11 жовтня голова Адміністрації президента України Ігор Райнін в ефірі одного з телеканалів повідомив, що загроза дестабілізації ситуації в Харківській області зберігається. При цьому керівництво країни приділяє велику увагу цьому регіону. Зокрема, прийняті три програми боротьби з сепаратистами - антитерору, підвищення рівня безпеки і територіальної оборони. На думку координатора групи "Інформаційний опір", народного депутата Дмитра Тимчука, загроза дестабілізації ситуації зберігається по всьому півдню і сходу України, хоча завдяки роботі спецслужб вона є значно нижчою, ніж в 2014 році.
Харків і Одеса завжди були найбільш гострими регіонами, починаючи з весни 2014 року, коли ми відстежували ситуацію в південних і східних областях. Насамперед тому, що в Харкові і Одесі дуже велика увага приділялася проекту "Новоросія". Ще задовго до подій весни 2014 року там створювалися серйозні проросійські організації - як легальні, які реєструвалися в Мін'юсті, так і нелегальні, які брали участь тоді і зараз беруть участь у подіях на Донбасі. Згадаймо, наприклад, "Оплот", який був спочатку просто проросійською організацією, а потім перетворився в збройні бандформування. З тих же причин у цих містах активно розвивалася агентурна мережа російських спецслужб.
З Харковом щодо цього ситуація взагалі дуже складна, тому що це місто знаходиться поблизу російського кордону. На початку 2014 року не було жодних труднощів перекидати туди диверсійно-розвідувальні групи, а також "туристів Путіна", які брали участь у спробах захоплення адміністративних будівель. Ця ситуація була характерна для всього Південного Сходу. Загроза є і сьогодні. Наприклад, у Дніпрі теж були дуже сильні проросійські сили, просто їх вдалося нейтралізувати з самого початку. У 2014 році спроби захоплення адміністративних будівель були навіть у таких містах, як Полтава. Але в північно-східній частині України цю проросійську заразу вже вичистили.
Тож на сьогодні ситуація контролюється. Якихось активістів або громадських організацій, що демонструють яскраво проросійську спрямованість, вже немає. Наприклад, проект "Новоросія", який планувалося поширити як мінімум на вісім областей, зараз провалився. Не вдалося навіть створити "армію "Новоросії". Все це призвело до формування так званих 1-го і 2-го армійських корпусів на території ДНР і ЛНР, які нерівнозначні за своїми бойовими можливостями і підпорядковані російському військовому командуванню. Однак Ігор Райнін правий у тому, що відсутність терактів означає повну стабільність, і жодних загроз нема. Якщо залишки російської агентурної мережі залишаються, то вони все одно спробують розгойдати ситуацію. Цю болячку ми просто загнали всередину, але вона до кінця ще не винищена.
Треба розуміти, що відчутний відсоток населення в Харкові, Запоріжжі, Одесі, Херсоні, Миколаєві - це так звані "ватники", тобто проросійськи налаштовані громадяни, які є прихильниками політики Путіна. Ми бачимо три шляхи нейтралізації сепаратистської загрози. Перший - це робота спецслужб. Скажімо, в тій самій Одеській області в минулому році спецслужби дуже ефективно зірвали сценарій створення Бессарабської народної республіки. Вони нейтралізували основні ДРГ, як місцеві, так і закинуті на територію регіону. У Харкові робота спецслужб також дала серйозний результат. Зараз там ситуація набагато стабільніша, ніж була ще півтора року тому. Коли проросійськи налаштовані громадяни бачать, що спецслужби працюють ефективно, то відсоток бажаючих вийти на вулиці під російськими прапорами і взяти участь у захопленнях адміністративних будівель різко падає.
Другий спосіб - це контроль над інформаційним простором. Доведено, що в регіонах, де люди не дивляться російське телебачення, відсоток тих, хто обожнюють Путіна, нікчемний. Заборонити російське ТБ ми не можемо, тому що є ще супутникове телебачення, але ми повинні якісним українським продуктом відбити у людей бажання його дивитися. Продукт повинен бути не просто якісний, він ще має забезпечувати розвінчання фейків путінської пропаганди, яка все будується на брехні. Це боротьба за уми в інформаційному просторі.
І третій напрям, який на сьогодні стає все більш актуальним, - це соціально-економічна ситуація. Дуже велика частина населення, українців, які зубожіють на очах, готова брати участь в акціях протесту не на якомусь ідеологічному ґрунті, а просто заради виживання. У цій ситуації російські спецслужби почали діяти на випередження. Вони все частіше починають організовувати акції протесту, але вже не під портретами Путіна, а під гаслами критики української влади і вимогами підвищення соціальних стандартів. І тут дуже важко вгадати, в яких випадках люди виходять спонтанно, щоб захистити свої права, а в яких це є операцією спецслужб, які використовують народ, щоб дестабілізувати ситуацію. І з цим боротися дуже складно. Тобто необхідно реально підвищувати соціальні стандарти і добробут окремих громадян.