Глава МЗС РФ Сергій Лавров після переговорів із держсекретарем США Рексом Тіллерсоном та американським лідером Дональдом Трампом заявив, що зустріч президентів Росії і США відбудеться. Нібито була досягнута домовленість про те, що Володимир Путін і Дональд Трамп зустрінуться 7-8 липня на саміті G-20 в Гамбурзі. Яких кроків Росії чекає Захід і чому вони дорівнюватимуть самогубству глави Кремля, "Апострофу" розповів російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський.
Відносини між США і Росією формально існують. Ніхто нікому війну не оголошував, дипломатичні відносини не розривав. Питання в іншому. Коли Трампа обрали, було багато розмов про "велику угоду" між Росією та Америкою. Як тоді, так і зараз незрозуміло, про яку угоду йдеться. Адже угода - це товар-гроші. Товар, який Росія хотіла б отримати від Америки — це скасування санкцій, перш за все фінансових. Також РФ потрібно, щоб Штати припинили тиснути на європейців, змушуючи їх продовжувати свої санкції. Крім того, є персональні санкції, які досить болючі для багатьох російських чиновників вищого рангу, бізнесменів. Але якими грошима РФ за цей товар може заплатити?
Всі ці ейфорія, захоплення від Трампа психологічно були зрозумілі, але російська еліта, скільки б не бадьорилася, шалено втомилася від протистояння із Заходом. Оскільки входили в це протистояння у п'яному вигляді, в угарі, а зараз хміль пройшов, ніякої перспективи тут немає, виходу з глухого кута немає. Еліта втомилася і хотіла б зняття санкцій. Звідси й ейфорія з приводу Трампа. Але, крім розпивання шампанського і розмов про те, що Трамп — хороший, Росії Заходу запропонувати нічого.
На українському напрямку ніяких змін Росія теж запропонувати не може. Про Крим розмови немає, ніхто його ніколи не поверне. На Донбасі Росія зробила все, що могла: конфлікт заморожено. Ні про яке виконання Мінських угод мови з самого початку не було, вони були повною туфтою. Але це не влаштовує Захід, а влаштував би урочистий та показовий відступ Росії. Точно так само, коли в 90-ті російські війська виводилися з Європи під грім оркестрів. Але на це Путін піти не може, оскільки для нього це самогубство. Залишається другий напрямок — Сирія. У нескінченних розмовах про те, що разом воювати з ІДІЛом, разом боротися з тероризмом — нічого реального немає. Вся титанічна боротьба Росії в Сирії протягом уже майже двох років звелася до того, що вона відстояла правління Башара Асада, але це нікому не потрібно ні в Європі, ні в Америці. З ІДІЛом більш-менш успішно борються американці. Чим їм тут Росія може допомогти? Ну, будуть російські літаки більш активно бомбити ІДІЛ, але військово-технічно це нічого не дає. Незначна добавка.
Сухопутні війська в Сирію Путін ніколи не відправить. Це неможливо, як і те, що він віддасть Крим. Це буде вибух. В Росії населення сказиться, всі сприйматимуть це як Афганістан. Можливий, звичайно, був би психологічний, піарівський трюк. Це виглядало б дуже ефектно: як раніше Черчилль, Рузвельт і Сталін, так зараз Путін, Трамп і який-небудь європейський лідер з величезною помпою, з обіймами проголошують "антигітлерівську коаліцію", союз, підписуються якісь угоди про спільну боротьбу проти ІДІЛ. На жаль, такий хід теж неможливий, тому що Путін зробив все для того, щоб його демонізували на Заході нітрохи не менше, ніж Сталіна у свій час. Але Сталін Заходу був життєво необхідний, а Путін їм не потрібен.
Тому фактичних відносин між США і РФ в сенсі зняття санкцій, розширення фінансових контактів, технологічних, а також, що дуже важливо для Росії — зняття напруженості, зміні режиму протистояння, не буде. Є багато причин для збереження такого стану речей. Трамп весь час висить на волосині. Постійно тривають розмови про підозрілі зв'язки з Росією. Будь-який крок в бік РФ буде розглядатися через збільшувальне скло і, крім неприємностей, нічого Трампу не принесе, а вигоди для нього в цьому жодної.
Трамп — це марні зусилля Росії по втручанню в американські вибори, які повернулися бумерангом. Від його обрання Росія нічого не отримала. Саме тому, що дуже підозрілі ці контакти і зв'язки. Навіщо було так люто, висолопивши язика, кричати: хай живе Ле Пен? Було зрозуміло, що вона провалиться на виборах. Навіщо було налаштовувати проти себе нового президента Франції? Неймовірна дурість. Якби Росія не махала руками, то обраний президент Франції Еммануель Макрон ставився б до неї набагато толерантніше.
Але справа навіть не в Трампі або Ле Пен, а в тому, що Росії все одно нічого Заходу запропонувати. РФ має потребу у фінансових вливаннях Заходу — російським компаніям потрібні дешеві кредити. Російська еліта дуже хоче мати відносини і зв'язки із Заходом. Російське суспільство в цілому, яке накачали антизахідним допінгом, втомилося від усього цього. Принаймні, повинна ж бути синусоїда. Якщо був підйом цього п'яного куражу, то повинен бути і спад. Для Путіна, якщо він піде обиратися в 2018 році, було б, звичайно, чудовим ходом показати: ось ми зберегли всі свої завоювання, життєво необхідний Крим, зберегли життєво необхідний Донбас, і при цьому примирилися з Заходом. Захід же зрозумів і усвідомив нашу правоту — історичну, психологічну, політичну. А в підтексті цього це означає, що Захід на колінах і на череві повинен приповзти до Росії. Але не буде ж цього: Заходу це не потрібно, а тільки РФ.
