Бурштин - невеличке містечко на Івано-Франківщині, в якому живе всього 15 з половиною тисяч мешканців, однак воно відоме на всю країну тим, що тут працює Бурштинська ТЕС, яка під'єднана до європейської енергосистеми. Тут сплелися інтереси Ахметова і чинного прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, а за місцеву владу іде жорстка боротьба. Про перебіг передвиборчої кампанії, проблеми, з якими зіштовхнулось місцеве самоврядування, спілкуємось з чинним міським головою Роксоланою Джурою.
- Можете оцінити професійний рівень виборчих комісій, наскільки вони підготовлені, щоб якісно провести вибори за новим законодавством?
- З цим дійсно можуть бути проблеми. В комісії ніхто не хотів іти. Майже впритул до старту виборчої кампанії не було зрозуміло, чи будуть таки вибори, в медіа гуляло багато різних чуток. Досі не зрозуміло, що робити з червоними зонами, як організувати голосування там. Плюс нове виборче законодавство, яке передбачає складну систему голосування і підрахунку. А додайте ще до цього те, що всі пам’ятають, як на місцях пройшла кампанія 2019 року, хто кого обманув, хто кому не підставив плече у комісіях.
У результаті зараз 65% членів комісій, принаймні у нас в регіоні, нефахові. І мене турбує, коли постане питання квот, партій, відсотків – хто це буде рахувати? Додаймо ще непоінформованість людей, в першу чергу сільського населення, як правильно треба буде обирати і ставити галочки, яка призведе до того, що багато бюлетенів будуть недійсними. Думаю, відсоток фальсифікацій на цих виборах буде зашкалювати.
- Ви на посаді міського голови з 2015 року, життя місцевого самоврядування знаєте зсередини, розкажіть, які основні проблеми заважають розвитку громад?
- Ці 5 років ми жили у стані реформування: освіти, медицини, адміністративного устрою. А немає нічого складнішого, ніж жити у часи змін. Будь-яка реформа - це десь нищення чогось, десь оптимізація, десь ліквідація робочих місць – кожне місто це пройшло. А коли почалась епідемія коронавірусу, з 11 березня ми опинились на передовій. Разом з волонтерами, як у 2014 році на війні. Держава не дала нам ні копійки. Зараз до 1 вересня школи ми теж самі запускали без будь якої допомоги від центральної влади, навіть на ті ж дезінфектори.
Місцевому самоврядуванню насправді потрібно одне-єдине – дати змогу вільно дихати. Гроші, які заробляються на місцях, мають тут же і лишатися, саме це основа децентралізації. Але цього немає. Держава за кошти з фонду боротьби з коронавірусом запускає "велике будівництво" і каже нам "а ви дайте гроші на співфінансування". Ми і так платимо 300% доплат лікарям, і ще нам кажуть "а дайте ще 200% зверху".
Більше того, ми не розуміємо для чого створювати районні ради, якщо у нас децентралізація? Вони будуть каральним органом для місцевого самоврядування - "хто чий мер"? Чи які у них будуть функції? Якщо це буде розподіл коштів соцекономрозвитку, то децентралізацію можна похоронити.
- Яким, на вашу думку, в ідеалі повинен бути розподіл надходжень від податків, що має іти в центральний бюджет, а що лишатись на місцях?
- Всі місцеві податки мають лишатися на рівні міст і громад, регулюючі іти в державний бюджет і далі перерозподілятися. Зараз у нас надто багато всього іде наверх. Я б хотіла зупинитись на питанні екологічного податку, для нас це болить. Адже Бурштин - місто енергетиків, і за останні 5 років Бурштинська ТЕС сплатила близько 5 млрд грн екологічного податку до бюджетів усіх рівнів. І, коли левова частина суми іде нагору - це не правильно.
В 2019 році у нас хотіли забрати акциз. Тоді ми з сільськими, селищними головами, з депутатами місцевого самоврядування їздили до колишнього прем’єр-міністра, щоб відстояти цей податок, і це вдалося, не знаю правда як надовго і як буде в наступному році. Проєкт бюджету на 2021 рік показав перевагу видатків центральної влади над місцевим самоврядуванням. У цьому бюджеті не видно ні вчителя, ні лікаря, ні вищої школи. А це саме те, що необхідно для розбудови нашої держави.
- Скажіть, а ви знайомі з нинішнім прем’єр-міністром Денисом Шмигалем? Він же працював у вашому місті, мав би знати його проблеми і допомагати вирішувати…
- З Денисом Анатолійовичем ми давно знайомі, і зробили багато спільних проєктів у місті, коли він очолював Бурштинську ТЕС. Хотілося б відмітити, що він перший "неенергетик" в історії нашої ТЕС, якому довірили цю посаду, він швидко вчиться. Він також гарно себе показав на посаді губернатора. Але мені здається, це звісно моя суб’єктивна думка, хоча йому я її колись говорила, що у команді президента він такий же одинокий, якою була я, коли потрапила в міську раду. Він не прийшов від команди "Слуга народу", він прийшов як мудрий, фаховий менеджер і управлінець, але, мені здається, по багатьох моментах він не впливає, скажімо, з тим же призначенням міністрів. Я вважаю, що основний центр прийняття рішень все ж таки в Офісі президента. І це прикро.
- Які, на вашу думку, функції потрібно дати місцевому самоврядуванню, щоб воно мало змогу впливати на пожвавлення економічної активності у громадах?
- Місцеве самоврядування перш за все повинно мати довіру від людей. Бо сьогодні знівельовані усі державні інституції, через це потерпає і місцева влада, бо хочемо ми чи не хочемо, але ми виконуємо укази президента та інших державних органів.
А взагалі для кожної місцевої влади основне - завести інвестора. І тут важливі не стільки функції, скільки вміння вибудовувати комунікацію і з новими інвесторами, і з тими, які уже є, тут потрібна дипломатія. Треба не те щоб "теплі ванни" влаштовувати, але комфортні умови потрібні. Ніколи місцеве самоврядування не виживе без підтримки бізнесу – малого, середнього і великого. І навпаки. Є багато випадків, коли інвесторам, які хочуть зайти в села, скажімо, не дають будувати об’єкти. Чому не дають? Бо немає правильної комунікації, бо громаді не пояснюють, як вона від цього виграє.
Роль місцевого самоврядування дуже велика, і люди, які здатні забезпечити ефективну комунікацію громади з бізнесом. Давайте хоча б подивимось на наше місто: якщо завтра закрити Бурштинську ТЕС, міста не буде. Воно будувалося разом з цією станцією, вся інфраструктура заточувалась під це, усі 6 дитячих садочків, 5 шкіл, два вищих навчальних заклади і велика лікарня. Якщо сьогодні забрати ПДФО, яке надходить від Бурштинської ТЕС, то все. Більше того, ми отримаємо новий Алчевськ, бо вся система центрального опалення, яка обігріває 120 багатоквартирних будинків і 500 будинків приватного сектору, це гаряча вода Бурштинської ТЕС. Таких міст сьогодні лишилося 9 в Україні, де були державні ТЕСи, які в 2012-2013 році викупив ДТЕК Ахметова. І така залежність міст звісно не надто добре. Я завжди говорила, що такі великі стратегічні підприємства мали б все ж таки бути націоналізовані.
- А яке у вас у місті ставлення до Ахметова?
- Ми на своїй території ніколи його не бачили, тільки по телевізору. А ставлення нейтральне, таке ж, як і до Коломойського, Пінчука чи до Порошенка. Коли в 2012-13 роках викуповувались державні підприємства, ми отримали палку з двох кінців. З однієї сторони, це було якоюсь мірою логічно, бо держава, яка сьогодні шкіл і садочків витягнути не може, утримування таких великих стратегічних підприємств навряд чи потягнула б.
З іншої сторони, нам не подобається скорочення робочих місць, є питання з екологічними викидами. Але ми знаходили різні дипломатичні шляхи, щоб компанія відчула себе в місті не агресором, а партнером. Завдяки такій позиції і міського голови, і депутатського складу, і людей, бо в нас за 5 років не було жодного страйку, хоч і були різні моменти, компанія вклала не малу кількість грошей у соціальну сферу міста.
- Скажіть, ви будете знову балотуватись на міського голову?
- Ні. Не буду. Я одразу казала, що іду на голову міста, а не на голову ОТГ. Це дуже різні масштаби. За свою каденцію я виконала те, що було заплановано. Було зроблено центр Бурштина, підготовлені опорні школи, опорні лікарні – ці всі речі, які були потрібні. Зараз до нас приєдналися 16 сіл ми розробили потужний перспективний план. І далі, я уступлю дорогу чоловікам, а сама готова підставити плече. Я буду балотуватися в обласну раду.
- Від якої політичної партії?
- Від партії "Пропозиція".
- Чому саме ця політична сила? Хіба не було б простіше піти від партії влади чи якоїсь іншої парламентської політичної сили, напевно ж пропозиції були?
- Звичайно, що були такі пропозиції і були питання "чому ви не хочете іти від нас". Але давайте я трошки поясню свій шлях. Усі 5 років я була аполітичним міським головою. У раду пройшли 8 політичних сил. І було дуже не просто, зайшовши в одиночку, налагодити комунікацію з депутатами, які тебе не підтримували, бо всі вони мали своїх кандидатів у мери. Зробити роботу ради конструктивною напевно мені допомогли педагогічні навички. Плюс одразу після мого обрання ми поставили камери в сесійній залі, і усі засідання транслювались онлайн.
Тож, жодна сесія, а їх за 5 років було 105 – це дуже багато, не була зірвана, ми не мали в сесійній залі ні спроб блокування, ні інших неприємних моментів. Якщо депутат виходив за трибуну, то ясна річ, розуміючи, що його дивляться у нього на окрузі, він повинен був мати розум, оцінювати ситуацію місцеву, і просити не землі для себе чи хату, чи бізнес, а те, що потрібно для міста. Тому на жодну сесію не було винесене антиміське чи антидержавне питання. Звичайно, що не весь депутатський корпус підтримував міського голову, але за 5 років жоден бюджет не був зірваний.
Скажу чесно, працювати доводилось подекуди без підтримки державної влади, бо ти не їхній, не маючи підтримки тих чи інших чиновників, які дотичні до політичних відростків, але в такі моменти розумієш, що на тобі, на людськості, на правильній комунікації з малим, середнім і великим бізнесом формується життя міста.
А тепер ближче до партії. Я вважаю, що нам, людям місцевого самоврядування, вчителям, лікарям, людям з досвідом, які свідомо залишилися за бортами білбордів, які висять "хто високо, а хто вище" треба гуртуватися. З тим же міським головою Дніпра Борисом Філатовим у нас насправді багато спільного, ми прийшли в місцеву владу в один період, коли було непросто, коли йшла війна. У нього на Сході був один фронт, а у нас на Західній Україні - інший фронт, ми хоронили по двоє, по троє людей вдень. І сьогодні комунікувати з батьками, з вдовами тих, хто загинув, і давати відповідь "за що і чому" не так просто ні "Слугам народу", ні "Європейській солідарності", ні "Батьківщині", ні тим, хто сьогодні має великі рейтинги. У "Пропозиції", хоч це і політична партія, немає політики як такої, тому вона близька нам. У нас спільні цілі – сильне місцеве самоврядування.
- Хто входить у команду "Пропозиції" на Івано-Франківщині?
- Ми хочемо почати правильну розбудову партії на Західній Україні. Пройти на хайпі звісно можна, але так партія загубиться. Ми будемо іти у 3-4 громадах, де уже сформували сильні команди, і будемо йти в обласну раду. У список увійдуть люди, які в той чи інший період уже працювали в органах місцевої влади, знають проблеми зсередини, і які працюватимуть саме на розбудову місцевого самоврядування.
