Нещодавнє галасливе повернення Петра Порошенка в Україну сколихнуло сонний український політикум, змусивши говорити експертів про камбек екс-президента. Проте, схоже, що екс-президент не скористається грандіозною інформаційною бомбою, яку йому подарували на Банковій.
Спостерігачі, які наполягали, що у Володимира Зеленського та його "95 Кварталу" не вистачить ні політичної волі, ні грамотних виконавців для того, щоб грамотно розмотати клубок "вугільної справи", мали рацію. Із самого початку задумавши пов'язати між собою головних його фігурантів в особі Віктора Медведчука та Петра Порошенка та менших виконавців рангом, сценаристи Банкової не врахували, що підхід до цих політичних персонажів потрібен зовсім різний, та й ефект від їхнього судового переслідування теж буде зовсім не однаковий.
В результаті, після домашнього арешту Медведчука та закриття його каналів влада отримала короткочасний політичний бонус у вигляді припливу частини невизначених виборців національно-демократичного спектру, які не були симпатиками Петра Порошенка. Мабуть, після приємного "погладжування" его президента та його оточення на Банковій ще більше зміцнилися у впевненості, що потенційного конкурента нинішнього президента на майбутніх виборах треба витісняти з правого флангу, дискредитуючи його зв'язками з кумом Путіна і поширюючи відповідний компромат.
Але далі все пішло шкереберть. Провалилося "ручне" ДБР, підконтрольне заступнику голови Офісу президента Олегу Татарову, яке не змогло не те, що затримати Порошенка в аеропорту, але й навіть вручити йому підозру. Ще більше погіршив ситуацію нібито підконтрольний Банковій Печерський суд: представник Феміди Олексій Соколов застосував до ненависного зрадника Порошенка найм'якший запобіжний захід – особисте зобов'язання. Подейкують, в ОП ніяк не могли визначитися з тим, що робити з Петром Олексійовичем. Внаслідок цього суддя, так і не отримавши "техзавдання", вирішив обійтися без самодіяльності, відпустивши Порошенка на волю. Проте влада показала свою слабкість, а слабких, як відомо, ніде не шанують.
Разом з тим, тріумфування Петра Олексійовича з приводу досить явного провалу його опонента і бурхливу радість його адептів, схожу на радощі після перемоги на виборах, все ж таки варто визнати явищами, які серйозно не вплинуть на загальну внутрішньополітичну ситуацію. Чому? Справа в тому, що зафіксований деякими соціологічними конторами, особливо чуйними до побажань клієнтів, сплеск підтримки Порошенка може згаснути, тільки-но розпочавшись.
Своїм постійним бажанням перетягнути ковдру на себе Порошенко завжди дратував колег із політики. Ставши президентом, олігарх вирішив використати трендовий патріотичний імідж і таким чином сконцентрував навколо себе "ядерний електорат". Але через абсолютну впевненість у власну непогрішність і епохальне значення своєї постаті Петро Олексійович уже під час президентства Зеленського відштовхнув від себе як потенційних союзників, так і виборців, які не визначилися, які могли б розширити його "ядро" за межі горезвісних 25%.
Швидше за все, не змінить собі Петро Олексійович і зараз, вважаючи, що в'яле та невміле шоу, влаштоване владою проти нього, змусить згуртуватися навколо нього чи не всіх критично настроєних до політики Зеленського українців. Економічні труднощі, що насуваються, і розпалювана в ЗМІ паніка про російські танки, що готові захоплювати Київ, не змусять Порошенка вчинити так, як Вінстон Черчілль, якого він так любить цитувати - згуртуватися зі своїми заклятими політичними опонентами перед ворогом (нагадаємо, у травні 1940 року після звільнення Невіла Чемберлена в Британії було створено військовий уряд, до якого увійшли всі політичні сили країни), показавши Москві, що українці зустрінуть росіян єдиним кулаком, і прізвище президента не має значення. Не піде назустріч "гетьману" і Банкова, яка точно не хоче обіцяти народу "нічого крім поту, крові та сліз" під час захисту від агресії і просто не здатна піднятися вище за дрібні чвари і короткі видосики. Ну, як завжди покладатися українці мають тільки на себе, а вибирати знову нема з кого...