Хмельницька область продовжує залишатися серед лідерів за кількістю госпіталізацій людей з коронавірусом. Станом на ранок 10 квітня у лікарнях міста та області перебуває 2365 ковідних пацієнтів. І незважаючи на те, що Хмельниччина є першою після Києва за кількістю добових тестувань на коронавірус, про реальну кількість хворих там лише здогадуються. Місцева влада пішла на жорсткі заходи та обмежила діяльність для всіх категорій бізнесу - як ринків, так і великих гіпермаркетів. Що ще заборонено у Хмельницькому, яким чином там борються з епідемією, та чого не вистачає Україні на шляху до подолання коронавірусу - про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів міський голова Хмельницького ОЛЕКСАНДР СИМЧИШИН.
- Яка зараз ситуація в Хмельницькій області? Чи вистачає місць, кисню? Якими будуть карантинні обмеження?
- Власне, десь з першої декади березня місто Хмельницький та Хмельницька область почали серйозно зростати в частині виявлених випадків. Я хочу зазначити, що ми фактично є другою областю за кількістю тестувань. Ми дуже активно тестуємо, поступаємося лише Києву. Ми тестуємо більше за міста-мільйонники, аби більше виявляти. Легкі й середні форми – це самоізоляція, важкі – госпіталізація.
Зростає показник виявлених випадків, хоча ми на нього не особливо зважаємо, тому що він об’єктивно є неадекватним. Кількість реально хворих є суттєво вищою, ніж тих, яких ми виявляємо. Ми звертаємо увагу на показник госпіталізацій, який у нас зростає. Фактично ми зараз задіяли всі ті резерви з кисневими точками, з наявністю кисневих концентраторів, які створили ще восени минулого року.
Ми з осені готувалися - підготували місця, підготували кисневі точки, підготували кріоциліндри, кисневі автономні станції. Це не є насправді проблемою, кількість ліжок можна збільшувати і надалі. Проблемою, на жаль, є завантаженість наших лікарів. Їхній ресурс, на відміну від ліжок, обмежений. Зараз коли лікар обслуговує 30-35 хворих, то більше він не може. Тому ця проблема дійсно є.
Що стосується обмежень в місті Хмельницькому, то частина їх вводилася міською комісією ще раніше. На мою думку, ці обмеження були максимально логічними і справедливими. Ми однаково намагалися їх застосувати до великих гіпермаркетів, обмежуючи можливість перебування відповідною кількістю осіб, зважаючи на квадратуру. Ми запровадили обмеженням перебування однієї особи на 10 квадратних метрів для всіх – для ринків, гіпермаркетів, супермаркетів.
- Чи збирається місто вводити спецперепустки, як у столиці?
- Транспорт у нас працює в режимі спецперевезень. Але ми не робили ніяких спецперепусток, не блокували все, бо бачили, як у нас відбувалося восени, як це відбувалося в Києві, коли концентрація людей суттєво більшає на зупинках. Люди сваряться, конфліктують, обмінюються повітряно-крапельним шляхом і більше передають один одному вірус на зупинці, ніж у самому транспорті.
Тому транспорт працює у спецрежимі, дитячі садочки працюють. Кожного дня ми динаміку по дитячих садочках відслідковуємо. Вона не змінюється з осені, однакова по кількості захворювань. Школи (1-4 класи) працюють, ми даємо можливість тим батькам, які не хочуть, щоб дитина ходила в школу, писати заяви і переходити на дистанційне навчання. Якщо в класі виявляється випадок, то весь клас іде повністю на дистанційну форму навчання.
Шо стосується бізнесу: є онлайн-торгівля, адресна доставка, торгівля на винос. Здійснюється мінімальна бізнес-активність. Ми вважаємо, що справедливість має бути для всіх однаковою. Якщо ми хочемо називати обмеження локдауном, то він має стосуватися абсолютно всіх, а не тільки вибірково. Це насправді ні до чого доброго не призводить. Замість того, щоб люди концентрувалися на трьох-чотирьох ринках, вони зараз концентруються в одному гіпермаркеті. Замість, умовно кажучи, ста людей в чотирьох точках, триста чи чотириста концентруються в одному місці.
Ми поки справляємося. Я думаю, що все буде нормально, ми впораємося і максимально швидко повернемося до нормального життя.
- Чи є у вас інформація про те, як відслідковуються контакти?
- Для цього потрібні епідрозслідування. Я впевнений, що якби відповідні епідструктури дійсно проводили епідрозслідування, то не треба було би робити всіх тих обмежень. Коли ми на день виявляємо 350-370 випадків, якби по кожному провести реальне епідрозслідування, то можна було би ізолювати всі соціальні контакти і давати можливість в таких умовах працювати.
Але своїми силами ми це повністю забезпечити не можемо, на жаль. Ми робимо те, що можемо, тому що міських епідслужб не існує. Є обласна епідслужба. Та й там буквально кілька епідеміологів, які працюють через не можу – без вихідних, і вдень, і вночі. Вони більше теж робити не можуть. Тому об’єктивно, чесно кажучи, нормальних епідрозслідувань не відбувається - і це велика проблема.
