Загострення між Косово і Сербією навколо розфарбованого в сербськи кольори потягу загрожувало серйозними наслідками. Тим не менш Белград вчасно пішов назад, і до сутичок не дійшло. На вибухонебезпечних Балканах не буває спокійних часів. Особливо якщо конфліктам підіграє Росія. Москву непокоїть неминуча перспектива вступу Чорногорії в НАТО, але її можливості обмежені. І важливим видається те, що Сербія, зважаючи на перспективи вступу до ЄС, не може розігрувати "сербську карту", як раніше.
На вихідних діалог Косово і Сербії набув небезпечного характеру. Причиною загрози військової інтервенції з боку сербів стали взаємні звинувачення, пов'язані з пасажирським потягом. Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріка Могеріні закликала сторони уникати ескалації і продовжувати діалог, додавши, що вже розмовляла з прем'єр-міністром Сербії Олександром Вучичем. У НАТО також запевнили, що відстежують ситуацію, а сили міжнародного миротворчого контингенту KFOR, які знаходяться в Косово з 1999 року, після завершення дворічної війни, продовжують виконувати роботу по забезпеченню миру.
Потяг війни
На сербсько-косовському кордоні 14 січня зупинили поїзд, пофарбований у кольори національного прапора Сербії і з написами "Косово — це Сербія" 21 мовою. У ту суботу з Белграда в напрямку Косова вийшов перший з 1999 року пасажирський склад. І, мабуть, сербська сторона розраховувала, що курсувати між Сербією і Косово він буде саме в такому "бойовому забарвленні" — після пробного етапу експлуатації маршрут "Белград — Косовська-Мітровіца" планували занести до постійного розкладу.
Сербія не запитувала у офіційної Приштини дозволу на проїзд, і потяг завернули спецпідрозділи поліції Косово. Одночасно розпорядження затримати склад недалеко від кордону з Косово віддав сербський прем'єр Олександр Вучич. Він стверджує, що етнічні косівські албанці намагалися замінувати колію (косівська поліція вибухівку не знайшла), а уряд частково визнаної республіки збирався заарештувати машиніста поїзда і пасажирів, у числі яких були офіційні особи і журналісти, і таким чином спровокувати конфлікт. У результаті склад повернувся до Белграду. За словами Вучича, зупинка попередила зіткнення, які призвели до жертв з обох сторін. Президент Сербії Томіслав Ніколіч і зовсім допустив застосування армії в Косово: "Якщо сербів будуть вбивати, ми направимо армію".
Президент Косово Хашим Тачі тоді закликав використовувати всі законні заходи, щоб не пропустити потяг на територію країни, відзначаючи не тільки "націоналістичні наклейки" на вагонах складу, але і те, що серед сербських офіційних осіб були такі, яким заборонений в'їзд до Косова. У республіці вважають, що було скоєно посягання на територіальну цілісність країни. На думку Тачі, Сербія намагалася викликати провокації косоварів, щоб створити привід для збройного втручання у північні райони Косова і реалізувати "кримський сценарій" Росії 2014 року: "Намір Сербії полягає в тому, щоб використовувати цей потяг, який був подарований Росією (насправді його купили у російського "Метровагонмаша", — "Апостроф"), по-перше, щоб допомогти відрізати північну частину Косова, а потім... приєднати її до Сербії. Це модель Криму".
Тобто Белград і Приштина обмінялися взаємними звинуваченнями у тому, що інша сторона конфлікту шукає війни.
Потяг з написом на різних мовах гасла "Косово - це Сербія" на залізничному вокзалі в Белграді перед від'їздом за маршрутом "Бєлград - Косовська-Мітровіца"
"Кримський сценарій та особливий статус
У північних районах Косово проживають близько 50 тис. етнічних сербів, які опинилися в країні, яка до проголошення незалежності в 2008 році була Автономним краєм Косово і Метохія. Згідно із сербською Конституцією, такий статус Косова має досі. Незалежність республіки визнали 110 країн ООН, але України і РФ у цьому списку немає.
Найбільша громада косовських сербів проживає в місті Косовська-Мітровіца, який в Косово офіційно називається Мітровіцею. За етнічним принципом місто поділене на південну і північну частини, які розділяє річка Ібар. У північній проживають переважно серби, які вкрай нелояльні до влади республіки і не визнають незалежність Косова.
Налагодження відносин між Белградом і Приштино є обов'язковою попередньою умовою для вступу цих країн до ЄС, хоча і ті, і інші поки далекі від членства. Офіційні переговори щодо вступу Сербії до ЄС почалися в 2014 році.
У 2013 році Косово і Сербія підписали в Брюсселі угоди, що передбачають створення об'єднання сербських громад Косова, формування органів місцевого самоврядування, органів правопорядку та регулюють інші подібні питання. Хоча в 2016 році під тиском західних країн сторони відчутно просунулися в питанні нормалізації двосторонніх відносин, домовленості не виконано повною мірою і реалізація просувається складно.
"Сербські громади Косова і політичні лідери на місцях продовжують відстоювати жорстку позицію, що Косово — це Сербія, і угоди нелегітимні. Крім того, в самій Сербії є політичні сили, які виступають різко проти будь-яких переговорів з Косово", — сказав "Апострофу" аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень Віталій Мартинюк, фахівець з Балкан.
Росія за словами Мартинюка, робить досить багато, щоб підкріпити позицію, що Косово є частиною Сербії, на урядовому і неурядовому рівнях. Наприклад, російсько-сербський гуманітарний центр у сербському місті Ніш вона використовує для перекидання гуманітарних вантажів сербам Косово і паралельно підтримує радикально налаштованих сербів всередині республіки, що дестабілізують ситуацію в Косово, так і загалом на Балканах.
Ризик зіткнення після провокації з потягом, вважає балкановед, був високим, і можна тільки здогадуватися, що було б зі складом, якби він перетнув кордон. Тим не менше цей інцидент вичерпаний. В першу чергу — завдяки втручанню сербського прем'єра, який тверезо оцінив ризики.
Керівництво Сербії, за словами Мартинюка, намагається балансувати. З одного боку, воно не може відверто підривати позицію Брюсселя на примирення Белграда з Приштиною, оскільки країна стала на шлях членства в ЄС. З іншого боку, не може ігнорувати настрої в суспільстві. А громадяни Сербії в основному дотримуються думки, що Косово — частина їхньої держави. Будь-які кроки до пом'якшення позиції на косівському напрямку сприймаються дуже критично.
Парламентська опозиція Косово застосувала сльозогінний газ в будівлі засідань в Приштині в знак протесту проти угод косовського уряду з Сербією і Чорногорією, досягнутих за посередництва Євросоюзу (архівне фото 09.02.2016)
Неспокійні Балкани і роль Росії
13 січня у Сербії затримали двох нових підозрюваних у причетності до спроби здійснення державного перевороту в сусідній Чорногорії. Один з них — Неманья Рістіч — одного разу був зображений на одному фото з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Як відомо, у Чорногорії в жовтні за аналогічним підозрою заарештували близько 20 осіб, а також видали ордери на арешт двох громадян Росії і трьох — Сербії. Припускається, що вони намагалися зірвати парламентські вибори в Чорногорії, щоб перешкодити вступу цієї країни до НАТО. Росіян Едуарда Широкова і Володимира Попова Чорногорія в листопаді назвала імовірними організаторами спроби вбивства прем'єр-міністра Міло Джукановіча. Офіційна Подгориця, однак, зазначила, що не звинувачує Росію як країну в організації держперевороту.
Після розпаду Югославії і до 2006 року Сербія і Чорногорія були частиною однієї країни — федерації Сербія і Чорногорія. Але Белград, незважаючи на негативну роль своїх громадян, допоміг запобігти спробі перевороту. Тоді як Росію, навпаки, підозрюють в організації спроби дестабілізації. Тобто в чорногірському кейсі ролі Росії і Сербії протилежні. Так у інших?
У листопаді 2016-го президент Хорватії Колинда Грабар-Кітарович заявила про нестабільність Боснії і Герцеговини, яка досі "не є" політично незалежною. Восени в так званій Республіці Сербській, адміністративній одиниці федерації Боснія і Герцеговина, пройшов референдум про збереження, з точки зору центральної влади, національного свята. Референдум розцінили як чергову спробу Белграда і Москви дестабілізувати регіон. Прем'єр-міністр Республіки Сербської Мілорад Додік має гарні відносини з РФ і Сербією. На наступний рік він вже анонсував проведення референдуму про незалежність Республіки Сербської. Такі загрози він озвучує вже не один рік.
Грабар-Кітарович вважає, що осінній референдум був лише першим кроком, і в майбутньому цілком може дійти до незалежності Республіки Сербської. А оскільки Росія активно намагається впливати на події в усьому регіоні, не можна виключати, додає президент Хорватії, що в майбутньому Балкани чекає озброєний конфлікт. Існує загроза, що Москва вдасться до постачань зброї Республіці Сербській, інформаційної війни в регіоні.
Визначальним для влади Сербії в цьому контексті Віталій Мартинюк називає фактор сербського населення: "Якщо у випадку Чорногорії Белград зайняв чітку позицію невтручання і навіть надання допомоги в розслідуванні, то у випадку Республіки Сербської, де проживає більшість сербів Боснії і Герцеговини, Косово, де є численне сербське населення, позиції Белграда і Москви збігаються". Але інтереси все одно відрізняються: якщо Росія має намір зберегти вплив на Балканах, Белград хоче отримати стабільність у регіоні, але щоб інтереси етнічних сербів у балканських країнах не були знівельовані. Кілька років тому, нагадує Мартинюк, посол РФ в Белграді заявив, що росіяни не можуть бути більшими сербами, ніж самі серби, тим самим підштовхуючи Сербію до більш жорсткої позиції щодо незалежності Косово.
Загроза вступу Чорногорії в НАТО підштовхує Росію грати ва-банк. У травні минулого року Подгориця і Північноатлантичний альянс підписали протокол про вступ країни до НАТО. Нинішній прем'єр Душко Маркович у листопаді висловлював надію, що це відбудеться вже в 2017 році. Росії не вдасться перешкодити вступу Чорногорії до НАТО, запевняє Віталій Мартинюк. Хоча затягнути цей процес вона може спробувати.
Росія, сказав "Апострофу" аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко, у своєму арсеналі має три фактори впливу: енергетичний, етнорелігійний, а також економічне співробітництво, залежність між бізнес-колами РФ і окремих балканських країн. І Москва може як бити по постконфліктним ранам, так і підштовхувати країни регіону до конфліктів з державами-членами ЄС, підігрівати антиєвропейські настрої. Додатковим фактором можуть бути ті біженці з Близького Сходу, яких із закриттям зовнішніх кордонів ЄС в Угорщині і Хорватії в 2016 році фактично залишили на Балканах.
Альянс Росії і Сербії за останні роки еволюціонував, тому в питанні дестабілізації Белград Москві — вже не помічник. Росія може грати на настроях в балканських країнах (наприклад, у Боснії і Герцеговині або Косово), але далі локального конфлікту, каже Ярошенко, навряд чи зайде. Тим більше, що країни, які Москва може вважати своїм плацдармом, оточені країнами-членами НАТО.
На думку Мартинюка, ризик підвищення конфліктного градусу на Балканах за сприяння РФ є, але це не призведе до серйозного конфлікту. У випадку з Косово в цьому не зацікавлена ні Приштина, ні Белград. Офіційний Белград стоїть на позиції територіальної цілісності Боснії і Герцеговини. Серби, а тим більше інші народи Балкан, надто добре пам'ятають, чого їм коштували війни 1990-х років.
