У Михайла Саакашвілі багате минуле. Він є колишнім президентом Грузії, його оголосили в розшук за нинішньої грузинської влади за "силовий розгін протестів 2007 року. Він є колишнім лідером "Єдиного національного руху", політичної партії, яка поступилася правлячій партії "Грузинська мрія" на виборах минулого місяця. Він є колишнім жителем Вільямсбурга, штат Нью-Йорк. І тепер він став колишнім губернатором Одеси. 7 листопада Саакашвілі — людина, яка, за деякими відомостями, хотіла використати своє губернаторство або як трамплін для більш високої посади в Україні, або для тріумфального повернення в Грузію, — подав у відставку з поста губернатора, посилаючись на поширену і таку, що залишається без відповіді, корупцію, яка пронизує українську політику.
Саакашвілі, який приїхав до Одеси, пообіцявши зробити ті самі заходи з боротьби з корупцією, які він вжив у Грузії, заявив, що він прийняв своє рішення тому, що лідери України не змогли приборкати нестримну корупцію, а насправді, здається, навіть потурають їй. Він також повідомив, що в нього викликало огиду багатство політиків України, про яке стало відомо минулого тижня. На довершення всього він також натякнув, що хотів би створити нову політичну партію в Україні.
Немає нічого дивного в тому, що Саакашвілі, або Міша, був засмучений через те, що він міг і не міг виконати. Губернатор Одеси не має тих повноважень, що і президент країни (той, який прийшов до влади завдяки перевороту, у будь-якому разі). Крім того, Україна в п'ятнадцять разів більша за Грузію, що означає, що в Україні більше олігархів, яких необхідно позбавити їхнього становища, більше політичних гравців, яких необхідно заспокоїти, і більше корупції, яку необхідно викоренити.
Цинік міг би припустити, що Саакашвілі був більшою мірою засмучений не через відсутність реформ, а через його власну відсутність у владі, і що Саакашвілі міг би зробити те, що обіцяв, якщо б він продовжував спільну роботу над повільними і стійкими соціальними реформами. Максим Еріставі, співзасновник Hromadske Int., нової медіаплатформи, сконцентрованої на Східній Європі, написав у своєму Twitter після відставки Саакашвілі: "Відхід у відставку Саакашвілі говорить більше про його нездатність працювати в рамках довготривалого непопулістичного проекту, ніж про українські реформи". Він продовжив: "Реформи в Україні вимагають довготривалої стратегії та розумної вичікувальної тактики, чого імпульсивний Саакашвілі так і не зміг опанувати".
Дійсно, багато хто вважає, що в Грузії Саакашвілі не стільки викорінив корупцію, скільки націоналізував її. І навіть ті, хто продовжує вірити в те, що Міша викорінив корупцію в Грузії, визнають, що ув’язнені ним люди піддавалися фізичному насильству і образам. Мало хто буде заперечувати, що він втратив свій пост у Тбілісі почасти через його власну неспроможність реформувати судову систему — ту мітлу, за допомогою якої він мав намір вимести всю гниль з країни і якою, зрештою, огріли його самого та його партію. Приборкати корупцію, іншими словами, - це необхідна, але недостатня умова для створення більш вільного і справедливого суспільства.
Західним оглядачам, а також грузинам та українцям, схоже, доведеться почекати, щоб зрозуміти, чи вивчив Саакашвілі цей урок. А поки ми можемо з ніжністю згадувати той час, коли в липні 2015 року він викликав з Каліфорнії патрульних, щоб вони спробували навчити копів в Одесі перестати брати хабарі та почати служити і захищати, щоб зміни стали реальними.
Переклад статті Foreign Policy "Saakashvili Steps Down".