Тригернула чужа фраза: "ахєрєнно бути свідомим і класним українчиком, коли ти ріс в україномовному середовищі і з дитинства знав, хто ворог".
А я спитаю, про якого такого українчика йдеться?
Про того, якого згноїли в концтаборі в 85му за мову?
Чи про того, який у 78му спалив себе у Каневі за мову?
Чи про того, якого кгб довело до самогубства в 79му за українські пісні зокрема?
Чи про того, якого у 19 столітті заслали на 10 років за вірші на мові?
Чи про тих, яких сотнями знищували за мову в 30х?
Чи про того, який зараз захищає Україну за право говорити українською?
Чи про того, якого били в 90х в підворітнях за мову?
Чи про того, який в нульових ледь міг україномовну газету знайти в столиці?
Чи про того, якого ще пару років тому висміювали за мову?
Чи про того, якого іноземцям з гумором представляли як фашиста в російськомовній Одесі?
Чи яким іншим свідомим українчиком було класно з дитинства?
Вони думають, що ми тут в нашій плеканій українській мові жили, як в раю під вишнями?
Навпаки, всім, хто переходить зараз - ахєрєнно. Бо вони потрапили чи в найкращі умови існування мови за всю історію, в сплеск мови. Усіх із цим вітаю.
Але вони так само потрапляють і в боротьбу за мову, яку їм передали і зберегли вищеперераховані.
Джерело: facebook.com/korobchuk
