25 лютого президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення колишнього міністра фінансів Оксани Маркарової послом в США. На це призначення чекали і його критикували - сумнівна кандидатура з неоднозначною репутацією на такій важливій для України посаді може створити нам масу проблем за океаном. Але незважаючи на негативну реакцію в дипломатичному середовищі, президент все-таки затвердив її, що породжує нові сумніви в продуманості кадрової політики Зеленського і Офісу президента на зовнішньополітичному фронті. Як Маркарова стала послом в США і до чого тепер краще готуватися - читайте в матеріалі "Апострофа".
"Це серйозна помилка"
Подейкують, останнім часом глава Офісу президента Андрій Єрмак почав втрачати ту беззастережну довіру, яку до нього відчував Зеленський весь останній рік. Ідея з призначенням колишнього міністра фінансів в США виникла в голові у глави ОП ще кілька місяців тому. За інформацією джерел "Апострофа", головним аргументом Єрмака було те, що Маркарова нібито зможе вирішити проблему з черговим траншем Міжнародного валютного фонду, який, як відомо, надійде в Україну невідомо коли.
Утім, така аргументація викликала подив в дипломатичному і експертному середовищі. До того ж ідея з заміною кадрового дипломата Володимира Єльченка, який був призначений на цю посаду близько року тому, порушувала всі неписані дипломатичні закони - таке рішення можна було б ухвалити, якби представник України за цей рік вліз в будь-які скандали або допустив грубі промахи, але ні про що таке інсайдери не повідомляли.
При цьому надії на те, що Маркарова зможе вирішити проблему з МВФ теж вельми ілюзорні. Кредитори України цілком чітко дають зрозуміти, в чому полягає проблема - загальмована судова реформа, держрегулювання цін на газ і загроза втрати незалежності у антикорупційних органів. Чи може Маркарова вирішити хоч одну з цих проблем? Явно ні.
"Я думаю, що це серйозна і велика помилка - пропонувати президенту таку кандидатуру... Найлояльніше пояснення - вони просто не розуміють роль посла в стосунках з МВФ. Вони не розуміють його набагато більш важливі функції. Тому їм здається, що зараз вони призначать того, хто колись спілкувався з МВФ, і він вирішить проблему отримання чергового траншу і взагалі буде допомагати нормалізації відносин з фондом. Цього не буде тому, що проблема не у Вашингтоні", - розповів "Апострофу" екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.
"Призначення послом виглядає дещо нетрадиційно. Дама з певним політичним і бізнес-досвідом - це у неї є, але з точки зору впливу і встановлення контакту з політичною тусовкою - в цьому плані вона однозначно слабка. Швидше за все, їй ставиться функція переговорів з МВФ. Тим більше, що людей здатних з ними розмовляти в уряді немає. У цьому плані вона має певний бонус. Я думаю, що її за цей час підтягнули з англійським. Прочитали індивідуальний курс протоколу, пару книжок з дипломатичної етики. Але знову ж таки, не знаю наскільки у неї збереглися когнітивні здібності", - зазначив у розмові з виданням директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов.
На захист Маркаровой намагався виступити міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, але вийшло у нього так собі. "Україна вперше отримає в Вашингтоні посла, яку добре знають і в адміністрації США, зокрема в Держдепі, і в Міністерстві фінансів, і в МВФ", - заявив глава МЗС. Було зрозуміло, що ініціатива з призначення не кадрового дипломата на таку посаду не могла виходити від міністерства закордонних справ, тому всі спроби виправдати таке кадрове рішення були свідомо програшне.
До Маркарової вже були питання
Відсутність у Маркаровой дипломатичного досвіду ще можна було б прийняти, якби вона могла похвалитися кришталево чистою репутацією. У 2012-му році вона стала головою наглядової ради "Актив-Банку", який належав людям, що входять в найближче оточення Віктора Януковича - братам Клюєвим. Під управлінням Маркаровой, банк видавав кредити афілійованим з Клюєвими юридичним особам. Тоді Клюєви, використовуючи службове становище, розвивали ринок сонячної енергетики в Україні.
Уже за рік після призначення, номінальним власником фінустанови став Данило Волинець - чоловік нового посла України в США. Уже в 2014-му році НБУ ввів в "АКТИВ-БАНК" тимчасову адміністрацію, а Нацбанк визнав його неплатоспроможним і відправив на ліквідацію. Втім, Маркарова і Волинець встигли позбутися проблемного активу і позбутися від нерухомості, що належала йому, в тому числі і дорогих квартир в районі Подолу в центрі Києва. Сама Маркарова називає цю угоду помилкою. "Купівля" АКТИВ-Банку була моєю бізнес-помилкою задовго до приходу на службу. Працюючи в секторі private equity, я мала відношення до багатьох інвестицій - більшості успішних, але деколи не дуже", - пояснювалася вона.
Наступного разу Маркаровой довелося виправдовуватися вже на посаді міністра фінансів. Тоді її підозрювали в наживи на облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), які розміщувало відомство під її керівництвом. Того разу теж не обійшлося без участі її чоловіка Данила Волинця, якому на 75% належить "Акордбанк". Тоді Волинець вклав 230 млн гривень в ОВДП, які Маркарова розмістила під дуже вигідні 18% річних - вигода, зрозуміло, була у інвестора, а не держави. Маркарову звинувачували в побудові фінансової піраміди, але вона була вкрай категорична: "Фінансова піраміда має дуже чіткі ознаки: коли щось постійно збільшується в ціні, стає все коротшим, що не підкріплено нічим - і в якийсь момент "музика закінчується, а стільчиків вистачає не всім".
"Є дуже багато питань, чому саме вона стала послом, а Єльченко не міг залишитися на цій посаді. Це людина, яка була представником України в ООН, пробув на посаді посла всього півроку. До пані Маркаровой було багато питань: по її фінансовому становищу, сім'ї. Я не думаю, що їй цю посаду продали, оскільки я думаю, що це більше позиція наших західних партнерів, ніж продаж місця. У кріслі посла в США є певні пільги, але не думаю, що вони того варті", - сказав "Апострофу" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко.
Зеленський валить зовнішню політику
Згідно з Конституцією, президент має право вести зовнішню політику держави так, як він вважає за потрібне. При цьому кожен глава держави використав це право по-своєму - в каденцію Петра Порошенка він погоджував всі дипломатичні призначення аж до призначення заступників послів. Формально мав на це право, але на ділі це призвело до тотальної деградації МЗС - відсутність виразної перспективи сильно било по амбітним людям, які пачками йшли з державної служби на приватні хліба.
За часів Володимира Зеленського були надії на те, що ситуація поліпшиться - спочатку вони виправдовувалися, оскільки кількість погоджень з Банкової сильно зменшилася. Але з приходом на посаду глави Офісу президента Андрія Єрмака, який починав свою політичну кар'єру з кураторства над зовнішніми напрямами, гайки знову почали закручуватися. І призначення Маркарової - найяскравіший приклад, втім не єдиний. Історія зі звільненням кадрового дипломата Олега Шамшура, який досить непогано справлявся з обов'язками посла у Франції, тому підтвердження. На його місце поставили бізнесмена Вадима Омельченка, який є власником Інституту Горшеніна і вже багато років живе у Франції - кажуть, що саме це і було основним аргументом при його призначенні.
"За часів Порошенка майже все вирішувалося на Банковій, МЗС повністю від неї залежав. У найважливіших випадках кадрові питання вирішувалися самим президентом, а в інших - Костянтином Єлісєєвим і його командою. Сьогодні теж ключові призначення робляться в Офісі президента. Сам Зеленський грає в цьому меншу роль, ніж Порошенко, але більший вплив є у Єрмака. Плюс сам міністр Кулеба в політичному плані залежить від глави Офісу президента, тому, в цілому, йде в руслі його політики. У порівнянні з порошенківським часом, зараз у МЗС є більше впливу на кадрові призначення, але роль залишається другорядною. І головне, що у МЗС немає можливості йти проти волі Офісу президента", - сказав "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Ця залежність і призводить до катастрофічних кадрових провалів, коли на ключові дипломатичні посади ставлять людей, які не мають ні досвіду, ні знань. І які з високою часткою ймовірності завалять нашу зовнішню політику за кордоном.