"Позивний Маршал" — він же Євген Жуков, український десантник, заступник командира батальйону 79 ОАЕМбр, більше відомий як "кіборг", під керівництвом якого в жовтні 2014 року українські військові утримували Донецький аеропорт. З вересня 2015 року Євген Жуков — начальник Департаменту патрульної поліції України. В інтерв'ю "Апострофу" він розповів, хто прийде до влади в Україні в разі військового перевороту і що робити з людьми з проросійськими поглядами, які живуть в Україні.
- Ви - легендарний кіборг, який керував утриманням аеропорту в Донецьку. З вересня 2015 року вас призначили головою Департаменту патрульної поліції. Чи не заїла рутина? Чи не з'являється бажання повернутися на війну?
- Усі роботи потрібні та всі завдання важливі. Там була одна ситуація, тут зовсім інша. Тут є особовий склад, який теж треба контролювати, забезпечувати, тут такі самі люди. І я не легендарна особистість, дуже багато командирів там було, які керували, між усіма нами була взаємодія, яка допомагала нам успішно виконувати завдання. А так, з усіма своїми товаришами, з усіма командирами, з усіма бійцями я як спілкувався, так і спілкуюся. І там ставлення до мене теж не змінилося.
- А де вам простіше — тут, у тилу, або там, на фронті?
- Там простіше. Там все зрозуміло, все чесно, правильно, принаймні, так було в мене. А тут купа негативу, навіть якщо ти нічого не робиш. Тут, звичайно, складно працювати, але треба. Для цього ми й існуємо, щоб робити якісь маленькі кроки вперед для розвитку нашої держави.
- Якщо б ви були головнокомандувачем України, як би вчинили в ситуації з Донбасом? Чи стали б його відвойовувати?
- Я не головнокомандуючий України і не маю права коментувати такі речі. Це хтось собі дозволяє висловлювати думки "От, якби я був... я б зробив так". На цьому етапі я виконую свої обов'язки та завдання. Моя особиста думка, що не все так просто: "Еге-гей, побігли" і все... Потрібно враховувати зовнішні фактори, внутрішні, розраховувати сили і засоби, мотивацію людей, їхню підготовку, забезпечення...
- Ну, а ваша особиста думка, що б ви зробили з Донбасом?
- У мене є думка щодо цього, але я б не хотів її озвучувати. Це інші вважають, що згущене молоко привезли на фронт, з кимось поговорили і вже можуть щось вирішувати і вказувати, кому що робити.
- Періодично від ватажків ЛНР і ДНР з'являються заяви, що їх нібито намагаються ліквідувати, здійснюють на них замахи. Як ви вважаєте, а чи є сенс їх ліквідувати?
- Може, в цьому і є сенс. Але ви ж розумієте, що на них впливають зовнішньополітичні фактори, вони ж самі рішення не приймають. Інформаційна війна в нас програна, тому вони там ведуть свою інформаційну війну, у них там своє радіо, свої канали, вони розповідають, що в Україні тут снігурів їдять. Дуже багато людей вважають, що в нас скрізь зло. А потім приїжджають і бачать, що все не так, люди як люди, живуть нормально.
- А коли ви воювали в Донецькому аеропорту, чи доводилося перетинатися з кимось з ватажків, із Захарченком, з Моторолою, може, з Гіві?
- Не доводилося, і я б не хотів з ними перетинатися. Ми тримали противника на відстані пострілу. Вони дзвонили, хотіли якесь укладати перемир'я, але в нас була своє завдання, і ми його виконували.
- А якби відбулася зустріч, як би ви себе повели?
- На тому етапі, якщо б були якісь можливості, тоді я б і думав про це. Ну, не думав, а натискав би на спусковий гачок. А тепер міркувати про це... Вже час минув. Нікому не цікаво, всі забули, що там відбувається, АТО... Хоча я вважаю, що ніяка це не АТО, це війна.
- А "забули про АТО" - це ви маєте на увазі кого, хто забув?
- Нікому не цікаво в мирних містах, що там діється на Донбасі, як хлопці воюють, як вони гинуть, як залишаються інвалідами. Є маленький відсоток людей, які підтримують, волонтерять, збирають якісь кошти, але переважно людям нецікаво. По телевізору не показують, основна інформація надходить з Facebook, і люди собі спокійно сидять, попиваючи пивасик у кафе, і міркують, як треба воювати. Експерт такий собі: 30 років, від армії відкосив і розповідає, як він воював, а сам туди не йде і лише наводить приклади. А потім питаєш у нього: а звідки ти знаєш? Ти бачив щось, був там? Я, наприклад, ніколи не говорю про те, чого я не бачив.
- Що можна в такій ситуації зробити, щоб люди не забували?
- Потрібно говорити про це, треба давати нормальне забезпечення, домагатися дисципліни. Над цим зараз намагаються працювати, навіть якщо це складно. Але розвивається такий напрям поступово.
- Але сьогодні ж із забезпеченням ситуація все-таки покращилася? Раніше це було на плечах волонтерів...
- Я б не сказав, що раніше тільки волонтери цим займалися. Коли ще й слова такого не було, "волонтер". У нас була і техніка, і все необхідне, зрозуміло, що багато чого ми за свої кошти купували. Але ті, хто кадрові військові, які служили все життя, все розуміли. Втім, раніше ж як було? Армією не цікавилися. Раніше всю армію називали трутнями, які сидять і "за наші гроші нічого не роблять". А я завжди говорив, що армія буде жити тільки тоді, коли розпочнеться війна. Воно так і сталося. Але я думаю, незабаром знову про неї забудуть, як і забувають про всіх тих хлопців, які віддали свої життя на фронті або шматок плоті, або психіку там пошкодили.
Український десантник, заступник командира батальйону 79 ОАЕМбр, "кіборг", який керував утриманням донецького аеропорту, позивний "Маршал" Євгеній Жуков в зоні АТО (2014 рік)
- Як вважаєте, чи багато в Україні людей з проросійськими поглядами?
- Звичайно, багато. Вони просто сидять тихо і чекають моменту. Людей, що говорять "Путін, введи війська", - таких дуже багато. А скільки в нас людей до Криму їздять відпочивати! Я взагалі шокований цим. Як можна їздити відпочивати до Криму, коли ворожі війська захопили шматок нашої землі? "Там море чисте" - кажуть такі люди. Вони навіть не розуміють, що сталося.
- І як з ними бути, з такими людьми?
- Якщо не подобається держава, то їдь собі до іншої країни. Кудись за кордон, де платять в євро або доларах або російськими рублями. А просто сидіти і говорити, що все погано, я люблю Росію або якусь іншу країну, і не їхати, то навіщо тоді так говорити? Потрібно шукати позитивні сторони. Намагатися розвивати країну.
- А миритися з Росією Україні потрібно? І чи взагалі можливе таке примирення в майбутньому?
- Я ні з ким не хотів би миритися. Треба розірвати всі відносини з ними. Зрозуміло, що є політичні моменти. Звичайно, є в Росії різні думки, є люди, які називають нас хохлами, другосортними людьми, а є люди, які мислять по-іншому. Але я ніколи не буду дружити з тими, хто обливає тебе брудом просто тому, що він вважає себе вищим.
- Як вважаєте, Арсен Аваков - демонічна особистість? Кажуть, що в його руках нині в Україні зосереджено дуже багато влади. Є думка, що в разі чогось за ним підуть силовики.
- Мені нецікаві всі ці політичні моменти. Нашому підрозділу надають дуже хорошу підтримку і допомогу, у нас щільна нормальна робота. Не в тому плані, що якісь "злочинні накази" віддають, а просто є нормальна взаємодія. Точно така сама робота і з головою Нацполіції Хатією Деканоїдзе - у нас гарна команда.
Трапляються, звичайно, і серед особового складу негідники, які підставляють роботу всіх інших. Але так буде завжди, поки триває природний відбір. Однак ми намагаємося виконувати свою роботу, робити її по-людськи. Є в нас і недоброзичливці, але є і підтримка суспільства. Не завжди, звичайно, вдається отримувати необхідну допомогу, від тих же судів. Буває, штрафуєш людину, і видно ж, що вона п'яна, а її суд виправдовує. А буває, що людина вкрала велосипед, і її садять на 30 років, а хтось вкрав мільйон, його виправдали, і він знову сидить у Верховній Раді. Ось з цим важко.
- Продовжуючи тему Арсена Авакова, як думаєте, чи можливий у нас військовий переворот? Періодично лунають такі заяви.
- Чому порушилася ця тема? Бо в Туреччині була якась спроба військового перевороту, і в нас одразу почали інтернет-експерти міркувати, як же ми зробимо переворот. Питання: а для чого? Щоб повністю зруйнувати країну? Люди думають, що, якщо здійснити військовий переворот, то всі чесні та хороші люди миттю візьмуть керівництво на себе? Я не впевнений. Я думаю, що одразу ж піднімуть голову ті, хто з кримінальним минулим, бандити. Будуть дурдом і хаос. Ображатимуть жінок, дітей і старих. У країні має бути стабільно і спокійно, і тоді буде нормальний розвиток держави, а якщо щодня щось перевертати, то не буде жодного руху вперед, лише назад.
- Як вважаєте, чи можуть бути заворушення в Україні у зв'язку з підвищенням комунальних тарифів? Третій Майдан?
- Я вважаю, що, якщо підвищувати тарифи, треба підвищувати і зарплати. Просто піднімати тарифи, не забезпечуючи людей нормальною заробітною платою, я вважаю це неправильним. Просто якісь бізнесмени монопольні піднімають ціни заради своїх інтересів.
- А самі ви готові платити за новими тарифами? Чи вистачить зарплати?
- Та всі будуть платити, тому що, якщо не будуть платити, будуть відключати і електроенергію, і газ. Але я все-таки сподіваюся, що в нас розумні керівники, і, якщо вони роблять один крок, то повинні робити й другий крок - підняття зарплат.
За себе можу сказати, що в мене як у начальника Департаменту патрульної поліції зарплата 27 тисяч гривень. У мене в декларації це все відкрито. Але, припустимо, у моєї бабусі пенсія 1300 гривень - як вона буде платити за цими тарифами? Треба ж враховувати, що в людей різні зарплати. Є люди, які працюють на державу, і в них маленькі зарплати. Але найгірше пенсіонерам, які відпрацювали все життя на державу, і тепер у них грошей не вистачає елементарно на їжу та одяг, бо треба заплатити за світло, за газ, за воду.
- І наостанок. Що думаєте з приводу скандалу навколо Володимира Зеленського, який показав Порошенка жебраком?
- Я вважаю, що він висміяв країну. Як відомо, сміття з хати не виносять. Ти в цій країні живеш, ти повинен пишатися цією країною, а не показувати її з боку *упи. Є якісь інші жарти, крім політичних. Люди сміялися не над президентом, а над усіма нами. Його, звичайно, вже всі засудили, але моя думка, що так не можна було робити, і я б так не вчинив.
