Навіть після того, як термін введеного в минулому році тимчасового прикордонного контролю в Шенгенській зоні закінчиться в листопаді, свобода пересування між усіма 26 країнами-членами зони залишається під питанням. Про це йдеться у звіті приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".
Датський прем'єр-міністр Ларс Люкке Расмуссен, виступаючи 16 травня в парламенті, сказав, що Данія збереже контроль на своєму кордоні з Німеччиною, поки Європейський союз не зможе гарантувати контроль на зовнішніх кордонах Шенгену. Тимчасовий прикордонний контроль, встановлений Європейською комісією у зв'язку з кризою мігрантів на континенті, закінчується 11 листопада. Однак Люкке Расмуссен дав зрозуміти, що число мігрантів, які використовують маршрут через центральне Середземномор'я від Лівії до Італії, як і раніше занадто високе, і малоймовірно, що Данія скасує прикордонний контроль протягом півроку.
Контроль всередині Шенгенської зони був спочатку введений 12 травня 2016 року. Через "виняткові обставини, що ставлять під загрозу функціонування Шенгенської зони", п'ятьом країнам-підписантам Шенгенської угоди (Австрія, Німеччина, Данія, Швеція і Норвегія) дозволили його застосувати. Востаннє прикордонний контроль був продовжений у травні 2017 року, і до листопада від нього необхідно поступово відмовитися.
Тимчасові прикордонні заходи були застосовані через відсутність ефективного контролю на зовнішньому кордоні шенгенського простору – в Греції. Величезна кількість мігрантів потрапила через східно-середземноморський маршрут з Туреччини до Греції в 2015 році. Навіть після того, як криза ослабла, було створено агентство Європейського союзу з безпеки зовнішніх кордонів і було підписано угоду щодо мігрантів між ЄС і Туреччиною, Єврокомісія дозволила залишити прикордонний контроль, тому що мігранти, які вже дісталися Греції, усе ще намагаються потрапити в Північну Європу через Балкани.
Але датський прем'єр-міністр згадав потік мігрантів, що в'їжджають маршрутом з центрального Середземномор'я до Італії, а не Греції. Австрія також неодноразово висловлювала стурбованість цим маршрутом. У квітні 2016 року вона спеціально підготувала інфраструктуру для здійснення прикордонного контролю на перевалі Бреннер, головному пункті переходу з Італії до Австрії.
Тим часом число мігрантів, що в'їжджають в Європу, говорить само за себе. У цьому році понад 45 тис. мігрантів перетнули Середземномор'я, щоб дістатися до Італії. У минулому році це число перевищило 181 тис. осіб. Між тим, тільки близько 6,1 тис. мігрантів вже прибули до Греції в 2017 році, тоді як в 2016 році їх було близько 173 тис. За правилами ЄС, країна прибуття не повинна дозволяти мігрантам їхати далі в Шенгенську зону. Однак інші держави-члени ЄС часто скаржилися, що Італія не в змозі забезпечити дотримання цього правила. Італія зобов'язалася посилити заходи контролю, але вона також закликала інші країни-члени прийняти мігрантів, що прибули, як це було обговорено Євросоюзом. Кілька країн, зокрема Австрія, Польща і Угорщина, ще зовсім не прийняли мігрантів, а Угорщина і Словаччина подали позов до Суду Європейського союзу проти міграційної схеми ЄС в цілому.
Хоча тимчасовий прикордонний контроль не може бути продовжений після закінчення крайнього терміну в листопаді, теоретично Данія, Австрія та інші країни, що підписали Шенгенську угоду, можуть просити запустити нову процедуру, мотивувавши це потоком мігрантів через Італію, а не Грецію. З міркувань безпеки п'ять держав-членів, яких найбільше зачепила міграційна криза, вкрай не хочуть відмовлятися від прикордонного контролю. Крім того, Австрію в жовтні чекають парламентські вибори, і оскільки помірковані партії там змагаються з антиіммігрантськими вкрай правими, під час передвиборної кампанії вони будуть виступати за збереження безпеки на кордонах, щоб заспокоїти електорат. Поки ці країни не будуть задоволені зусиллями з контролю за потоками мігрантів, напруженість у стосунках між країнами-підписантами Шенгенської угоди зберігатиметься.
