Про роль Німеччини в реалізації "Північного потоку-2", вихід США з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) і проблеми між Європейським Союзом й США в інтерв’ю "Апострофу" розповів старший науковий співробітник берлінського офісу Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) ҐУСТАВ ҐРЕССЕЛЬ.
У минулому Ґустав Ґрессель працював у Бюро оборонної політики міністерства оборони Австрії. У Європейській раді з міжнародних відносин австрійський дослідник спеціалізується на тематиці оборони, Росії та країнах Східної Європи.
Першу частину інтерв’ю з Ґуставом Ґресселем читайте тут: Росія ще не здалася в Україні і чекає виборів - європейський експерт
- Як ви ставитеся до того, що ЄС та Німеччина не змогли чи не захотіли уникнути реалізації проекту "Північного потоку-2"?
- Думаю, Німеччина до кінця не зрозуміла, у що вплуталася. Вони розвіяли багато власних міфів, і ніхто вже не вірить, що це комерційна угода, яка працюватиме згідно з базовим законодавством ЄС. Бо, грубо кажучи, Німеччина захищає незаконну екосистему "Північного потоку-2". Східноєвропейці, скандинави сприйматимуть Німеччину як ворога або підозріло. А Італія та інші південні країни вимагатимуть і для себе такого вибіркового підходу в бюджетній фінансовій сфері.
Бо вони (влада Німеччини, - "Апостроф") обговорюють це між собою і не враховують, як до їхніх дій ставитимуться в Європі. Так Німеччина прийшла до свого зразку ізонаціоналізму (ізоляціоністського націоналізму, - "Апостроф") та інтелектуальної зацикленості на собі. "Північний потік" - наслідок цього.
- Чим керувалася влада Німеччини, коли ухвалювала це рішення?
- Корупцією. Є певне випробування для керівництва Соціал-демократичної партії, і вони відмовилися від посади міністра економіки, щоби гарантувати лобіювання "Північного потоку-2". З точки зору енергетики газопровід не принесе Німеччині величезної користі. Причетні до цього рішення люди керувалися метою заробити.
- Які наслідки матиме угорська кампанія проти Сороса та Юнкера? Взагалі як далеко може зайти конфлікт Угорщини з частиною ЄС?
- Проблема в тому, що є багато країн, які захищатимуть Угорщину з власних причин - Польща, Румунія, Словаччина, Болгарія. Бо вони хочуть свободи у внутрішній політиці, менше нагляду з боку ЄС. Оскільки зараз Орбан (Віктор Орбан - прем’єр-міністр Угорщини, - "Апостроф") у сильному становищі, думаю, що європейці проґавили можливість для жорсткого підходу до нього, яка зберігалася до 2015 року, коли коаліцію проти Орбана можна було сформувати. Зараз запізно - надто багато часу втратили.
- Чого ви чекаєте від діалогу між ЄС та Сполученими Штатами після виходу США з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності?
- Було очевидно, що ДРСМД прийде кінець - через порушення з боку Росії. Проблема в тому, що немає ракет, які можна розгорнути у відповідь, і Трамп не зацікавлений у європейській безпеці. Тобто американці не хочуть і не мають, що дати ЄС. А європейці не знають, що робити в цій ситуації.
Путін, погрожуючи всім ракетами, просто посилює страх. Немає спільної позиції та жодного уявлення, що робити. Думаю, не буде суттєвого рішення з цього приводу, поки Трамп не піде з посади.
Франція була більш готовою говорити про стримування кілька років тому. Німці обрали варіант "здатися" - вони відчувають, що у внутрішній політиці ситуація така, що жорстку реакцію не підтримають. А інші країни не мають грошей чи впливу. Поляки думають, що Трамп їм допоможе, та це ілюзія. Однак вони щасливі жити у своєму уявному світі. З іншими так само. Жодної європейської відповіді найближчим часом не буде.
- Які ви бачите небезпеки, пов’язані із протиріччями між ЄС та США в питаннях торгівлі, безпеки, Ірану тощо?
- Торгівля - це найбільше питання. Американська торговельна політика є справжньою загрозою Європі. Щодо Ірану більше шуму, ніж суті. Ніхто в Європі не сприймає США серйозно: ніхто не чекає, що все йде до зміни режиму в Ірані - це лише балаканина адміністрації Трампа для внутрішньої аудиторії, щоби догодити жорстким проізраїльським республіканцям. Однак Трамп нічого не зробить, бо він відходить із Близького Сходу, із Сирії.
Будуть суперечки щодо санкцій і контрсанкцій, риторика, але ніхто не чекає, що США дійсно вдаватимуться до цього.
Щодо торгівлі - ситуація справді погіршуватиметься. Побачимо, чи залишаться американці в СОТ… Якщо ні, це буде досить велика катастрофа.