Туреччина розпочала масштабну військову операцію на північному сході Сирії та вже веде бої з курдськими силами. "Апостроф" спробував розібратися у черговому витку багаторічного конфлікту і встановити, хто отримає найбільше вигоди від продовження війни в Сирії.
"Джерело Миру" проти курдів
Про військову операцію на північному сході Сирії під пафосною назвою “Джерело миру” в Анкарі говорили вже давно. А протурецька збірна-солянка сирійських антиурядових груп бойовиків під назвою Сирійська Національна Армія невтомно висловлювала готовність розгромити всіх ворогів та закликала Туреччину приєднатися. Турки затягували початок операції з однієї важливої причини — курдські сили, які є головним ворогом та першорядною ціллю військових зусиль Туреччини в Сирії — фактично, були союзниками США і без “зеленого світла” з Вашингтону атака на курдів обернулася б дуже великими проблемами для Анкари. Але наміри Дональда Трампа вивести американські війська з Сирії вочевидь грали на користь ідеї “зеленого світла”. І після розмови із Трампом в неділю, президент Туреччини Ердоган врешті перейшов від слів до дій.
Чи стане турецька військова операція проти курдів початком нового “гарячого” та кривавого акту затяжної війни у Сирії? І які шанси у курдських військових загонів вистояти проти військової міці Анкари сам на сам, без підтримки заокеанських союзників?
З одного боку, ситуація для курдських сил виглядає доволі невтішно. “Для Анкари вирішення “курдського питання” - першочергове завдання. І шанси протистояти турецьким атакам у курдів невеликі. Вони можуть затягнути війну, але серйозного спротиву вони чинити не зможуть. Швидше за все, курдів чекає розгром, частина підрозділів увійде в глибоке підпілля, решта — відійдуть вглиб курдських територій” - розповів "Апострофу" Ілія Куса, експерт з питань близькосхідної політики Українського Інституту Майбутнього.
“Лоб в лоб курди, звісно ж, не зможуть протистояти турецькій армії. Особливо враховуючи, що вони і так виснажені боями з ІДІЛ. Також курдам буде важко в моральному плані — адже фактично їх вже втретє кидають США. Але в курдів є тили — це і схід Сирії, і Іракський Курдистан, що до певної міри допоможе їм амортизувати наслідки турецьких ударів", - додав у коментарі "Апострофу" Макар Таран, сходознавець, доцент КНУ імені Тараса Шевченка.
З іншого боку, досвід попередніх протистоянь курдів та турецьких сил не свідчить на користь останніх. "У Туреччини є можливість повністю знищити курдські сили, але тут постає питання ціни. Турецька армія не зможе вести виключно “дистанційну війну”, як ті ж американці, із застосуванням тільки артилерії, ракет та авіації. Їм доведеться вступати в “ближній бій”. А тут у курдів цілком є шанси. Особливо враховуючи наявність у курдів американських протитанкових комплексів. Під час попередніх зіткнень турки втрачали багато танків М60, через що навіть розпочали програму закупівлі в України комплексів активного захисту. Це, а також те, що Анкарі відверто вигідніше діяти погрозами, ніж прямими військовими діями, свідчить на користь того, що операція буде обмеженою", - зазначив Микола Бєлєсков, головний консультант відділу воєнної та воєнно-економічної політики Національного Інституту Стратегічних Досліджень.
Як Росія "нагріває руки" на діях турецької армії
Військове протистояння турецьких військ та курдських підрозділів вже розпочалося, але не лише від успіхів та невдач цих двох сторін залежатиме хід військової кампанії. Адже Туреччина — далеко не єдиний гравець у сирійському конфлікті. Набільше на ситуацію впливає режим Башара Аль-Асада та його головні союзники - росіяни. Військова присутність Росії в Сирії викликає в українців багато уваги хоча б через одну очевидну причину. Кожен російський солдат, який поплив до Сирії — це солдат, який не прибув на Донбас.
Поки що симетричної відповіді на “турецьку агресію проти Сирії” Дамаск та Москва не дають. Натомість, в Кремлі закликали сирійців та курдів сісти за стіл переговорів та об’єднатися заради майбутнього країни. Наскільки вірогідним є таке об’єднання та чи існує можливість того, що Москві для протистояння Туреччині знову доведеться надсилати до Сирії тисячі своїх солдатів?
“Курди хочуть федеративності, але Асад на це ніколи не піде. Тому я не бачу позитивного результату таких переговорів, навіть якщо вони розпочнуться. Тим паче, що декурдизація північного сходу вигідна і Туреччині, і Дамаску. А до гострого конфлікту з Дамаском і особливо з Москвою Ердоган справу не доведе. Приклади такої політики ми вже бачили в історії зі збитим російським літаком та "флотилією свободи". Позиції Туреччини не є такими міцними та фундаментальними, щоб просуватися на схід Сирії та вступати в пряму конфронтацію з Дамаском. Туреччині потрібна позиція для торгу, створення іміджу сильного регіонального гравця", - пояснив Макар Таран.
“Дамаск вже запропонував курдам союз для протистояння турецькому вторгненню. І якщо раніше Дамаск був слабким, а курди відчували підтримку США, то тепер ситуація протилежна. Втім, хоча вірогідність угоди між Асадом і курдами доволі висока, навряд чи всі курдські групи її підтримають. І швидше за все Дамаск домовлятиметься з окремими курдськими командирами — адже їх рух далеко не монолітний. На користь подібного варіанту говорять й заяви в російському МЗС", - розповів Ілія Куса.
"Турецька операція проти курдів в певній мірі вписується в цілі Росії в сирійському конфлікті. Якщо курди підуть на повний розрив із США та об’єднаються з Дамаском, це цілком відповідатиме інтересам Росії в Сирії. Турецька операція проходить в зовсім інших регіонах Сирії, далеких від тих, де розміщені російські війська. Але якщо курди та сирійці знайдуть спільну мову на позиціях вступу сирійських підрозділів в бої з турками, то формується ситуація, коли Росія та Туреччина опиняться по різні боки барикад і їм доведеться вступити в протистояння”, - повідомив Микола Бєлєсков.
Чи не зарано скидати США з рахунків?
Навколо турецької операції в північно-східних регіонах Сирії вже сформувався складний геополітичний вузол — і варіанти його розв’язання сильно різняться та будуть залежати від розвитку ситуації, результатів численних боїв та переговорів. Але стала ця операція можливою тільки внаслідок того, що Анкара начебто отримала “зелене світло” від Вашингтону. Особливо враховуючи той факт, що навіть сам Трамп, який начебто й дав добро Ердогану, не в захваті від турецьких дій, а в Сенаті та в Конгресі взагалі погрожують ввести санкції проти Туреччини. Особливо пікантною ситуацію робить те, що США та Туреччина — прямі союзники по НАТО, і начебто мали б не протистояти, а допомагати один одному в Сирії.
"Питання союзних відносин між США та Туреччиною зараз дуже складне та гостре. І питання санкцій проти Ердогана активно обговорюється у Вашингтоні. Але США добре розуміють, що Ердоган — персона імпульсивна, та будь-які випади в його бік можуть спричинити агресію. В будь-якому разі тріщина Туреччина-НАТО тільки посилюється. Ердоган грає на грані, але критикуючи політику блоку, питання виходу з НАТО ніколи не ставив", - зазначив Макар Таран.
Вірогідні проблеми в НАТО та відносинах з США свідчать на користь того, що Туреччина буде обережною в своїх діях в Сирії. "Американці на даний момент, хоча й залишаються з Туреччиною партнерами по НАТО, вже де-факто не сприймають Туреччину як близького союзника, на якого можна розраховувати. І саме тому загроза американських санкцій виступатиме стримувальним фактором для турецької військової операції. Якщо вона буде невеликою, обмежиться захопленням невеликого регіону, то якоїсь серйозної відповіді США не буде, за прикладом двох попередніх турецьких операцій в Сирії. А от якщо вона набере масштабів, то курдське лобі в США активізується, і шанс серйозних санкції проти Туреччини сильно зростає", - пояснив Микола Бєлєсков.
Тим не менш, розраховувати на поворот американської політики та зміцнення позицій США в Сирії немає підстав. “Позиція Сполучених Штатів маргіналізована, і я не бачу можливостей для того, щоб ситуація змінилася. По-перше, не вистачає часу і не вистачає американських військ в Сирії. Проблема в тому, що американці не мають стратегії по Сирії. Її ніколи не було. Ті, хто критикують рішення Трампа, нічого конкретного не пропонують. А тому в принципі, повне виведення американських військ - лише питання часу” - висловив переконання Ілія Куса.