За період президентства Володимира Зеленського змінилося три прем’єри і аж п’ять міністрів культури, а саме відомство тричі змінювало назву. Для порівняння – за час президентства Петра Порошенка було два міністри культури - Євген Нищук та В’ячеслав Кириленко. “Апостроф” вирішив проаналізувати, чому так неспокійно в культурній царині – рідній сфері президента і чи чекати нових топ-перестановок у відомстві.
У серпні 2019-го Верховна Рада України призначила міністром культури, молоді та спорту радника президента Володимира Зеленського з гуманітарних питань Володимира Бородянського, який раніше обіймав посади голови правління телеканалу "СТБ" та директора медіагрупи StarLightMedia. Після того, як Рада у березні 2020-го на позачерговому засіданні відправила у відставку уряд Олексія Гончарука, міністр відмовився від крісла, мотивуючи це незгодою з поділом відомства (відділенням сфери молоді та спорту).
З 4 червня 2020 року до 27 липня 2023 року міністром культури та інформаційної політики України був колишній гендиректор групи каналів “1+1 Media” Олександр Ткаченко. Своє бажання піти у відставку пояснив “хвилею непорозуміння щодо важливості культури під час війни”.
Трохи більше року в.о. міністра культури та інформаційної політики України був його перший заступник Ростислав Карандєєв. До призначення він довгий час працював у системі органів місцевого самоврядування Києва, з 2015-го був заступником міністра культури (В’ячеслава Кириленка), а з 2020-го протягом кількох місяців був радником глави Офісу Президента України Андрія Єрмака.
З вересня 2024-го перейменоване у Міністерство культури та стратегічних комунікацій України відомство очолив дипломат, ексзаступник голови Офісу Президента Єрмака Микола Точицький. На посаді він пробув менше року.
Каденція чи не кожного з вищезгаданих імен була пов’язана зі скандалами. Зокрема, міністерство під керівництвом Бородянського запропонувало законопроєкт з кримінальною відповідальністю для журналістів за поширення дезінформації. Мінкульт, очолюваний Ткаченком, нарвався на хейт через намір під час війни профінансувати за державний кошт зйомки серіалів та фільмів. Зокрема, 33 млн грн хотіли виділити на комедійний серіал “СМТ Інгулець”, де прототип одного з героїв – одіозний президент ФК “Інгулець”, аграрій Олександр Поворознюк.
Обурення частини суспільства також викликала ініціатива виділити понад 500 млн грн на будівництво другої черги Національного музею Голодомору-геноциду на тлі хронічного дефіциту коштів на оборонку.
Відомство під керівництвом Карандєєва звинувачують у невиконанні своїх обов’язків з підготовки документів, які могли б врятувати історичну садибу Зеленських від знесення. “Зашквари” щодо Точицького стосуються неочікуваного звільнення директора заповідника “Києво-Печерська Лавра” та відсторонення від виконання обов’язків керівниці національного заповідника “Софія Київська”.
“Коли формувався уряд Гончарука, перший уряд президента Зеленського, то весь гуманітарний блок (культура, молодь, спорт, інформаційна політика тощо) було передано під керівництво Володимира Бородянського. Та для втілення амбітної мети Гуманітарного міністерства потрібні були ресурси та повноваження. І з кожним наступним міністром структура втрачала сфери, а як наслідок і ресурси. Власне сильних гравців у команди Зеленського на цю посаду не було, тому заповнювали її скоріше за принципом лояльності до команди, а не професійності в сфері, - міркує голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова (з фракції партії “Голос”) Ярослав Юрчишин.
Тому нестача ресурсів та неготовність залучати незручних професіоналів і призвели до такого плину кадрів, каже співрозмовник видання. На думку історика, політолога Олександра Палія, криза менеджменту характерна не лише для Мінкульту, а й для інших міністерств. “Люди ніби розумні, але коли вони приходять на роботу, їм внутрішнього імпульсу працювати не вистачає, - каже він. - Система не дає імпульсу для серйозної постійної роботи. Їм головне бути в політичній кон'юнктурі, ніж давати результат”.
“Як і будь-який міністр, міністр культури має поєднувати дві компетенції: державного управлінця та досвід чи хоч або бажання розібратися у сфері, за яку вона чи він бере відповідальність. Це має бути лідер команди професіоналів, здатний брати відповідальність, але і делегувати її”, – певен нардеп.
З 15 липня, коли уряд звільнив Точицького з посади міністра, по 28 липня відомство було без офіційного керівника. Зрештою посаду обійняла Тетяна Бережна в статусі т.в.о.
Що відомо про Тетяну Бережну і що їй пророкують
Тетяна Василівна - адвокат з 10-річним стажем, має ступінь магістра за спеціальністю “Правознавство”. Стажувалася у Канаді, навчалася в Київській школі економіки за напрямком “Фахівець з питань взаємодії з владою (GR)”, у Лондонській школі економіки та політичних наук (LSE) - за програмою в межах LSE IDEAS: "A Global System in Transition and Ukraine's Reconstruction" (Глобальна система в перехідному стані та відбудова України), закінчила програму KMBS, здобувши кваліфікацію за напрямом “Управління та адміністрування”.
З 2011 року працювала в Адвокатському об’єднанні “Юридична фірма “Василь Кісіль і Партнери”. У 2017 році отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Має відзнаки як юриста у сфері оподаткування.
З червня 2022 року призначена на посаду заступника Міністра економіки України. Після того, як Кабмін очолила ексміністерка економіки Юлія Свириденко, Бережна перейшла в Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Як заступниця у Мінекономіки Бережна курувала питання зайнятості, грантової підтримки бізнесу. До сфери культури була дотична під час підготовки національного павільйону на ЕКСПО 2025 в Осаці, Японія.
В одному з інтерв’ю своїми ключовими завданнями на посаді Бережна назвала такі:
- збереження культурної спадщини (евакуація та повернення незаконно вивезених під час війни цінностей);
- залучення інвестицій у сферу культури (у тому числі через ухвалення закону про меценатство);
- зміцнення незалежності та стійкості культурних інституцій.
“Тетяна Бережна має досвід в державному управлінні, показала себе досить ефективною заступницею Міністра економії. Ймовірно, саме компетенція співпраці з бізнесом та коштами і може стати її перевагою”, – коментує Юрчишин.
На його думку, у неї чималі шанси залишитися на посаді на тривалий час, за умов демонстрації результатів, “бо кадрова лава в команди Зеленського не велика”.
На думку політолога Віталія Кулика, успіх нової керівниці відомства залежатиме від покладених на міністерство функцій. “У нас Міністерство культури намагаються наповнити непритаманним йому сенсами, додати комунікації, молодь, спорт, туризм – що завгодно туди впихають, і відбувається задублювання функцій і напихування в Мінкульт різних непрофільних напрямків.
Це призводить до того, що Мінкульт стає такою великою неповороткою махіною, якій не вдається не те, що реалізувати стратегічні задачі у сфері культури, але й стати адміністратором культурних процесів, взаємодії культурно-мистецької сфери і держави, – ділиться думками співрозмовник видання. - Якщо адміністрування процесами, то вона [Тетяна Бережна] може затриматися [у Мінкульті].
Як адміністратор, вона може справитися, якщо там справді відбудеться реформування в сторону дебюрократизації. Якщо на неї покладуть не притаманні Міністерству задачі – реалізація державних політик в сфері цензурування, наприклад, введення певних обмежень, оцінки чи цензури культурного продукту, впровадженні якихось ідеологем та наративів, то я думаю, що це до першого потужного скандалу”.
