У суботу, 7 вересня, відбулася знаменна подія - масштабний обмін полоненими між Україною та Росією. Однак деякі деталі цього обміну, зокрема, поява в списках бойовика Володимира Цемаха, який є важливим свідком у справі про знищення Boeing МН17, викликало багато запитань. Ситуацію "Апострофу" розтлумачив відомий український політик, дипломат, колишній учасник Тристоронньої контактної групи по врегулюванню ситуації на Донбасі РОМАН БЕЗСМЕРТНИЙ.
- В списках на обмін опинився важливий свідок у справи про збиття малайзійського Boeing Володимир Цемах. Це викликало багато запитань. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?
- Все те, що відбувається навколо трагедії війни, має декілька вимірів.
Перший - це людський вимір. Україна та українці вчаться цінувати людське життя. І в цій царині, битва за Сенцова, Клиха, Карпюка, Гриба, Сущенка, за усіх тих, хто перебуває в Криму, в Донецьку та Луганську - це дуже важливий момент, тому, звичайно, я дуже ціную те, що зробив президент та його оточення.
Але є ще зовнішньополітичний вимір. Володимир Зеленський був обраний як протидія Петру Порошенком. Але чомусь сталося так, що так само негативно почали оцінюватися речі, які мали би мати спадковий характер, особливо речі, які пов'язані з зовнішніми партнерами чи ворогами. Кремль це відчуває, а тому одразу виставив пастку. Було ж очевидно, що людина, яка хоче зробити якнайкраще, одразу в цю пастку потрапить. І це сталося дуже швидко.
- Що ви маєте на увазі під пасткою?
- Кремль влаштував загибель чотирьох морпіхів. По-людськи Зеленський абсолютно нормально на це реагує: хоче зробити краще, а в результаті поєднує бажання звільнити 24 моряків та інших осіб, забуваючи, що Росія у будь-якму разі має їх звільнити, бо є на те відповідне рішення трибуналу. За невиконання цього рішенн наступають серйозні санкції, тому Росія наврядчи порушила цю вимогу. Втім, все це випускається з виду, знову виникає слово "обмін" і моряки так само включаються в цей обмін. І це - величезна помилка!
Далі - більше. Починає інформаційно розігріватися ситуація Сенцов - Вишинський. Президент йде на цей крок, запускаючи схему звільнення Вишинського, хоча стаття його звинувачення - "державна зрада". Не можна такими речами гратися.
Після цього родичі полонених з'являються в аеропорту, хоча ніхто з українських очільників їм про це не повідомляв.
- Ви вважаєте, що їм навмисно хтось про це повідомив?
- Так, очевидно, що їх навмисно запросили. Причому зробили це від імені української влади, хоча сама українська влада ніяких заяв не робила. До чого я це веду? Операція продовжується і називається "дискредитація Зеленського". Бо далі планка підіймається ще вище - ставиться вимога звільнення Цемаха. Треба розуміти, що стаття Вишинского - "державна зрада", серйозна стаття, але про неї ще можна дискутувати, тоді як стаття про терористичну діяльність, створення терористичної групи (звинувачення висунуті на адресу Цемаха, - ред. "Апостроф") - ніде ні в якому законі не підпадає під амністію, отже не має терміну давнини.
І тут включається третій вимір - правовий. Що ж відбувається? Після того, як ми зробили помилку з моряками, нам буде набагато важче звертатися до міжнародних інстанцій, бо нам там скажуть - ви не дотримуєтесь процесу реалізації міжнародних рішень. Крім того, ситуація з Цемахом буде розкручена по всій Європі...
Тобто Володимира Зеленського - людину, яку підтримують 73% виборців, просто дискредитують. Незрозуміло, як він буде відповідати на ці виклики. Бо наступним кроком після Цемаха, буде вимога зустрітися з Пасічником та Пушиліним (ватажки "ЛНР" и "ДНР", - ред. "Апостроф"). Тобто ситуація покотиться. Ми можемо врятувати 10 людей, а загубити тисячі. І такі випадки в історії нашої війни, на жаль, вже траплялися.
- Наприклад?
- Коли треба було прийняти рішення про застосування сили в Криму. Не вистачило сили волі. І тепер ми кажемо про більш, ніж 10 тисяч загиблих. А якби тоді було ухвалено рішення про застосування сили - не було би ні Криму, ні війни на Донбасі.
Тому президент це не тільки людина - це відповідальність, це сила волі для прийняття рішення, це подвиг в тій ситуації, в якій ми зараз перебуваємо.
З моєї точки зору, ситуація з Цемахом - це помилка, яка з часом перетвориться на злочин, бо коли розслідування закінчиться і звинувачення щодо цієї людини будуть доведені, то я б дуже хотів побачити, як себе будуть почувати ті люди, які приймали рішення щодо його звільнення.
- Тоді як нам тепер вибудовувати свої відносини з європейськими партнерами? Відомо, що напередодні звільнення Цемаха, європейці звертались до Зеленського із проханнями не приймати це рішення.
- Перше, що треба зробити - відновити спадковість, яка, безперечно, мала позитивний мотив. Нам треба суттєво підсилити інформаційну складову та роль громадянського сектору у спілкуванні з громадянським сектором західних країн-партнерів. Треба нести туди інформацію. Адже в чому полягає небезпека? - Україна зникає з радару Ради безпеки ООН, а з радару ОБСЄ вона вже зникла. Тому, перш за все, Україні треба відстоювати свою позицію. Бо, якщо прослідкувати за діями президента Франції Емануеля Макрона та канцлера Німеччини Ангели Меркель, то стає зрозумілим, що вони "поповзли". А це означає, що у них не вистачає інформації та фактажу з боку України.
- Тобто нам не вистачає суб'єктності?
- І це також. Нам необхідні не періодичні телефонні дзвінки, а інституціональні відносини з європейськими лідерами.
- А що в цій ситуації мав би зробити Володимир Зеленський? Щодо Цемаха, наприклад.
- Бути обраним президентом та стати ним - різні речі. Зеленський знаходиться на етапі входження в посаду. Для чого треба було перебирати на себе ініціативу в питанні звільнення полонених? Переговори досить результативно рухались в Мінському процесі із поверненням туди Леоніда Кучми. В підгрупі з гуманітарних питань проблему Цемаха було закрито і ніхто його не підіймав. Всі чудово розуміли - слідство триває, а процедура правового очищення є задовгою.
Моряки знаходилися під рішенням морського трибуналу. Обговорювалося питання звільнення частини російських військовополонених та частини тих, хто проживав на територій Донецької та Луганської областей та знаходився в українських тюрмах, й стосовно яких йшло правове очищення.
Тому я не можу зрозуміти для чого треба було торпедувати цей процес та запускати паралельний трек, який вже завдав репутаційної шкоди, викликав напруження і наразі незрозуміло, як ця ситуація вплине на той базовий процес, який йде в Мінську.
- Чому на вашу думку виникла така ситуація?
- З моєї точки зору в основі цього процесу є інституційна дряхлість та неспроможність України реагувати на ці процесі. Хто би не був президентом чи прем'єр-міністром, система має працювати. Вона не може, немов вітрила, кудись повертатися в залежності від того, хто стає президентом. Війна була, війна є і, на жаль, війна ще буде. Не можна починати війну з одним командувачем, а завершувати її з другим. Один каже відступати, а другий закликає до наступу.
Тобто те, що зараз відбувається, є свідченням того, що ми інституційно провалилися, і тепер Москва може висувати чергові "хотєлки". Для мене очевидно, що черговою вимогою стане зустріч з Пасічником та Пушилінім. Чи готовий президент до цього? Може, як людина, він і готовий позбутися власного рейтингу. Але як це вплине на ситуацію в України?
Тому оцінюючи кроки Зеленського, я би рекомендував йому зрозуміти, що він працює з шулером. Межі вимог там немає. Як і впевненості, що всі обіцянки будуть виконані. Хто тоді в цій ситуації перемагає? Зверніть увагу, як швидко в Європі дізналися про Цемаха. Там не дізналися про деталі переговорного процесу. Там дізналися про те, що це - дурне рішення Зеленського. Ну, невже не зрозуміло, звідки вітер дме?
- Двояка ситуація. З одного боку треба вести діалог з Росією, а з другого, кожний крок - це ще дужче потрапляння в капкан.
- Ситуація не двояка. Я завжди наполягав на тому, щоб діалог з Росією був, бо це чітко говорить про те, хто наш ворог. Розмови між президентами теж іноді треба вести. Але перед тим, як вести цю розмову, треба бути до неї готовим. Інституційно. Має працювати технічний рівень. А зараз в системі стосунків між Зеленьским та Путіним є група "рєшал", яка замикається на тих, хто давно перебуває поруч з Путіним.
Складається враження, що дехто з оточення Зеленського надто загрався з "башнями Кремля". Кожна з цих "башен" представляє окремий інститут влади в Росії. Так-от, одна з них веде із оточенням Зеленського власну гру. І дуже прикро, що відносини між Києвом та Москвою, замість інституціональних, вийшли на такий собі оперативний рівень, а метою всього цього є тільки одне - дискредитувати Зеленського. Як тільки він вийшов на цей діалог, не маючи відповідної підготовки, а перебуваючи в полоні обіцянок окремих гравців, він моментально став заручником цієї гри.
Другу частину інтерв'ю з Романом Безсмертним читайте в найближчі дні