке. Як мені здається, ймовірність того, що Порошенко віддав наказ здійснити теракт у Криму, дорівнює нулю: йому це абсолютно не треба. Якщо з'ясується і буде доведено, що це дійсно зробила Україна, Порошенко може піти і застрелитися. Оскільки цим самим він абсолютно знищує моральний капітал України в очах Заходу. Західні партнери України скажуть: "ну, знаєте, хлопці, що ви крадете кредити, ми вже звикли, але якщо ви ще й терактами займаєтеся на наші гроші — це вже, вибачте!" Розбирайтеся, мовляв, з Росією самі. Порошенко — нормальна людина, і він чудово розуміє, що було б саме так. Тому абсолютно божевільний наказ влаштувати теракт він віддати не міг.
Могли це робити якісь чудики з української сторони? Напевно, могли — в Україні багато самостійних військових утворень, які не зрозумій чим займаються.
А можливо, як багато пишуть, це якісь місцеві ініціативники. Адже кажуть, що це була бійка або стрільба з якимись дезертирами. Або ж це були якісь відморожені українські патріоти в Криму, які незрозуміло навіщо це робили. Тепер з'явилася версія, що це відбувалося для того, щоб розполохати туристів. Адже це марення божевільного!
Росія, звалюючи все на Україну, піднімає ставки, як у будь картковій грі. "Мінськ" стоїть, санкції за Путіна не знімають, виконувати Мінські домовленості — тобто закривати кордон — президент не хоче. Чому не хоче, зрозуміти неможливо, але не хоче — хоч трісни. Отже, у нього є такий хід: роздути цю історію, сказати, що Мінськ не поїде, якщо "Україна себе так поводить". Але зрозуміло, що Меркель і компанія вкрай зацікавлені в тому, щоб "Мінськ" тривав: вони на це поставили свою репутацію і мають з цього дивіденди.
Якщо Путін упреться, так би мовити, з основою, досить імовірно, що Меркель і компанія почнуть у цій ситуації його умовляти: "ну ні, ну як же, приїжджайте!" Він скаже: "добре, приїду, але я з цього повинен щось мати — тисніть на Україну сильніше. Або зніміть санкції, дорогі друзі". Немає жодного значення, що "Мінськ" юридично ніяк з Кримом не пов'язаний. Логіка зовсім проста: "я, Володимир Путін, з терористами і бандитами за один стіл не сяду".
Шанси, що Захід у зв'язку з відмовою вступати в переговори посилить санкції проти Росії, дорівнюють нулю. Втім, як і на те, що зніме санкції. Звичайно, це може відбутися в тому випадку, якщо Росія надасть справжні докази того, що це була терористична диверсійна група, закинута з України. І вже нікого не буде цікавити, чи діяла група особисто за наказом Порошенка, або його обдурили божевільні з Генштабу і працювали за його спиною. Скільки не повторюй, що Крим належить Україні, — це знову-таки не буде нікого хвилювати, оскільки де-факто це вже давно територія іншої держави. В Європі зараз ставлення до терактів зовсім однозначне. Але якщо доказів, що диверсії влаштувала Україна, Росія не надасть, жодного ефекту вся ця балаканина мати не буде.
З тим, що було в Польщі — в Гляйвіце — перед початком Другої світової, нічого спільного я не бачу. Тоді була інсценізація, через кілька годин після якої "Вермахт, що абсолютно випадково опинився поруч", всіма силами накинувся на Польщу і знищив її. З моменту подій у Криму пройшло три чи чотири дні, а ніхто ні на кого не нападав, ніхто нікуди не стріляв. З точки зору здорового глузду, Росії зараз взагалі нема чого нападати на Україну. Ця війна призведе до ізоляції РФ, доб'є російську економіку, буде дико непопулярною в Росії, тому що ніхто не розуміє, навіщо воювати з Україною — час військового психозу давно минув. А найголовніше: у такої війни немає жодної мети. Припустимо, розчленують Україну, приєднають якісь шматки. А що з ними робити?!
У 2013 році була абсолютно інша ситуація. По-перше, Крим — не Україна. Це важкий психоз російського та українського суспільства. Нікому не потрібний нещасний Крим був елементом національного божевілля в Росії. Всі трусилися, що "Крим у росіян забрали" — найдурніша фраза, яка насправді нічого не означає. Тим не менше вона була дуже популярною. Але і в Україні трясуться. Ніякі інші її шматки ніхто в Росії не вважає своїми. По-друге, в 2013-2014 роках Путін вважав, що його кинули. Тоді домовлялися про ЕврАзЕС (Євразійське економічне співтовариство, — "Апостроф"), а його буцімто розвели та обдурили. І тому подумав: "ну, отримаєте!" По-третє, коли він у 2013-2014 роках все це починав, він не знав, якою буде міжнародна реакція. Тепер він це знає. І така реакція йому безумовно неприємна. Ось за цих причин він і не збирається нападати на Україну.