У листопаді російський президент Володимир Путін заявив, що Росія повинна прискорити освоєння своїх територій в Арктиці і на Далекому Сході, зробивши акцент на необхідності взаємодії між вченими, владою і бізнесом. При цьому раніше він закликав не перетворювати Арктику в місце для геополітичних ігор військових блоків і розділу сфер впливу. Подібні заяви лунали також з вуст західних лідерів. Тим не менш саме Росія активніше інших зміцнює свої сили у регіоні: будує військові бази і розширює Північний флот. Схоже, Арктика стає новою площадкою для гонки озброєнь, вогню якій можуть піддати територіальні суперечки між поруч північних країн. Ситуацію навколо регіону прийнято характеризувати, як холодну війну.
Арктична шизофренія
У середині січня стало відомо про плани Міноборони РФ побудувати в 2017 році в російській арктичній зоні понад 100 об'єктів інфраструктури. Об'єкти розташовані на території військових баз на Землі Франца-Йосипа, Новій Землі, острові Середньому, мисі Шмідта, островах Котельний і Врангеля. На цей момент на реконструкції знаходяться шість радянських військових і радіолокаційних баз, і деякі з них збираються відкрити вже до кінця 2017-го. Наприклад, базу "Арктичний трилисник" на острові Земля Олександри, розраховану на 150 військових, де можна перебувати автономно до півтора років. На території також можуть базуватися військові літаки — наприклад, винищувачі Міг-31 або бомбардувальники Су-34. На острові Котельний будують "Північний клевер", найбільшу російську базу в Арктиці, де будуть знаходитися ракети ППО і штат 250 осіб.
Раніше в січні в РФ відзвітували про розміщення на острові Врангеля нового російського радіолокаційного комплексу "Сопка-2" для спостереження за арктичним повітряним простором, на Кольському півострові планують встановити в цьому році відомі системи ППО типу С-400, раніше розміщені в Сирії. До Арктики Росія відправляє не тільки встановлення класу "земля-повітря", але і протикорабельні ракети, сучасну снігохідну і всюдихідну техніку. У минулому місяці неподалік від фінських і норвезьких кордонів пройшли чергові навчання сформованої в 2015 році арктичної бригади з використанням собачих і оленячих упряжок. І хоча деякі західні таблоїди посміялися над такими навчаннями, Росія таким чином нагадала, що оленів під час Другої світової війни використовували радянські військові: для транспортування, евакуації, закидання розвідників. Російське Міноборони свідомо поширює фотографії таких навчань. Як пише інтернет-видання Quartz, так РФ показує західним країнам, що знає Арктику краще.
Зараз у Росії в регіоні дві спеціальні бригади, і Москва планує сформувати третю, а також спецпідрозділ берегової оборони. На відміну від радянських часів, Москва ставить в Арктиці не на ядерне озброєння, а на мобільні збройні сили. Поточну арктичну стратегію підписали в 2008 році, і вона буде діяти до 2020 року.
Все це не дуже добре поєднується з заявою Володимира Путіна, який у минулому році закликав не перетворювати Арктику в місце для геополітичних ігор військових блоків і розділу сфер впливу. В кінці березня в Архангельську пройде дводенний Міжнародний арктичний форум "Арктика – територія діалогу", головна тема якого — "Людина в Арктиці". Обговорювати різні питання від російських пріоритетів до інвестиційної привабливості та кадрового забезпечення регіону. Цей форум має стати вже четвертим, і відвідати його планують президенти Ісландії і Фінляндії Гвюдні Йоуганнессон і Саулі Нійністьо, прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен і віце-прем'єр Китаю Ван Ян. Буде і Володимир Путін.
Навчання окремої арктичної мотострілецької бригади Північного флоту
Єдиний лідер гонки
Нещодавно агентство Reuters оприлюднило матеріал, де стверджується, що з нарощуванням Росією військового потенціалу свого Північного флоту не багато країн зможуть з нею посперечатися. Московський кореспондент Reuters Ендрю Осборн цитує редактора російського журналу Moscow Defense Brief Михайла Барабанова: "Військова активність Росії в Арктиці трохи провокаційна. Це може спровокувати гонку озброєнь". За його словами, модернізація військ і військової інфраструктури йде "безпрецедентними темпами, небаченими навіть у радянські часи".
Зараз у РФ 40 криголамів (більше, ніж у всіх інших країн разом узятих), 6 з яких атомні. У цей час будуються ще 11 криголамів, три з них атомні, а в їх числі — і найбільш великий в світі. Один з криголамів призначений для Північного флоту. Жодна інша країна не використовує для розчищення морських шляхів для цивільних і військових судів атомні криголами. Єдиний великий криголам, залишився в американців, — вже досить старий, адже "Полярній зірці" понад 40 років — зараз стоїть на капремонті на Гаваях. І в найближчі років 10 нові не побудують, оскільки дві американські суднобудівні компанії, які могли це зробити, закрилися. Щоб купити криголам під замовлення за кордоном, згідно з американським законодавством, необхідний спеціальний дозвіл з поясненням першочергової необхідності для національних інтересів США. Ще один факт: у всьому регіоні військові бази США є лише у Гренландії.
Саме через Арктику проходять найкоротші траєкторії польоту стратегічних бомбардувальників і міжконтинентальних балістичних ракет з Росії в США і навпаки.
Привабливість арктичного регіону підвищується з глобальним потеплінням. З 1970-х років крижаного покриву там стало менше на 40%. У майбутньому в регіоні, ймовірно, буде легше рибалити, а за рахунок Північного морського шляху маршрут з Європи в Азію скоротиться на третину. Якщо Росії вдасться закріпитися в Арктиці, це дасть їй великі геополітичні можливості і фінансові перспективи. Згідно з оцінками геологічної служби США, в арктичному регіоні знаходиться близько 22% нерозвіданих запасів нафти і газу.
Два роки тому Росія подала в ООН заявку на розширення її континентального шельфу в Арктиці за рахунок приєднання підводного хребта Ломоносова. Свої заявки подали Канада і Данія — вони частково зачіпають зони російського інтересу. Раніше новими морськими територіями обросла Норвегія, чию заявку в ООН задовольнили. Висновок комісії ООН не віддає води тій чи іншій державі, а лише є геологічним обґрунтуванням у міжнародний суперечках. У цьому одна з головних проблем, адже сторонам доведеться домовлятися. Рішення за російським зверненням теоретично можуть ухвалити вже у 2017 році, але є ймовірність, що процес забере кілька років. Данія ж чекає відповіді на свою заявку не раніше 2022 або 2023 року, що дає Москві перевагу в часі. Оприлюднена у грудні доповідь розвідки Данії свідчить, що в цій країні бояться, що Росія може порахувати рекомендації комісії остаточними і вдатися до демонстрацій військової могутності.
У такому випадку Росія може де-факто отримати багату вуглеводнями ділянку шельфу з запасами близько 4,9 млрд тон палива. Видобуток з дна поки неможливий, але, згідно з прогнозами, через 30-40 років Північний Льодовитий океан, можливо, протягом кількох місяців в році буде вільний від льоду.
Інші великі гравці в Арктиці – це США, Канада, Норвегія і, з недавнього часу, Китай, що претендує перш за все на транспортні дивіденди. Певні інтереси є в Ісландії та Данії, якій належить Гренландія. Разом з Швецією і Фінляндією й без Китаю ці вісім країн складають Арктичну раду — головну інституцію в питаннях Арктики. Нарощування Росією м'язів в Арктиці не може не турбувати ці країни. У січні три сотні американських морпіхів висадилися в Норвегії. Їх розгортання триватиме шість місяців. Це перший випадок після завершення Другої світової, коли в Норвегію пустили іноземних військових. Стежить за ситуацією в регіоні й НАТО. Останні військові навчання пройшли тут в 2015 році, за участю шести країн-членів Альянсу. Правда, якщо Росія розмістила в Арктиці свій найсильніший флот, сил Північноатлантичного альянсу там практично немає.
У вже згаданому звіті датської розвідки дії Росії в Арктиці названі оборонними. Зокрема, вказується, що атомні підводні човни російського Північного флоту після танення льоду будуть більше потребувати "захисту від повітряного нападу". З іншого боку, датські аналітики визнають, що "Росія буде як і раніше зрушувати лінію оборони якомога далі на північ" у додаток до "більш наступальної демонстраційної політики".
Європейські країни тим часом приділяють більше уваги проблемам екології: саме навколо цього питання побудована арктична стратегія ЄС. Зрозуміло до того ж, що жодна європейська країна, крім Норвегії, не може серйозно змагатися в Арктиці з Росією, Канадою та США.
Як написав у шведському виданні Utrikesmagasinet експерт Шведського інституту зовнішньої політики Інгмар Ульдберг, Росія навряд чи представляє загрозу державам регіону, оскільки вже зараз домінує в Північному Льодовитому океані, і це загальновідомо. Але проблемою можуть стати нові територіальні претензії.
Атомний ракетний крейсер "Петр Великий"
Снігова сліпота
На політичному рівні суперництво з Росією в Арктиці обговорюють дуже неохоче, вважаючи за краще зосередитися на вигодах від співпраці і комерційної діяльності в регіоні. Чи будуть включатися в гонку озброєнь в Арктиці Сполучені Штати за Дональда Трампа — то ще питання. На слуханнях з нагоди вступу на посаду міністра оборони США Джеймс Меттіс заявив, маючи на увазі Арктику, що "не в наших інтересах залишати будь-яку частину світу". Сенатор від Аляски Ден Салліван повідомив, що в окремому листі Меттіс назвав дії РФ в Арктиці "агресивними кроками" і пообіцяв зробити вироблення стратегії США в цьому питанні першочерговим завданням.
Якщо судити з публічних заяв Дональда Трампа, він навряд чи збирається змагатися з Росією в Арктиці. З іншого боку, він прекрасно знав, кого призначає керівником Пентагону. До того ж, судячи з заяв президента США, в його плани збільшити потужність і чисельність американських збройних сил, зокрема ВМС. Але стосується це в першу чергу азіатсько-тихоокеанського регіону, а не Арктики. Зрозуміло, що якісь виразні обриси ці наміри отримають не раніше формування нового бюджету на 2018 рік.
Періодично американські ЗМІ і політики, в основному Салліван, нагадують, що Росія зміцнюється в Арктиці. Зокрема, сенатор-республіканець порівнює російську політику там з китайською — в Південно-Китайському морі. Варто, щоправда, відзначити, що Китай діє в нейтральних водах, які оголосив своїми, а Росія (поки) — в межах власних кордонів. У січневому матеріалі Foreign Policy Роббі Гремер пише, що поки Росія "посилює свою військову присутність в регіоні", Арктика "весь час провалюється в бюрократичні дірки американської машини з розробки зовнішньої і оборонної політики".
Хоча американці мало потребують Арктику з точки зору наявності там вуглеводнів, регіон, безсумнівно, важливий в геополітичному плані.
Як пише Террелл Старр, оглядач ресурсу на військову тематику Foxtrot Alpha, США, на відміну від Росії, не мають чітких планів з освоєння Арктики. США банально не хочуть вкладатися в дорогі проекти в арктичних умовах. Грубо кажучи, Захід позіхає, поки РФ освоює арктичний регіон. Росії Арктика потрібна в першу чергу з економічних міркувань: для контролю над морським шляхом і видобутку ресурсів. Зрозуміло, військовий контингент потрібен для забезпечення цих цілей. Але є проблема: у Росії немає технологій арктичного буріння, і вона не може їх отримати, поки не вийде з-під санкцій (хоча якісь напрацювання для освоєння Арктики Росатом пообіцяв представити на форумі в кінці березня 2017 року). Тоді як американці, навпаки, володіють технологіями, але не мають криголамів.
Навіть деякі російські економісти кажуть, що у Росії не вистачить коштів для освоєння природних ресурсів регіону. Особливо, якщо ціни на нафту будуть залишатися на досить низькому рівні. Це, втім, не скасовує факту, що російський потенціал в Арктиці нікуди не дінеться. У своєму матеріалі Старр робить висновок, що Росія в будь-якому випадку буде і далі контролювати морські шляхи і води над багатим копалинами арктичним дном. Наявність військової інфраструктури ставить РФ в ще більш вигідне становище.
Так що якщо західні країни все-таки мають намір наздогнати Росію в початок гонці, доведеться сильно постаратися.
