29 березня, коли британський прем'єр Тереза Мей передала до Брюсселя документи про вихід своєї країни з ЄС, почався відлік дворічного терміну, протягом якого Лондон і Брюссель повинні узгодити умови Brexit. Але протиріччя між британцями і європейськими чиновниками нікуди не поділися, і як і раніше деякі питання виходу здаються далекими від загального рішення. Більш того, існує ймовірність, що за два роки Сполучене Королівство так і не зможе покинути Євросоюз.
Brexit тільки починається. Через дев'ять місяців після референдуму прем'єр-міністр Тереза Мей 29 березня через представника Великобританії в ЄС передала президенту Європейської ради Дональду Туску офіційний лист про намір своєї країни вийти з Євросоюзу, згідно зі статтею 50 Лісабонського договору. І в найближчі місяці повинні початися переговори, які визначать, якими будуть умови Brexit. Весь процес, згідно зі статтею 50, займе два роки - і в разі успіху лише в березні 2019 го Британія перестане бути членом ЄС.
І хоча градус діалогу між британцями і Брюсселем відчутно впав в останні кілька місяців, Лондону потрібні якомога вигідніші умови виходу з ЄС. Брюссель же не може собі дозволити проявити слабкість, адже тим самим підкаже іншим країнам-членам ЄС, що з європейськими інститутами можна і потрібно говорити з позиції сили. Для високопоставлених чиновників важливі не тільки питання європейської економіки, а й щоб випадок Британії не був хорошим прикладом для потенційних країн-втікачів. З іншого боку, лідери ЄС стверджують, що не бажають карати Великобританію.
Британія все ще дотримується варіанту з жорстким сценарієм виходу з Євросоюзу - цю лінію Тереза Мей зайняла одразу ж після вступу на посаду. Жорсткий Brexit передбачає вихід країни з єдиного європейського ринку (а це зачіпає і питання працевлаштування громадян ЄС на території Сполученого Королівства) митного союзу з ЄС і з-під юрисдикції Європейського суду (European Court of Justice) в Люксембурзі.
Суть переговорів: порядок, гроші, ірландський питання
В кінці квітня відбудеться саміт лідерів ЄС (Великобританія участі не братиме), на якому, як очікується, Єврокомісії нададуть мандат на переговори. Потім Єврокомісія опублікує приблизний план переговорів, які почнуться в травні-червні 2017 року. Термін в два роки, які відведені на все про все статтею 50 договору про ЄС, може бути продовжений у разі згоди обох сторін.
Британський уряд опублікував свій план виходу Великобританії з ЄС на початку лютого. Він якраз і включає три основні складові жорсткого Brexit, які ми згадали вище. Лондон хотів би обговорювати, паралельно з умовами виходу, і майбутній статус Британії в європейських угодах, в першу чергу торгових. Тоді як європейська сторона переговорів наполягає на тому, що спершу потрібно розібратися з тим, якими будуть умови Brexit. Британці вважають, що в такому випадку вони ризикують потрапити в невигідне становище, адже після залагодження умов виходу можуть втратити важелі впливу, коли справа дійде до питань торгівлі. Але Єврокомісія і Європарламент твердо стоять на своєму. Зокрема тому, що переговори про торгівлю нереально провести в дворічний термін. Тобто ще до початку переговорів сторони не можуть домовитися про головне: якими будуть самі переговори - послідовними або паралельними.
Окремо стоїть і питання грошей: раніше британські ЗМІ з посиланням на джерела повідомили, що Лондону доведеться заплатити ЄС приблизно 50-60 млрд фунтів, щоб виконати бюджетні зобов'язання перед об'єднанням, наприклад оплатити пенсії єврочиновникам. Нещодавно спікер Єврокомісії Маргарітіс Схінас описав цю ситуацію цікавою аналогією: "Це як ніби ти прийшов в паб з 27 друзями і сказав, що ти виставляєш всім по пиву. Тому ти не можеш просто взяти і піти посеред вечірки. Ти повинен заплатити за те пиво, яким пригощав".
Британці явно не налаштовані платити таку величезну суму. Минулого тижня президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер підтвердив, що цифра, яка просочилася в ЗМІ, "приблизно така". Лондон називає суму в 20 млрд. Британський міністр у справах виходу з ЄС Девід Девіс, парламентер від Лондона 30 березня заявив, що він не очікував, що країні доведеться заплатити Євросоюзу 50 млрд фунтів (62 млрд євро) в процесі Brexit. І хоча він назвав Великобританію законослухняною країною, яка "виконає свої зобов'язання", на його переконання, час великих виплат Євросоюзу минув. Тереза Мей хоче говорити про гроші вже в самому кінці переговорного процесу.
"Подумайте про таких же розбіжності з приводу пенсій, будівель і навіть активів Європейського інвестиційного банку, і ось рецепт на місяці суперечок, а потім - узгодження суми, десь на позначці між 0 і 60 млрд євро", - влучно написав у своїй статті Brexit-редактор The Guardian Ден Робертс.
Ще одне спірне питання - громадянство. Європейська сторона в особі парламентера від Єврокомісії Мішеля Барньє (крім нього є парламентер від Європарламенту Гі Верховстадт і від Ради ЄС - Дідьє Сеус) наполягає, що на ранньому етапі потрібно обговорити і долю приблизно 3 млн громадян ЄС, які проживають на Островах. Лондон відмовляється гарантувати їм права постійного проживання, перш ніж отримає аналогічні запевнення Брюсселя про своїх громадян на континенті. На початку березня палата лордів проголосувала за надання гарантій прав громадян країн Євросоюзу, тим самим відступивши від лінії, взятої урядом. Більше того, тоді члени верхньої палати парламенту зажадали для законодавців права внести зміни в кінцевий варіант угоди про вихід, але уряд відмовився. У питанні мігрантів він також залишилося при своїй думці. Однак тут прийти до згоди, схоже, буде все-таки легше, ніж в деяких інших питаннях: Великобританія навряд чи відмовиться надавати громадянам країн ЄС легальний статус за новим законодавством.
Проглядається компроміс і в питанні Європейського суду. Хоча поки британці наполягають, що збираються вийти з-під юрисдикції Європейського суду в рамках Brexit. Але важко собі уявити, що Британія зможе підписати з ЄС будь-яку торговельну угоду, не погодившись з повноваженнями наднаціонального судового органу.
Труднощі може створити питання прикордонного контролю між Північною Ірландією, провінцією Великобританії, і Республікою Ірландія. Вихід Британії з ЄС, особливо якщо відбудеться вихід з єдиного ринку і митного союзу, буде вимагати більш жорсткого контролю над кордоном, що може підігріти протиріччя між прихильниками і противниками ідеї єдиної Ірландії в ірлансьдкій частині Королівства, підвищити терористичну загрозу. З 1923 року між Республікою Ірландія і Сполученим Королівством діє єдиний міграційній простір. Оскільки всі сторони хотіли б уникнути ризиків і не нашкодити мирному процесу (згідно Белфастській угоді 1997 року), існує варіант з методами технологічного міграційного контролю без прикордонних пунктів. Однак важко сказати, чи допоможе він запобігти політичній кризі в Північній Ірландії або навіть кризі безпеки.
Торгівля і ще раз торгівля
Як всі дороги ведуть в Рим, так і головні аспекти Brexit - митний контроль, імміграція та кордони - підводять сторони до обговорення торгівлі. З тією лише відмінністю, що ЄС хотів би говорити з Лондоном про торговельні відносини вже після того, як попрощається з Британією як членом ЄС. А не намагатися осягнути неосяжне, як це робить Мей. Євросоюз категорично відмовляється відступати від принципу, згідно з яким доступ до єдиного ринку означає зобов'язання забезпечити вільне переміщення людей. В іншому випадку преференції для Великобританії можуть бути не зрозумілі іншими членами ЄС. А це може викликати ланцюгову реакцію.
Після підписання угоди про умови виходу Великобританії з ЄС вона має бути ратифікована усіма парламентами країн-членів, включно з британським, а також Європарламентом. Тільки потім, швидше за все, можна буде приступити до обговорення нових параметрів торгових відносин між Британією і Євросоюзом. Шлях до підписання угод, як спрогнозував екс-посол країни в Брюсселі Айван Роджерс, може зайняти до десяти років. Мей, проте, продовжує запевняти, що процес буде швидким і безболісним, оскільки країни ЄС нібито вишикуються в чергу, щоб домовитися з Лондоном про вільну торгівлю. Ймовірно, як мінімум на час цього перехідного постбрекзітного періоду єдиний ринок залишиться під контролем Європейського суду.
Ден Робертс з The Guardian (і не тільки він) допускає, що значні суперечності можуть призвести навіть до того, що угода між ЄС і Британією провалиться. Оскільки, якщо комусь і доведеться відступати, так це британцям, а немає гарантій, що вони на це підуть. До того ж, на відміну від угоди про вихід Великобританії з ЄС, торговельну угоду повинні будуть схвалити не тільки всі національні парламенти, а й деякі регіональні. "Це стане величезною перешкодою для сподівань Британії на щедру торговельну угоду. Учасники переговорів будуть боротися з цим будь-якою ціною", - упевнений Робертс.
Два роки, а що потім?
Як сказав в коментарі "Апострофу" юрист-міжнародник Олександр Мережко, прогнозувати результати переговорів про Brexit дуже складно, оскільки прецедентів раніше не було, і конкретного механізму виходу країни з Євросоюзу просто не існує. Більше того, якщо переговори зайдуть в безвихідь, існує і ймовірність, що Великобританія не зможе покинути ЄС.
"Ставиться свого роду експеримент. Хто буде поступатися? Зараз, як я це бачу, відбувається наростання тиску всередині самої Великобританії на те, щоб все таки вона залишилася в Євросоюзі. З одного боку, ця спроба провести референдум в Шотландії - це дуже небезпечно для Великобританії. По-друге, починається якийсь рух молоді, місцевих, можна сказати, інтелектуалів, які прагнуть, щоб Великобританія залишилася в ЄС. Ну і все-таки бізнес відіграє велику роль. У мене немає повної впевненості, що Британія вийде. За два роки ще дуже багато всього може статися - процес серйозних переговорів тільки починається. І то, як поводяться обидві сторони, іноді нагадує гру в покер: вони починають блефувати", - вважає Мережко.
"Переговори тільки починаються, і вже зараз є помітні пункти, щодо яких будуть вестися активні дискусії. Очевидно, що результат переговорів складно передбачити", - погодився директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. - Британія хоче зберегти за собою максимальну кількість переваг. А ЄС, в свою чергу, хоче отримати максимальну компенсацію за втрати, які викликані виходом Великобританії, і також створити показовий приклад, щоб не було мотивації у інших країн виходити".
За словами Сушка, існують різночитання положень Лісабонського договору з приводу того, що має статися, якщо сторони після двох років переговорів не прийдуть до компромісу: "Очевидно, що таку ймовірність [що Великобританія виявиться нездатною покинути ЄС], не можна повністю виключати. Вона буде нависати над ЄС і Британією в найближчі два роки".
