В Україні з'являться макрорегіони, які об'єднають наявні нині в країні області. Пропозиції такого адміністративного поділу незабаром будуть представлені партнерам у ЄС, адже йдеться про відповідний загальноєвропейський стандарт. "Апостроф" розбирався, для чого потрібне створення макрорегіонів в Україні, чи будуть в результаті цього скасовані області та райони, а також які наслідки матиме ця адміністративно-територіальна реформа для простих українців.
Україна в контексті європейської інтеграції буде поділена на дев’ять макрорегіонів, кожен з яких поєднуватиме декілька областей. Про це у Facebook написав голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін.
"До кінця року Україна надасть європейським партнерам відкориговану пропозицію щодо статистичних макрорегіонів (NUTS-1)", - повідомив Безгін у своєму дописі.
Система NUTS (англійською Nomenclature of Territorial Units for Statistics) - Номенклатура територіальних одиниць для статистики - є європейським стандартом кодування адміністративно-територіального поділу держав для статистичних цілей. Цей стандарт поширений насамперед у країнах ЄС, але він також використовується у країнах-кандидатках на вступ до Євросоюзу.
Система має декілька рівнів. NUTS-3 відповідає районному адміністративному розподілу, NUTS-2 – регіональному (обласному). Відповідно NUTS-1 – це макрорегіональний рівень.
Макрорегіон — це територіальна одиниця, яка об’єднує декілька регіонів із подібними соціально-економічними характеристиками. Спочатку планувалося, що Україну поділять на вісім макрорегіонів, але, за останніми даними, їх буде дев’ять.
Віталій Безгін повідомив, якою може стати макрорегіональна структура України за стандартами NUTS.
- Макрорегіон 1: Сумська область, Харківська область, Чернігівська область.
- Макрорегіон 2: Донецька область, Луганська область.
- Макрорегіон 3: Дніпропетровська область, Запорізька область.
- Макрорегіон 4: Миколаївська область, Одеська область, Херсонська область, Крим.
- Макрорегіон 5: Вінницька область, Тернопільська область, Хмельницька область.
- Макрорегіон 6: Київська область та місто Київ.
- Макрорегіон 7: Закарпатська область, Івано-Франківська область, Львівська область, Чернівецька область.
- Макрорегіон 8: Волинська область, Рівненська область, Житомирська область.
- Макрорегіон 9: Полтавська область, Кіровоградська область, Черкаська область.
У пошуках європейських ресурсів
Отже такий адміністративний розподіл є вимогою Євросоюзу, а, точніше, нашої євроінтеграції. Але що воно означатиме для українців – як то кажуть, чи треба починати хвилюватися?
За словами Віталія Безгіна, жодних рад чи адміністрацій на макрорегіональному рівні не передбачено.
У чому тоді суть об'єднання?
"Ніхто нічого не розподіляє, - заспокоює у розмові з "Апострофом" консультант з регіонального розвитку Анатолій Ткачук. - В Європейському Союзі є таке поняття, як статистичний макрорегіон NUTS-1. В Україні NUTS-1 не було, тому ми маємо в себе це зробити. Це статистичний макрорегіон, який не передбачає утворення органів управління, якоїсь зміни ієрархії підпорядкування тощо".
Тобто, якщо треба якось об’єднати регіони у більші одиниці, то можна робити це як завгодно?
Звичайно, що ні.
За словами Анатолія Ткачука, те, яким буде цей розподіл, багато в чому залежатимуть обсяги фінансування України від структурних фондів Євросоюзу.
"Важливо дуже правильно ці статистичні макрорегіони зробити, щоб показники щодо розвитку територій давали нам змогу отримати європейські ресурси", - пояснює експерт.
І тут не обійдеться без певної хитрості, якщо це взагалі доречно: "Якщо ми до більш заможних регіонів додаємо бідніші, загалом територія отримає показники дещо менші, і це відкриває кращі можливості для доступу до європейських фондів".
При цьому потрібно буде дотриматися певних умов, адже згідно з правилами ЄС, макрорегіони не можуть мати анклавів та ексклавів, тобто це мають бути цілісні території, крім того, населення макрорегіону повинно бути не менш ніж 3 мільйони людей.
Як ми можемо бачити, запропонований макрорегіональний розподіл включає зокрема ті регіони, які Україна станом на зараз або взагалі не контролює, або контролює частково.
Тому, звичайно, наприклад, макрорегіон №2, що об’єднує Донецьку та Луганську області, принаймні найближчим часом існуватиме лише на папері.
"Є політична складова і фактична, - пояснює Анатолій Ткачук. - Політична складова – це те, що ми показуємо всі українські регіони. А, якщо подивитися фактичну складову, то Одеська, Миколаївська і частина Херсонської області якраз відповідають (умовам) NUTS-1".
Труднощі укрупнення
Звичайно, якщо Україна прагне членства в Європейському Союзі, потрібно впроваджувати правила та норми, які діють в ЄС. Проте робити це треба не просто механічно, а з розумінням того, як це вплине на життя країни, в першу чергу, в тих самих регіонах та макрорегіонах.
"Якщо певні розрахунки, аналітичні довідки робляться, виходячи з макрорегіонів, то шкоди від цього не буде, - каже у коментарі "Апострофу" екс-нардеп, експерт з питань адміністративно-територіального устрою Юрій Ганущак. – Для того, щоб Євросоюз звикав до наших статистичних даних – нема питань, але все одно реальна державна політика має ґрунтуватися на тих утвореннях, де приймаються рішення, саме на які мають спрямовуватись кошти з європейських фондів, у випадку, якщо вони підуть".
За його словами, значна роль в цьому відведена агенціям регіонального розвитку (згідно з постановою Кабінету міністрів №1203 від 21 жовтня 2022 року, "агенція регіонального розвитку є неприбутковою установою, що утворюється з метою ефективної реалізації державної регіональної політики в регіоні. Агенція не є бюджетною установою. У регіоні може бути утворена одна агенція").
"Агенція регіонального розвитку – це мозковий центр, який має виробляти рішення, які після цього легітимізуються представницькими органами – обласними радами, - розповідає Юрій Ганущак. - Завдання цього мозкового центру – узгодити деякі політики, в першу чергу, політику згуртованості, а також інтереси бізнесу, оскільки завдання регіональної політики – піднімати депресивні території, а вони піднімаються тоді, коли туди йде бізнес, і він йде, коли його певним чином заохочують. Але я не уявляю, як агенція регіонального розвитку може працювати на рівні макрорегіонів – тоді треба повністю змінювати спосіб формування цієї агенції як узгодженого органу між обласними радами".
До речі, щось подібне якраз і планується.
"Ми розглядаємо можливість утворення на цьому рівні проектних офісів для роботи з європейськими програмами. Це може бути або заміщення, або реформування агенцій регіонального розвитку", - повідомив Віталій Безгін у вже згаданому вище пості у Facebook.
Чи спрацює?
"Один з індикаторів того, чи може працювати така система, це наскільки можуть бути узгоджені програми регіонального розвитку між Києвом і Київською областю", - каже Юрій Ганущак, додаючи, що таке складно навіть уявити.
Проте він вважає, що згодом стане зрозуміло, що на регіональному та макрорегіональному рівні працює ефективно, а що ні.
Єдине, про що можна сказати із впевненістю, це про те, що ніякого фактичного об’єднання областей в Україні не планується, адже вони цілком відповідають критеріям європейського рівня NUTS-2.
"А ось зміна меж областей – це далеко на часі, тому що є такі конфігурації… Тож, потрібно робити зміну меж, виходячи зі здорового глузду. Для того, щоб такі зміни були, потрібно прийняти закон, який би передбачав порядок таких змін, але законодавець чомусь боїться його приймати", - резюмував Ганущак.
