Рівень інвестицій в електромережі найнижчий серед всієї комунальної інфраструктури в Україні.
Про це йдеться у спецпроекті "Економічної правди": "Хто і скільки інвестує в українську енергетичну і комунальну інфраструктуру".
Видання стверджує, що в тепломережі інвестують 6543 грн на 1 км, в водопровідні труби – 3450 грн/км, а найменші інвестиції отримують газопровід – 700 грн/км та електромережі – 637 грн/км. Крім того, поточна модель тарифоутворення cost + для комунальної та енергетичної сфери веде до підвищення тарифів. Тобто кожен громадянин України платить менше $1 на місяць (22 грн) на підтримку комунікацій, за якими в його житло надходить електрика, газ, вода і тепло. Але навіть ці кошти розподіляються між операторами мереж нерівномірно, і перекіс призводить до дефіциту інвестицій для електричних і газових мереж.
Разом з тим контроль ефективності використання тарифних коштів на інвестиції в мережі у держпідприємств майже повністю відсутній. Механізм контролю існує у приватних енергетичних компаніях, що управляють розподільчими мережами, проте саме вони мають найменшу можливість інвестувати - діюча модель cost + блокує приплив інвестицій. Це негативно впливає на стабільність і безпеку мереж.
В українських обленерго індекс SAIDI (характеризує надійність мереж) в 4 рази гірший, ніж у Польщі. "Мережі перебувають в жалюгідному стані через гострий дефіцит інвестицій. В Україні їх рівень найнижчий в Європі. У нас інвестиції в кілометр енергомереж в 5 разів менше, ніж в Румунії. Відставання від Польщі - в 6 разів, від Німеччини - в 8, від Великобританії - в 30. Найнижчий рівень інвестицій призводить до низької якості послуг. Оновлення мереж потребуватиме щонайменше 15-20 років", - сказав Андріан Прокіп, експерт Інституту Кеннана (США) та "Українського інституту майбутнього".
Для вирішення проблеми потрібна зміна тарифної моделі. Наприклад, використання т.зв. RAB регулювання, коли спочатку залучається фінансування, проводиться модернізація мереж і зменшення витрат. Підвищення таким чином ефективності дозволить прибутково працювати в рамках затвердженого тарифу.
При системі cost + мережі доведеться модернізувати частинами 30 років. А RAB-тарифи дозволяють відразу привести їх у ефективний стан, що призведе до економії при експлуатації. І економія дозволить розраховуватися, в тому числі і за залучені для цього кредити.
На думку директора Центру енергії, природних ресурсів та геополітики Аріеля Коена нова методологія є виходом у нинішній ситуації: "RAB-тарифи є невід'ємною частиною успішних реформ енергоринків в Чехії, Грузії, Угорщини, Польщі, Румунії тощо. Цей тариф, як показав досвід Європи, є ключем, який відкриває двері до іноземних інвестицій в енергетичні мережі".
Раніше економіст Владислав Іноземцев відзначив, що якщо Україна хоче вийти на європейський рівень та інтегрувати електромережі з електромережами західних сусідів і при цьому забезпечити довгострокову незалежність від Росії, їй потрібно якомога швидше провести реформу RAB-тарифу. При цьому найбільш ефективними умовами RAB-тарифу буде нарахування ставки дохідності від інвестицій на рівні WACC на всі активи операторів системи розподілу.
