Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук до останнього намагався зберігати обличчя, але через провалені дедлайни, відсутність видимих перспектив економічного розвитку і низький професіоналізм команди змушений був подати у відставку. Разом з тим, Україні потрібна більш професійна команда з досвідченим політиком на чолі, кредит довіри до якої у народу буде більшим. Такі думки висловив "Апострофу" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.
Відставка уряду вже давно назріла. З того часу, як почалися прямі консультації з приводу нового прем'єра, було зрозуміло, що Олексій Гончарук піде. Але було зрозуміло, що без добровільної заяви прем'єра його відставка не можлива – у нього імунітет терміном на один рік. Тож сталося все на засіданні фракції "Слуга Народу", на якому був присутній президент. Це було зроблено, аби не було боїв за посади. Якби Гончарук став у позу, сказав би "я нічого писати не буду", то почалась би війна усіх проти всіх, проти прем'єра відкрили б кримінальні провадження тощо.
Припускаю, що Гончарук міг останні дні торгуватися за своє крісло, але політично він дуже слабка фігура. Він не має фракції, яка б його підтримала – більшість "Слуг Народу" ставиться до прем'єра дуже скептично. Можливо, Гончарук шукав потужних союзників, які могли б за нього вступитися і отримати від цього дивіденди.
Він до останнього намагався не втратити обличчя і сподівався, що кандидатуру на його заміну не знайдуть. Гончарук буде намагатися залишитися в політиці, тому прагнув показати, що він стійкий і працював навіть попри "дамоклів меч" відставки.
Провал міністрів
Насправді, питань до уряду накопичилося досить багато. Це і "плівки Гончарука", і неспроможність уряду впоратися із порядком денним, який пропонує йому президент. Ще у вересні Володимир Зеленський видав указ, в якому рекомендував певні пріоритети та дедлайни, але деякі з них не були реалізовані. Уряд був доволі кволим у запровадженні змін, урядовці внесли досить мало законопроектів – здебільшого це робили депутати.
З економічними викликами уряд також не впорався – далі відбувалася деіндустріалізація, падіння промислового виробництва. Натомість ми маємо спекуляції державною статистикою, коли змінюються певні показники для того, щоб створити враження, що не все так катастрофічно. Тож сподівання, які були покладені на уряд, не справдилися, а рейтинг почав знижуватися.
Професіонали для України
Люди, які зараз можуть прийти в уряд, мають більший досвід. Зокрема, Ілля Ємець претендує на посаду міністра охорони здоров'я. На Зоряну Скалецьку було дуже багато нарікань, зокрема, через ситуацію з коронавірусом. Ємець – людина дуже фахова, він давно працює в медичний сфері, має не просто освіту, а й великий бекґраунд.
Новим віце-прем'єром з питань ОПК, за деякими даними, стане Олег Коростельов – директор КБ ЛУЧ. Це дуже поважна людина, доктор технічних наук, має відношення до ракетобудування. Очевидно, на нього будуть покладатися у питаннях переформатування, переналаштування і налагодження оборонно-промислового комплексу України. Але це половинчасте рішення, оскільки в Україні віце-прем'єр – це слабка позиція, йому не підпорядковуються відомства напряму. Було б логічніше зробити міністерство ОПК, а під нього зробити профільного віце-прем'єра або поєднати ці посади, щоб він міг організувати роботу "Укроборонпрому", "Укрспецекспорту" і вибудувати адекватний ОПК, особливо в частині підвищення летальності нашого озброєння, яке виступало б ракетним щитом проти агресії щодо України у будь-якому її вимірі.
Кандидат на пост міністра фінансів Ігор Уманський – це дуже потужна людина, він був заступником міністра, має непогане реноме. Можна сподіватися, що він зможе запропонувати ефективні моделі, показати тригери економічного зростання, які будуть пріоритетом для України – те, чого так і не зробив Гончарук.
Тимофій Милованов на посаді міністра економіки мав вигляд "космонавта" і не зміг відійти від амплуа бізнес-тренера і показати, що він глибше розуміється на плануванні української економіки. Але він не просто бізнес-тренер, він довгий час був у наглядовій раді Нацбанку України. Тож, Милованова залишають, хоч і переводять у Міністерство сільського господарства, даючи шанс завершити земельну реформу, яку він почав.
Професійність уряду підвищується - тому довіра до нього буде зростати. Думаю, другий уряд працюватиме довше. Маю надію, що він буде ефективнішим і однозначно більш професійним.
Новий прем'єр
Денис Шмигаль, який претендує на посаду прем'єра, – людина більш професійна, ніж Гончарук. Він працював губернатором Івано-Франківської області, до того працював у Львівській ОДА, займав багато різних керівних посад. Той же Гончарук цим похвалитися не міг. Гончарук прийшов із громадського сектору, був юристом, але не мав системного бачення реформ, уміння управляти складними системами.
Івано-Франківська область за рейтингом Міжнародного центру перспективних досліджень було на другому місці у своїй ініціативності й активності після Вінницької. Однак говорять про можливий зв'язок між Шмигалем та Рінатом Ахметовим, оскільки перший працював у структурах DTEK. Але не всі люди, які працюють в компаніях Ахметова, є його людьми. З іншого боку, контакти з Ахметовим є у всіх. Він підтримує нинішню владу – це видно і з порядку денного, який існує в його медіа. Ахметов надавав свої канали як майданчики для уряду Гончарука, аби політики могли донести свою позицію.
Зеленський в свою чергу намагається тримати баланс між усіма олігархами. І якщо ми бачимо намагання Ігоря Коломойського посилити свої позиції, то Зеленський розуміє, що цьому треба надати противагу. Як тільки він прийшов до влади, то противагою був Пінчук. Тож президент намагається олігархів зрівноважити і одночасно не підігрувати комусь одному з них. А Ахметов завжди дружив майже з будь-якою владою.
Шмигаль vs Тігіпко
У Тігіпка, можливо, більше досвіду з фахової точки зору, але Шмигаль, як то кажуть, не "зашкварений". За ним немає корупційного шлейфу, Шмигаль не працював у "злочинних урядах", не підпадає під люстрацію.
Для призначення Тігіпка чи Валерія Хорошковського, які підпадають під неї, треба було чекати рішення Конституційного суду.
Водночас, я не знаю, наскільки сильною буде політична фігура Шмигаля. Зараз він фактично виступає технократом, адже партія "Слуга Народу" – не його.
Чи зможе Шмигаль запропонувати когось із міністрів, на яких він міг би опиратися? Важко сказати. В будь-якому разі, суспільство буде сприймати Шмигаля краще, ніж Тігіпка, і кредит довіри у нього буде більшим.