В українських ЗМІ установка 16 червня в Санкт-Петербурзі меморіальної дошки відомому фінському воєначальникові Карлу Густаву Маннергейму майже не обговорювалася. Між тим цей факт завдає важкого удару путінській пропаганді. Адже з точки зору як радянської, так і російської історіографії, Маннергейма повинні вважати куди більшим союзником Гітлера, ніж ті самі Степан Бандера і Роман Шухевич разом узяті. І тепер росіяни позбавлені будь-якого морального права навіть згадувати про "український фашизм".
Фельдмаршал Карл Густав Маннергейм, незважаючи на те, що починав службу в російській імператорській армії, вважається справжнім героєм фінського народу. Під час так званої Зимової війни 1939-1940 року, яку Радянський Союз розв'язав проти Фінляндії, війська під командуванням Маннергейма чинили опір агресору і зберегли Фінляндію на карті світу, хоча і в дещо скороченому вигляді. А ось події радянсько-фінської війни 1941-1944 років, що отримала у фінів назву "Війна-продовження", з радянської, та й з російської точок зору, ставлять Маннергейма в розряд союзників Гітлера.
Історичним фактом є те, що Фінляндія з різних економічних, політичних і військових причин у 1941 році виступила на боці країн гітлерівської Осі", а президент цієї країни Рісто Рюті не заперечував проти німецьких планів ліквідації Ленінграда (нині Санкт-Петербурга) як індустріального центру. Здійснивши мобілізацію, фінська армія під командуванням Маннергейма перейшла у наступ і швидко повернула "віджаті" за підсумками Зимової війни території. І хоча в подальшому Маннергейм категорично відмовлявся наступати на Ленінград, Фінляндію все одно розцінювали як сателіта гітлерівської Німеччини.
Крім того, саме фінські війська разом з німецькими забезпечили блокаду Ленінграда, яка тривала майже 900 днів. Трагічна ленінградська епопея є, з одного боку, символом стійкості, а з іншого — найбільшим військовим злочином тих років, адже з вини Німеччини та її союзників від голоду і холоду загинули понад 600 тисяч ленінградців. Втім, вийшло так, що Другу світову війну Фінляндія закінчувала на боці антигітлерівської коаліції, а Маннергейм став президентом своєї країни і закінчив своє життя у великій пошані.
І тим не менше, з точки зору іншої сторони конфлікту, встановлення меморіальної дошки Маннергейму в місті, яке пережило блокаду (церемонія відбулася 16 червня за участю голови Адміністрації Кремля Сергія Іванова і міністра культури РФ Володимира Мединського), є вчинком, рівним, наприклад, встановленню меморіальної дошки фельдмаршалу фон Паулюсу на Мамаєвому кургані в Сталінграді. Вчинок, що викликає обурення пітерців, - пам'ятний знак 19 червня облили фарбою.
Крім того, Маннергейм у Пітері — це важкий удар путінській пропаганді, яка обґрунтовувала вторгнення в Україну необхідністю боротися з "українським фашизмом". Адже саме в Україні намагаються шанувати пам'ять "колабораціоністів" Степана Бандери та Романа Шухевича. Але тепер великі любителі георгіївської стрічки і мема "діди воювали" не мають морального права навіть починати розмову про міфічний "український фашизм". Інакше їх можна сміливо посилати. До вивчення нової пам'ятки міста Санкт-Петербург, наприклад...