У кінці 2019 року між Україною і бойовиками Л/ДНР відбувся масштабний обмін полоненими. На вільну територію країни повернулися 76 осіб, серед них 12 військових і 64 цивільних в'язні. Переговори про звільнення тривали кілька тижнів. Їхня головна складність полягала в узгодженні списків на обмін, адже далеко не кожного заручника окупанти були готові звільнити, посилаючись на те, що у них просто немає людей, яких вимагає Київ. Пізніше, коли полонені українці були в безпеці і отримали можливість вільно говорити, з'ясувалося, що за потрапляння в списки на обмін бойовики вимагали грошей, та й взагалі, бізнес на полонених в ОРДЛО - звичайна справа. Як влаштований цей "ринок", дізнавався "Апостроф".
Якщо з полоненими українськими військовими все зрозуміло - їх утримують у підвалах тільки за те, що вони воювали в ЗСУ, то з цивільними заручниками ситуація трохи інша. Потрібні докази "протиправної" діяльності. Утім, зі збором доказів ніхто особливо не заморочується: досить підкинути парочку патронів, а ще краще - гранат, і справа зшита.
"У якості "доказів" підробляли документи, фотографії, - розповідає "Апострофу" екс-бранець ДНР Василь Савін, який вийшов на свободу в грудні минулого року. - А там вистачить і фотографії з українським прапором на тлі якоїсь військової техніки. До того ж у катівнях підпишеш все що хочеш і зізнаєшся у співпраці з СБУ".
Зі слів Савіна, з числа цивільних беруть в заручники в основному тих, з кого можна щось отримати.
"Це дуже поширена практика, при цьому спеціально заарештовували бізнесменів, вибивали з них свідчення. Цим займалося ростовське управління ФСБ, і була чітка такса: 30 тисяч доларів. Ну, могли взяти і менше, наприклад, із макіївських бізнесменів. І люди, звичайно ж, платили. Це величезний бізнес: людина могла взагалі ніяк не висловлювати свою позицію, ніякою політикою не займатися, але дивилися, що у нього є гроші й заарештовували, - додає Савін. - Правда, особисто щодо мене питання грошей ніколи не стояло, за мене не готові були щось віддавати, тому що мене збиралися тримати в підвалі довіку".
Правда, "порішати питання" окупанти намагаються швидше, до того, як інформація про полоненого стане публічною, адже вимагати гроші із заручників, складаючи списки в Мінську - ризикована справа.
"Наприклад, людину за щось затримують. Перші три доби її взагалі ніде не фіксують. Вона просто утримується в так званому МДБ. Звичайно, приходять рідні, і ось в ці перші три дні можуть виставити умову: несіть нам 10 тисяч доларів, і ми його відпускаємо, - каже "Апострофу" волонтер, який займається питаннями звільнення полонених Олег Котенко. - На другому етапі людину можуть затримати вже на 30 діб. Про це вже знає більше людей, вище рангом, бо хтось же підписує ці документи про затримання. І в такому випадку сума може значно збільшуватися, але через місяць людину вже можуть відпустити".
Та й самі полонені в певних випадках намагаються уникати розголосу, адже в іншому випадку ціна відступних дійсно може різко зрости.
"Багато хто не хоче ставати публічними, щоб за них відкрито боролися, тому що в такому випадку їхня "ціна" різко зростає, - пояснює "Апострофу" релігієзнавець Ігор Козловський, який перебував у полоні бойовиків від січня 2016 по грудень 2017 року. - Навіть саме слово "обмін" передбачає економічні відносини, - це ж категорія не гуманітарна, а економічна, міняють як товар на товар. А якщо ти виступаєш як товар, то автоматично у тебе з'являється ціна, яку тобі доводиться платити".
"Коли когось беруть там у полон чи заарештовують, в першу добу до нас багато родичів звертаються. А потім із цими людьми просто немає зв'язку. Коли ми їм дзвонимо, щоб дізнатися, чи перебуває ще людина в ув'язненні, часто говорять, що все вже "порішали", принесли гроші", - каже Котенко.
Утім, за словами екс-полонених, виплата викупу ще не гарантія того, що заручник вийде на свободу.
"Бувало, що платили і даремно: людину все одно не випускали", - говорить Савін.
"Часто - це просто викинуті гроші на вітер, але у людей остання надія, і вони припускають, що таким чином можна вирішити питання", - згадує Ігор Козловський.
Якщо ж бранець затримався в підвалах ОРДЛО і справа доходить до списків на обмін і переговорів в Мінську, то підключається фейковий омбудсмен ДНР Дар'я Морозова.
"Я знаю випадки, коли для того, щоб внести когось у списки, ходили до Дар'ї Морозової. Але деякі, навпаки, не хочуть, щоб їх вносили в списки, сподіваючись, що їх швидше викуплять, - каже Козловський. - Від мене прямо не вимагали грошей, ну, просто грошей немає, звідки їх взяти? Але натякали, що у вас же є квартира, якесь майно. Але далі натяків справа не пішла, тому що моя історія стала надто публічною, і вони вже не ризикували".
Більш того, Дар’ї Морозовій могли платити і свої ж "захисники".
"Один із так званих ополченців у 2017 році говорив, що вони платили Морозовій 6 тисяч доларів, щоб та включила в обмін зі сторони ДНР людей з їхнього батальйону, які потрапили до нас у полон", - розповів "Апострофу" екс-полонений Станіслав Асєєв.
Але практикують окупанти і інші схеми "віджиму" грошей і майна.
"Якщо потрібна статистика, то просто садять і забирають гроші. Ймовірно, зараз це все загострилося, адже робочого бізнесу стає все менше і менше, а заробляти хочеться все більше і більше, - каже "Апострофу" екс-бранець Ігор Кононенко. - Наприклад, приходить в квартиру з обшуком опергрупа і знаходить у квартирі мільйон. Одразу тисяч на 200 вони урізають для себе, кажуть, що знайшли не мільйон, а 800 тисяч. Вже заробили. Решта 800 тисяч лежать в МДБ, а лежать вони там чи ні - ніхто не знає. Але я не знаю випадків, щоб комусь повернули гроші. Хоча у них там суди приймають рішення, що потрібно повернути машини, гроші, але, по суті, нічого не повертають, а порушують ще одну кримінальну справу. Ось як у випадку зі мною: у моїй справі було рішення повернути майно без конфіскації, але тут же було порушено нову кримінальну справу, але вже не за шпигунство, а нібито я на когось навів, постраждала людина, і до мене вже фінансові вимоги виставляє ця нібито постраждала людина. І вона мені виставила на мільйон рублів претензій".
Зараз у полоні бойовиків ОРДЛО, за даними представниці України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Валерії Лутковської залишається ще близько 300 осіб: 100 осіб, щодо яких є підтвердження, що вони в полоні (документи, заяви родичів) і ще близько 200 в'язнів, за якими підтвердження немає. Днями президент Володимир Зеленський заявив, що триває підготовка до нового раунду переговорів із РФ і обмін полоненими за формулою "всіх на всіх". Але навіть якщо Київ і зможе домовитися з Москвою про черговий обмін, очевидно, що бізнес на заручниках триватиме, поки триває конфлікт на Донбассі. Адже "товар" для "торгівлі" отримати так просто: пара підкинутих гранат, фейкові докази - справа готова і можна знову торгуватися.