Постанова Кабміну про встановлення верхньої межі торгової надбавки на бензин і дизпаливо для АЗС викликала резонанс серед учасників ринку. В уряді пояснюють рішення боротьбою з необгрунтованим підвищенням роздрібних цін, а бізнес назвав його зазіханням на ринкові принципи.
На думку доцента Університету ДФСУ, кандидата юридичних наук Андрія Гмиріна, рішення уряду є прийнятним, але не вирішує проблем зі схемами. Про це він написав у блозі на порталі Економічна правда.
Андрій Гмирін нагадує, що постанова Кабміну вносить зміни до постанови №1236 від 9 грудня 2020. Згідно зі змінами на період дії карантину націнка на бензин не має перевищувати 5 грн/л, а на дизпаливо - 7 грн/л. Документ визначає алгоритм розрахунку середньої вартості цих продуктів. З урахуванням націнок вона не має бути вище 27,89 грн/л (дизпаливо) і 30,22 грн/л (бензин).
29 березня Кабмін прийняв постанову №450, яка віднесла бензин марок А-92 і А-95 і дизпаливо до соціально значущих товарів. Уряд ввів декларування зростання цін на ці товари на 1% і більше. В КМУ впевнені, що рішення допоможуть "приборкати апетити мереж АЗС" на час пандемії. Але учасники ринку вважають, що рішення призведе до деградації нафтопереробної галузі, закриття АЗС, зниження доходів бюджету і посилить позиції тіньового сектора.
Аналізуючи проблему, Андрій Гмирін звертається до досвіду країн ЄС, де є інститути регулювання цін. У Швеції закон дає державі право заморожувати ціни в разі війни або загрози загального підвищення цін. Схожі механізми є в Австрії - держрегулюванням охоплено 10% цін, діє система "соціального партнерства" бізнесу і держави.
"Говорити, що в нашому випадку держава зазіхає на святая святих ринкової економіки, я б не став. Не секрет, що саме в паливному секторі України роками працюють схеми мінімізації податків і скрутки. Варто лише поцікавитися цінами на бензин і дизпаливо на різних мережах АЗС. "Розліт" цін тут може досягати 5 грн", - пише вчений.
Він пояснює: 80% палива, яке продається на заправках, імпортується і має приблизно однакову закупівельну ціну, і обчислити націнку на нього не складно. Інша справа, коли мова йде про роздрібний продаж палива з української нафти. Тут, впевнений Андрій Гмирін, існує найбільше схем. Наприклад, бензин сумнівної якості можуть виготовляти на напівлегальних міні-заводах з неврахованої нафти, що видобувається в Чернігівській, Сумській та Полтавській областей. Таких підприємств в Україні близько 30. За словами експерта, є також продаж документів на пальне, який дозволяє компаніям реалізовувати за готівку неврахований бензин або дизпаливо. Товар продається в роздріб, а оформляють його як продану промисловому споживачеві оптову партію. Якщо заправка продає документи конвертцентру, то заробляє 7% від вартості партії. А якщо у нафтотрейдера є бізнес з продажу вирученої на АЗС готівки, то рентабельність схеми досягає 12%.
Андрій Гмирін впевнений, що держава має відслідковувати рівень націнок на бензин і ДП, викривати схеми, боротися з необгрунтованими націнками на паливо, але мають бути і запобіжники від державного свавілля. Тобто, обмеження слід вводити на певний термін і на вичерпний перелік товарів. Але головне, на думку автора блогу, в Україні потрібно створити рівні умови праці для всіх учасників ринку, ввести структурні реформи в системі оподаткування і почати боротьбу з корупцією в держорганах.
