Україна буде повторно просити НАТО надати їй статус учасника Програми розширених можливостей, що дозволяє поліпшити практичну взаємодію з Альянсом. Така спроба вже була зроблена в 2016 році, але через два роки Альянс відмовив Україні в приєднанні до цієї програми. Разом з тим, навіть якщо друга спроба виявиться успішною - це ніяк не наблизить нашу країну до членства в НАТО. "Апостроф" розбирався, чому.
1 листопада віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба повідомив, що Україна звернулася до НАТО з проханням надати їй статус учасника Програми розширених можливостей (Enhanced Opportunities Programme).
"Під час візиту Північноатлантичної ради, Україна звернулася з проханням перейти на новий рівень співпраці й надати нам статус учасника партнерства розширених можливостей. Ця програма в першу чергу передбачає розширення практичної операційної взаємодії", - сказав Кулеба.
Варто зазначити, що ініціатива про приєднання України до ЕОР вперше була озвучена президентом Володимиром Зеленським 31 жовтня під час засідання комісії Україна-НАТО: "Пропонуємо предметно розглянути приєднання України до Програми розширених можливостей НАТО. Упевнений, що Україна готова до переходу на цей новий рівень" .
Україна вже подавала заявку на приєднання до ЕОР в березні 2016 року. Документи, на засіданні Північноатлантичної ради на рівні постійних представників, передавав нинішній голова МЗС Вадим Пристайко, який тоді обіймав посаду заступника міністра закордонних справ. У 2018 році генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг заявляв, що Альянс ще не готовий задовольнити прохання української сторони.
Програма посилених можливостей (Enhanced Opportunities Programme) передбачає регулярні політичні консультації з питань безпеки, в тому числі, на міністерському рівні, розширений доступ до програм та навчань щодо оперативно-тактичної взаємодії сил союзників Альянсу, а також обмін інформацією та більш тісну співпрацю для подолання криз. У 2014 році до програми приєдналися Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція.
Приєднання до ЕОР не наближає Україну до членства в Альянсі. Кроком в цьому напрямку може стати лише надання нам ПДЧ - Плану дій щодо членства в Альянсі. За словами Кулеби, українська сторона вже подавала заявку на отримання ПДЧ в 2008 році перед самітом в Бухаресті. Рішення про надання ПДЧ приймається на основі консенсусу всіх країн-членів Альянсу. На Бухарестському саміті 2008 року питання надання ПДЧ Україні (а разом з нею і Грузії) став предметом великих дискусій. Незважаючи на активну підтримку з боку США, українську ініціативу в 2008 році було зірвано, головним чином через зусилля російських дипломатів, які спромоглися переконати Францію та Німеччину проголосувати проти надання ПДЧ Україні та Грузії.
У той же час, в Бухаресті Україна отримала політичні запевнення в тому, що наша країна обов'язково стане членом НАТО, щоправда, без конкретних термінів, коли це станеться.
Читайте: Пристрасті за НАТО: за яких умов Україна може повернутися до розмови про членство
У квітні 1999 року, на Вашингтонському саміті НАТО, було ухвалено програму, призначену для допомоги країнам, які планують стати членами організації - ПДЧ. У тому ж році до програми приєдналися Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, які стали членами НАТО вже в 2004 році. Албанія, яка отримала ПДЧ в 1999 році, стала членом організації в 2009 році, а колишня югославська Республіка Македонія - в 2019 році. Програма передбачає отримання країнами-кандидатами зворотний зв'язок щодо їх дій, пов'язаних з підготовкою до членства в НАТО і дотриманням стандартів Альянсу за основними напрямками. Теоретично, участь в ПДЧ не гарантує майбутнього членства в НАТО, однак всі країни, які одержували ПДЧ, рано чи пізно вступали в організацію.
Як бачимо, через 11 років, незважаючи на обіцянки 2008 року, російське військове вторгнення, а також конкретні кроки в бік дотримання вимог Альянсу, Україна ні на крок не наблизилася до членства в НАТО. Проте, президент Володимир Зеленський уточнив, що ПДЧ має залишатися на порядку денному відносин з НАТО. Однак зі слів Кулеби, Україна поки не планує подавати повторну заявку на надання ПДЧ.
Опитані "Апострофом" експерти прогнозують, що рішення про надання ПДЧ для України в короткостроковій перспективі не буде підніматися НАТО. Це пов'язано з відсутністю одностайної підтримки цього кроку в самому Альянсі. А також невирішеним військовим конфліктом на Донбасі.
Колишній глава місії України при НАТО (2000-2005 роки) Володимир Хандогій відзначає, що в Альянсі немає єдиного консенсусу в питанні надання ПДЧ. Хоча заяву про те, що рішення Бухарестського саміту 2008 рік залишається в силі, а "двері НАТО" залишаються відкритими, варто сприймати як позитивні для України сигнали.
"У НАТО є своя група держав, які не підтримують процес надання ПДЧ для України. Наприклад, Німеччина та Франція, хоч і не відкрито блокують, але роблять все, щоб затягнути процеси. Угорщина блокує прямо. Немає сенсу порушувати питання, якщо у нього немає підтримки. Нам потрібно прийняти те, що процес надання ПДЧ не буде швидким. Але про це потрібно постійно нагадувати та говорити. Думаю, не буде зайвим, якщо нова влада прийме заяву про прагнення отримати ПДЧ. Підкреслюю - не заявку, а політичну заяву", - говорить він "Апострофу".
Дипломат Андрій Веселовський вважає, що крім так званого, "антиукраїнського лобі" в НАТО, на можливість надання ПДЧ впливає проблема окупованих територій на Донбасі. У ситуації, що склалася, країни-члени НАТО будуть підтримувати миротворчі ініціативи в регіоні, а не інтеграцію України.
"З'явилася надія, що в найближчому часі може пройти зустріч в "нормандському форматі". Хочу нагадати істину, що процес забувається, якщо він тривалий період замовчується. Будь-яке ухвалене в НАТО рішення щодо України дасть Путіну козирі, для відмови в цій зустрічі. Ми бачили, як Угорщина ветувала спільну заяву Комісії Україна-НАТО, в ті дні, коли російський президент був з візитом в Будапешті. Ще один приклад, коли представники Альянсу в останній момент відмовилися від зустрічі зі звільненими моряками. Це все може вказувати на те, що в нашій ситуації всі зовнішньополітичні рухи, повинні робитися так, щоб не нашкодити внутрішньому процесу. Військові та політики зараз можуть гарантувати його стабільність, а далі - надія на дипломатів", - пояснив він виданню.
За словами Веселовського, теоретично відмова Києва від окупованих територій може прискорити процес отримання ПДЧ. Але таке рішення ніколи не буде схвалено всередині країни та на міжнародному рівні.
Голова парламентського підкомітету з питань законодавчого забезпечення реалізації стратегічного курсу на набуття повноправного членства в ЄС та НАТО Марія Іонова (Європейська солідарність) заявила "Апострофу", що вважає необхідною прийняття Верховною Радою офіційної заяви щодо ПДЧ. За її словами, у нинішнього скликання парламенту є потенціал ухвалити всі необхідні закони, на які вказує НАТО для просування в питанні інтеграції.
На підставі всього сказаного, можна зробити висновок, що ситуація з просуванням України в Альянс, в порівнянні з 2008 роком не тільки не покращилася, а ще й погіршилася. Наприклад, більш значущим став вплив російського фактора, який завадив Україні отримати ПДЧ в 2008 році. На тому ж Вашингтонському саміті в 1999 році був прийнятий список зобов'язань, які повинен виконати кандидат в члени НАТО. Серед них - вирішення міжнародних суперечок, а також етнічних, територіальних та політичних конфліктів. Прикладом таких суперечок щодо України є невизнання російської анексії Криму, а також тліючий військовий конфлікт на Донбасі. Теоретично, невиконання цих зобов'язань не є критичною перешкодою на шляху в НАТО, але тільки не у випадку з нашою країною, оскільки генератором цих проблем для нас стала саме Росія, яка прагне не допустити Україну в НАТО.
Через 11 років залишився незмінним і пул противників повної інтеграції України в Альянс. Це, перш за все, Франція та Німеччина, які не бажають розривати економічні відносини з Росією. Табір противників доповнила ще Угорщина. Таким чином в середньостроковій перспективі навряд чи варто очікувати будь-якого серйозного просування України в бік Альянсу, навіть якщо наша країна отримає ЕОР. Втім, і з ЕОР абсолютно немає ніяких гарантій. В кожному разі голова громадської ліги "Україна-НАТО" Сергій Джердж прогнозує, що на найближчому грудневому саміті НАТО в Лондоні не буде вжито суттєві рішення щодо України.