У п'ятницю, 11 червня, у Великобританії стартує саміт "Великої сімки". Головний учасник цього заходу - Джо Байден, який здійснює перше міжнародне турне в якості чинного президента і проведе низку зустрічей з лідерами ключових країн, що формують політичний та економічний порядок денний в світі. Очікується, що Байден опише всім країнам-союзникам основні "червоні лінії" нової Адміністрації. "Апостроф" розбирався в тому, які цілі переслідує Байден у своєму європейському вояжі, і чого варто очікувати Україні від результатів переговорів глави наддержави.
Спочатку чаювання
Сьогодні, 11 червня, розпочався саміт країн Великої сімки, в якому візьмуть участь лідери Великобританії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії і США разом з президентам ЄС та головою Європейської комісії. Пізніше до них приєднаються президенти Австралії, Південної Африканської республіки, Республіки Корея, а також Генеральний секретар ООН, лідери міжнародних організацій і прем'єр-міністр Індії.
Втім, заявлена мета даного заходу - протистояння глобальним викликам - цього разу в реальності служить більше декорацією, ніж самоціллю зборів стількох лідерів країн під дахом одного готелю в графстві Корнуолл, що на південному заході Англії. Цілком очевидно, що головним гостем всього саміту є президент США Джо Байден, який, як очікується, повинен продемонструвати ключовим країнам союзникам по НАТО і іншим партнерам Штатів нову стратегію і порядок денний своєї Адміністрації. Подібний висновок легко можна зробити, подивившись на графік Байдена, під який, очевидно, підганялися головні геополітичні події цього літа.
Отже, з 11 по 13 червня Байден відвідає саміт президентів країн "Великої сімки", 14 червня приїде на саміт НАТО в Брюсселі, а також зустрінеться з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, 15 червня заплановано проведення окремого саміту США-ЄС, а вже 16 червня Байден поїде до Швейцарії, де зустрінеться з президентом Росії Володимиром Путіним.
Утім, показово, що своє турне Байден розпочав із зустрічі з британським прем'єр-міністром Борисом Джонсоном, яка відбулася 10 червня, за день до початку саміту "Великої сімки".
У результаті переговорів Джонсона і Байдена сторони прийняли нову Атлантичну хартію по "захисту демократії". Примітно, що низка експертів вважають документ відсиланням до Атлантичної хартії 1941 року, підписаної прем'єр-міністром Великобританії Уїнстоном Черчиллем і 32-м президентом США Франкліном Рузвельтом, в якій тоді було закладено основи майбутнього післявоєнного світу.
У документі перераховані вісім сфер, в яких Великобританія і США домовилися співпрацювати "на благо людства". Серед пріоритетів визначений захист демократії, забезпечення колективної безпеки, побудова справедливої і надійної системи торгівлі, боротьба з кібератаками, зміна клімату, і відновлення економіки після пандемії коронавірусу.
На думку директора Центру міжнародних досліджень Володимира Дубовика, початок європейського турне із зустрічі з британським главою уряду мав підкреслити особливий статус англо-американських відносин.
У цілому, за словами експерта, для Байдена головне показати, що є передбачувана Америка, яка як і раніше поважає своїх партнерів і європейських союзників, і в цьому сенсі йому необхідно надіслати ці сигнали. Водночас, турне спеціально стартувало з країни, у відносинах з якою немає особливих кризових моментів.
"З Лондоном особливих протиріч не спостерігається. Єдиний слизький момент міг стосуватися підписання нової торгової угоди між країнами, оскільки там були питання, які стосуються ірландського кордону (як ми писали раніше, в результаті виходу Великобританії з ЄС там виникли серйозні митні проблеми - "Апостроф"), і Лондон не йшов на поступки, але Вашингтон давав зрозуміти, що поки не буде поступок в цьому питанні, то не буде підписано нову торговельну угоду. У цьому питанні ще можуть бути якісь натягнутості, складності, а так в принципі, я думаю, що все одно, рано чи пізно це питання вирішиться", - зазначив Дубовик.
Однак почавши з низького старту, Байден буде поступово наближатися до своєї основної мети поїздки, а саме до вирішення суперечностей між Європою і США, які виникли після каденції його попередника Трампа. Так, за словами експерта "Українського інституту майбутнього" Ілії Куси, все європейське турне Байдена - це, по суті, апелювання до старих концептів ще часів Адміністрації Клінтона, які Байден намагається реанімувати, переслідуючи дві головні мети.
"Перша мета Байдена - зберегти політичне лідерство в світі шляхом створення сильних проамериканських регіональних коаліцій, і друге - це протидія Китаю, для чого США повинні зав'язуватися відносинами зі своїми союзниками, робити ставку на партнерство, багатосторонні колективні заходи. І для цього Байдену потрібно відновити зв'язки зі своїми союзниками. Один з перших таких союзників це Західна Європа", - розповів Ілія Куса "Апострофу".
Водночас експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко зазначає, що графік зустрічей навмисно збудований таким чином, щоб до моменту зустрічі Байдена з Путіним у американського президента були максимально сильні позиції.
"У планах у Байдена зробити так, щоб були врегульовані всі питання з європейцями, і щоб було зрозуміло, на що він може розраховувати. А якщо будуть присутні якісь серйозні протиріччя, то Байден постарається їх вирішити, щоб до зустрічі з Путіним підійти максимально підготовленим", - пояснив експерт МЦПД нашому виданню.
США з Туреччиною - "і хочеться, і колеться"
Однією з важливих зустрічей Байдена стане розмова з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. В останні роки відносини між Вашингтоном і Анкарою не просто натягнуті, а потенційно ворожі. Цьому сприяє низка взаємних претензій, яка тягнеться вже більше 5 років.
Підлила масла у вогонь і нова Адміністрація США. Зокрема, Анкара незадоволена визнанням Байденом на президентському рівні факту Геноциду вірмен. Також для охолодження запалу турків, американці в цьому році проводили невеликі, але символічні спільні навчання з греками, що явно обмежувало амбіції Ердогана і його бажання начепити на себе образ спадкоємця Ататюрка.
Однак для США дуже важливо зберегти в особі Туреччини союзника, оскільки Анкара контролює стратегічно дуже важливу територію, і має вихід до двох морей, зокрема в Чорне море, де присутність країни-члена НАТО є важливим стримуючим фактором для Росії.
За словами експерта Ілії Куси, зустріч Ердогана і Байдена, за великим рахунком, те саме що зустрічі Байдена з Путіним, оскільки у багатьох питаннях їх погляди категорично не збігаються.
"Тут буде спроба сформулювати стабільний, передбачуваний порядок денний. Це повернення до старого концепту Туреччини як ключового члена НАТО на близькосхідному напрямку, яка завжди була головним партнером по НАТО і головним інструментом Альянсу на Близькому Сході. Тим більше, Байдену не вигідний дрейф Ердогана в бік конкурентів США - Китаю, Росії, Ірану тощо. Туреччина безумовно висуне свою ціну за дружбу з США, як і Росія виставить свої умови за якийсь обережний діалог з США", - вважає експерт Ілія Куса.
За словами експерта, у США цілий перелік претензій до Туреччини крім питань, які стосуються прав людини. Це і курдське питання, і бажання Штатів, щоб Туреччина вивела свої війська з території Лівії і закрила там свої бази. Також Вашингтон хоче, щоб Туреччина підтримала США в Іраку, де зараз Анкара теж проводить військову операцію. І звичайно ж, Білий дім хвилює ситуація в Сирії.
"Оскільки за останні роки Туреччина серйозно посилила свій вплив у регіоні, то США хочуть обумовити цей момент з такою турецькою експансією. Звичайно, США не будуть вмовляти Туреччину йти геть, але американці хочуть обговорити момент розподілу впливу, тобто за які червоні лінії в подальшому не буде переступати Анкара", - відзначає експерт Ілія Куса.
Що побачить Байден в очах Путіна
Після розмов з Ердоганом, 15 червня, в Брюсселі президент Байден візьме участь в саміті США-ЄС, де лідери країн обговорять спільний порядок денний для забезпечення глобальної безпеки в області охорони здоров'я, стимулювання відновлення світової економіки, вирішення проблеми зміни клімату, розширення цифрового і торгового співробітництва, зміцнення демократії та вирішення спільних зовнішньополітичних проблем.
Очікується, що на цій зустрічі тема загрози з боку Росії буде підніматися, однак надто "різких рухів" робити не будуть, щоб не дражнити Путіна перед зустріччю з Байденом, яка пройде відразу на наступний день після саміту США-ЄС.
За словами експерта МЦПД Миколи Капітоненка, головним завданням Байдена на всіх зустрічах із європейськими фахівцями стане підтвердження надійності НАТО і готовності США дотримуватися зобов'язань, щоб відновити євроатлантичну солідарність Альянсу і довести відданість спільним цінностям і демократії. Питання ж "Північного потоку-2", за словами експерта, теж важливе, але українці перебільшують його значення.
"Для України тема "Північного потоку-2" перебуває в першій п'ятірці важливих питань. Для Європи все що відбувається з Північним потоком-2 має більше символічне значення - європейцям цей газопровід потрібен, в першу чергу німцям, але Байден, як і Трамп, намагалися цьому перешкодити. Тобто у європейців виникло питання: чи правильна така поведінка в стосунках союзників, І для них був більш важливий цей важкий предмет, наскільки такі методи вирішення проблеми є нормальними. Судячи з останніх заяв і кроків Байдена щодо "Північного потоку-2", американський президент готовий говорити з європейцями, що це не зовсім нормально, і готовий враховувати їх інтереси. На мій погляд, питання трохи ширше, ніж просто "Північний потік-2", оскільки на кону фактично ступінь довіри і близькості в стосунках між США і Європою на наступні 4 роки", - вважає експерт.
Вплив на Україну
Зустріч, яка завершить європейське турне американського президента, відбудеться 16 червня в Женеві, де Байден проведе переговори з Путіним. Особливо пильно за нею стежитимуть українці, оскільки в країні існує думка, що від результатів розмови американського і російського президента буде залежати як наступний візит Зеленського в Вашингтон, так і в цілому доля України. Однак на думку експерта МЦПД Миколи Капітоненка, в розмові з Путіним у Байдена зовсім інші цілі.
"Байден буде домагатися розуміння того, наскільки і про що можна домовлятися з Путіним. Ці позиції потрібно з'ясувати, тому що відносини у США і Росії не дуже хороші, в них багато спекуляцій, багато політичної складової, і все це заважає зрозуміти, в чому сторони дійсно можуть знайти точки дотику. і Байден буде намагатися це зробити. У той же час, я не думаю, що результати зустрічі Байдена і Путіна сильно вплинуть на Україну, оскільки це все не наша гра. це гра на рівні глобальної світової політики, де ключові великі держави між собою з'ясовують для себе поле для маневру в найближчому майбутньому. Для нас це мало що змінить, тому що я не вірю ні в те, що за нашою спиною хтось, про щось домовитися, і тим більше, що ці домовленості зможуть бути виконані у нас в Україні. Що ж стосується візиту Зеленського в липні до Вашингтона, то це, скоріше, просто візит ввічливості з боку США, і для того, щоб президент України міг попіаритися всередині країни, але принципово ця поїздка Зеленського нічого не змінить", - підсумував експерт.