Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що Євросоюз створить інвестиційний фонд на 300 мільярдів євро в рамках стратегії розвитку технологій та громадських послуг у країнах, що розвиваються. За словами голови Єврокомісії, цей фонд "буде кращим, ніж китайська ініціатива "Пояс і дорога". Про те, як новий інвестиційний фонд Євросоюзу вплине на відносини всередині самого ЄС, і чи варто Україні далі розвивати стратегічні відносини з Китаєм - "Апострофу" розповів журналіст, політолог-міжнародник Костянтин Соборний.
Історія із запуском нового фонду ЄС на 300 мільярдів євро, який за словами президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляйєн, заснований "на демократичних цінностях та прозорості" і "буде кращою пропозицією, ніж китайські інвестиції", не залишає сумнівів, що протиріччя між США та Китаєм дедалі більше оформлюються у рамки "холодної економічної війни". Це проявляється у формуванні коаліцій та блоків.
Не секрет, що економіка виступає продовженням політики, і створення фонду ЄС як контрстратегії китайським інвестиціям - це спроба позбутися китайського капіталу в Європі. Цікаво, що досі ЄС успішно балансував між китайськими інвестиціями та американськими інтересами у регіоні. Проте зараз, зважаючи на все, Адміністрація Байдена порушує перед Європою питання руба про приналежність до американської коаліції.
Чого тільки вартував демарш Байдена зі створенням тристороннього оборонного альянсу "AUKUS" за участю Великої Британії та Австралії, внаслідок чого Франція втратила багатомільярдний контракт на постачання підводних човнів до Австралії, отримавши попереджувальний сигнал із Білого дому. Більше того, рішення Адміністрації Байдена щодо Північного потоку-2, яке є американською поступкою для Німеччини, зробленою для відновлення зіпсованих Трампом американо-європейських відносин, зараз цілком може зіграти роль "дамоклова меча", оскільки санкції Вашингтона можуть обірвати досі не завершений процес сертифікації скандального газопроводу.
А на тлі ситуації, що нагнітається з нарощуванням російських військ біля кордонів України, інформація про що вперше прозвучала саме з американських медіа, країни Євросоюзу отримали нагадування, що гарантією безпеки в регіоні продовжує залишатися НАТО під егідою США. По суті, коли Байден сказав, що Америка повернулася - це означало не лише відновлення відносин з європейськими союзниками, а й повернення до формату відносин "патрон-клієнт". У такому разі запуск Європейським союзом 300-мільярдного фонду, який протиставляється китайському "поясу", дозволяє припускати, що США все ж таки намацали необхідні важелі для впливу на ключових гравців ЄС, щоб обмежити Китай з його інвестиційною політикою в регіон.
У зв'язку з цим слід розуміти, що доти, доки в американо-китайському протистоянні ЄС остаточно не став на сторону певного блоку – він зберігатиме найбільш вигідне становище. Але, ставши на бік одного з центрів сили, доведеться приймати вже продиктовані правила гри. Тому рішення Європейської комісії, по суті, публічно виступити проти "Одного поясу-однієї дороги" Китаю – це крок, який значно скоротить поле для маневрів ЄС, яке Брюссель мав раніше.
Варто зазначити, що ЄС не враховує уподобань адресатів таких інвестиційних фондів. Так, новий фонд ЄС буде орієнтований на ті ж регіони, що й китайський "шовковий шлях". Зокрема йдеться про Європу, Азію, Африку. Однак країни, які з великим ентузіазмом брали участь у китайських інвестиційних проектах, при взаємодії з новим інвестиційним фондом Євросоюзу можуть зіштовхнутися з особливостями, які існують у бюрократичній машині ЄС та європейському праві. В реаліях азіатських та африканських держав це може викликати низку колізій та проблем при реалізації інвестиційних проектів.
Крім того, поява нового європейського інвестиційного фонду вплине на Східну Європу, і особливо на ті країни цього регіону, які входять у ЄС. Так, у заяві президентки Європейської Комісії підкреслювалася робота майбутнього фонду на основі демократичних цінностей. Враховуючи той факт, що Брюссель уже не раз входив у конфронтацію з країнами Центральної та Східної Європи, які є членами ЄС, щодо верховенства права, подібний фонд цілком може відновити дискусію про європейські цінності. А з огляду на те, що з членів ЄС найбільш зацікавлені в інвестиціях східноєвропейські країни, яким раніше імпонував формат китайських інвестицій без особливих вимог з питань внутрішньополітичного характеру, таких як питання міграційної політики, що входить до блоку дискусії про демократичні цінності та верховенство права, то цілком можна очікувати, що єдність усередині ЄС буде знову перевірена на міцність.
Найяскравішим прикладом у цій ситуації є Угорщина, яка минулого року була головним отримувачем китайських інвестицій, будуючи залізниці та розвиваючи цифрову та зелену економіку з Пекіном. Одночасно Будапешт уже протягом восьми років веде конфронтацію з Брюсселем, відмовляючись приймати мігрантів із Близького сходу та надавати їм притулок. Тому новий інвестиційний фонд Євросоюзу очевидно пройде повз Будапешт, оскільки це питання впливає на внутрішньополітичний рейтинг правлячої партії "Фідес" на чолі з прем'єр-міністром Віктором Орбаном.
Але Китай інвестував не лише в Угорщину весь цей час, про що свідчить формат 17+1, який Китай розвивав для співпраці з країнами Східної та Центральної Європи. І кожна з цих країн має певні "нюанси" щодо офіційного Брюсселя. Тому якщо новий фонд ЄС стане інструментом стримування для одних країн, і заохочення для інших, то всередині Євросоюзу ризикують знову розгорітися старі та нові протиріччя, що знову розколе Європу, зробивши її слабшою перед зовнішніми викликами.
Що ж до того, як новий фонд ЄС може вплинути на Україну, то в цьому випадку слід розуміти, що Київ знову опиниться у ситуації, де доведеться обирати між Сходом та Заходом. З одного боку, Україна має потенціал для участі в проектах нового інвестиційного фонду ЄС. Найімовірніше, що гроші з цього фонду можуть бути виділені насамперед на відновлення інфраструктури на підконтрольній Україні території Донецької та Луганської областей, які постраждали від війни. Не виключено й те, що європейські інвестиції зможуть отримати решта регіонів України.
Але тут є низка нюансів. У боротьбі за інвестиції Євросоюзу не варто забувати про європейську бюрократію, особливості європейського законодавства та питання реформ, зокрема в антикорупційній сфері. Це може уповільнювати, або ж зовсім заморожувати реалізацію потенційних проектів із європейськими інвестиціями, залежно від цілого спектру причин – від суто процедурних до фундаментальних особливостей держави. Щоб вирішити деякі з подібних потенційних перешкод, може знадобитися тривалий термін, протягом якого інвестиції ЄС можуть потрапити до більш успішнішого "претендента".
З іншого боку, є Китай, який після появи нового фонду ЄС може втратити низку учасників своїх інвестиційних проектів у Європі. Це може відкрити Україні вікно інвестиційних можливостей без прив'язки до реформ та бюрократії. За різними оцінками, обсяг китайських інвестицій в Україну за останні п'ять років вже збільшився вп'ятеро та сягнув 260 мільйонів доларів. Але складність полягає в тому, що на таку співпрацю з побоюванням дивляться у Вашингтоні, а віднедавна і в Брюсселі. Безумовно, українська сторона не раз демонструвала свою лояльність США, і не в інтересах Києва наражати їх на ризик, особливо перебуваючи у стані війни з Російською Федерацією.
Можливо, саме в цьому полягає одне з ключових завдань української дипломатії – знайти конструктивний баланс, щоб зберегти свої відносини із Заходом, але й не проґавити вікно можливостей з Китаю, у якого вже з'явився скепсис до України, особливо після історії з підприємством "Мотор Січ".
Практика співпраці Києва з Пекіном показала, що інтерес Піднебесної полягає у роботі за двома ключовими напрямками – аграрна та військова сфери. І якщо у військовій співпраця України та Китаю зустрічатиме опір Вашингтону, то в аграрній подібних тенденцій поки не спостерігається. Найкращим рішенням у цій ситуації буде пошук нових точок дотику з Пекіном, які б не торкалися стратегічних інтересів США. Безумовно, це завдання не з простих, проте будь-яке рішення має ухвалюватися після діалогу із США та Китаєм. Тільки зрозумівши, які нові сфери співпраці можуть зацікавити Китай, і що з цього буде прийнятним для США, можна буде далі вибудовувати якусь лінію співпраці, не сидячи на шпагаті між цивілізаціями.
