Колишній посол США в Україні (2003–2006) та старший директор Центру "Євразія" Атлантичної ради Джон Гербст зазначає, що досі лідеру Кремля Володимиру Путіну вдавалося в критичні моменти переконати Трампа не тиснути на нього – це сталося в травні, серпні й у жовтні – коли Зеленський приїжджав до Вашингтона, щоб домовитися про передачу «Томагавків».
В інтерв'ю Independence Avenue Media він розповів, що очікує, що Трамп знову тиснутиме на Кремль, як тільки стане зрозуміло, що Путін насправді не зацікавлений у досягненні миру.
— Які ваші спостереження після нещодавньої зустрічі президента США Дональда Трампа з президентом України Володимиром Зеленським у Білому домі та його розмови з президентом Росії Володимиром Путіним? Як ви оцінюєте підхід Трампа до війни Росії проти України?
— Річ у тім, що Трамп — людина нестабільна. І його позиція щодо війни з часом змінюватиметься. Але також правда, що існують певні рамки, в яких вона змінюється. Він думав, що зможе швидко зупинити цю війну, і, очевидно, йому не вдалося цього зробити.
Був період, що почався в середині лютого, коли він вважав, що проблемою в досягненні миру є Україна. Звичайно, це було неправильно. І після того, як він зробив численні пропозиції щодо припинення вогню, всі з яких Зеленський прийняв, а Путін намагався не відкидати, — [Путін зрештою] відхилив їх. Він відмовився погоджуватися. Трамп почав усвідомлювати, що проблема в Путіні.
І ми побачили період, що почався в травні, коли Трамп почав намагатися чинити певний тиск на Путіна. Але щоразу, коли він намагався чинити тиск, Путін пропонував зустріч, а Трамп відступав. І це, по суті, те, що ми зараз бачимо.
Це продовжилося після дуже теплої зустрічі між [президентом України Володимиром] Зеленським і Трампом у Нью-Йорку [кілька] тижнів тому. Але коли Трамп почав публічно говорити про постачання Україні більш сучасної зброї, включаючи ракети «Томагавк»,
Путін зателефонував Трампу і сказав: «Давайте проведемо зустріч». І тоді Трамп одразу відмовився від ідеї тиску. Тож це не означає, що ця остання відмова від тиску є кінцевою точкою політики Трампа. Я підозрюю, щойно стане зрозуміло, що Путін не зацікавлений у черговому укладенні миру, Трамп повернеться до ідеї тиску на Кремль. Ось так приблизно все розвивалося з часом.
— Отже, ми бачимо, що після цієї зустрічі із Зеленським у Білому домі та розмови з Путіним президент Трамп заявив, що обидві сторони повинні «зупинитися там, де вони є», виглядає так, ніби він говорить про заморожування лінії фронту? З вашої точки зору, чи може таке рішення призвести до справедливого та тривалого миру? І чи можна його також розглядати як надання Росії певної легітимності над українською територією, яку вона зараз контролює?
— Трамп ніколи не говорив про справедливий мир. Він говорив про міцний мир. І він був досить послідовним у цьому.
Міцний мир на нинішніх лініях фронту; міцний мир, що передбачає серйозні можливості стримування для України, щоб запобігти майбутній російській агресії — ось чого він прагне. І я думаю, що він має можливість досягти цього, якщо буде готовий чинити значний тиск на російську економіку та на російські сили на полі бою в Україні. Але, як ми вже обговорювали, він неохоче йде на це.
[Однак] той факт, що він офіційно цього прагне, означає, що для нього буде проблемою, якщо він не буде ефективно досягати цієї мети. І тому я думаю, що зрештою йому доведеться тиснути на Путіна.
— Протягом цієї майже чотирирічної війни українські посадовці заявляли, що будь-яке завершення війни має бути справедливим і довгостроковим, а не лише швидким. Як ви вважаєте, чи змінилася їхня позиція з урахуванням останніх подій?
— У мене таке відчуття, що Зеленський погодиться на тривалий мир, якщо він дійсно буде тривалим. Він би не погодився на це з радістю, але, враховуючи обставини, я думаю, що він уже виявив готовність це зробити. Це вимагатиме певних пояснень народу України, політичному класу в Україні. Але українці не дурні. Вони розуміють свої обставини. Тож я думаю, що це те, що Зеленський може «продати». Але знову ж таки, це має бути тривалий мир, і йому потрібен серйозний потенціал стримування. Але Путін [цього] не хоче, Путін це відкинув. Зеленський — ні.
— Ви згадали про зміну заяв і позицій Трампа. Кілька тижнів тому він назвав Росію «паперовим тигром» і сказав, що Україна може «відвоювати всю свою територію» за підтримки ЄС і НАТО. Тепер він закликає обидві сторони «зупинитися, де вони є» і «нехай обидві сторони проголосять перемогу». Як ви інтерпретуєте цю зміну тону?
— Це дуже просто. Трамп у різний час висловлюватиме дуже різні ідеї, і його риторика, його публічні заяви це відображають. Але знову ж таки, Трамп офіційно заявляє, що хоче міцного миру. Тож він політично заплатить, якщо не досягне цього міцного миру. І я думаю, що це стримає його від того, щоб зрештою дозволити Путіну взяти під контроль Україну.
— Як ви думаєте, як Путін інтерпретує зміну позицій Трампа?
— Досі Путіну вдавалося в критичні моменти переконати Трампа не тиснути на нього. Це сталося в травні, коли Трамп та європейські лідери збиралися запровадити санкції проти Росії. Це сталося знову в серпні. А коли Зеленський приїжджав до Вашингтона, щоб спробувати укласти угоду щодо «Томагавків», це сталося втретє — тепер у жовтні. Але те, що Трамп продовжує тиснути на Кремль, відображає той факт, що Путін блокує зусилля Трампа щодо досягнення миру в Україні, і це нікуди не зникне.
— Чи розглядає Путін готовність президента Трампа взаємодіяти з ним як дипломатичний крок, чи як знак того, що Вашингтон може бути готовий відмовитися від підтримки України?
— Я думаю, що Путін на це сподівається. Він навіть може цього очікувати, але поки що це не працює. Путіну вдалося зупинити рішучі кроки Трампа проти російської економіки та російських військових, але він не зміг переконати Трампа відмовитися від підтримки України. І знову ж таки, Путін розраховує на це. Але для Трампа, [принаймні, з публічної точки зору], як мінімум, це було б політично складно.
— І останнє питання: чи бачите ви якийсь реалістичний шлях до миру? На вашу думку, який був би найкращий результат для України, Європи та США? Яке рішення ви б сподівалися побачити?
— Найкращим результатом було б озброїти Україну до зубів, дозволивши їм стріляти, куди забажають, окрім російських цивільних, і повернення Україною значної частини своєї території. Якби американська політика була такою сильною, разом з нашими європейськими партнерами, це був би результат. Але Трамп у цьому не зацікавлений. Тож, він президент. Я – ні.
Міцний мир, заснований, знову ж таки, на переконанні Путіна припинити стріляти, – це результат, якого можна досягти за допомогою американської сили. Якщо Трамп прагнутиме цього, це буде великим досягненням. Але подивимося. Я маю на увазі, він прагне цього. Якщо він прагне цього енергійно та з силою, він досягне своєї мети. Подивимося, чи готовий він це зробити.
