Директор програми "Європа і світ" у міжнародному фонді "Відродження" Дмитро Шульга не виключає довгострокового зближення США і РФ або домовленостей у дусі "Ялти 2.0" у нестабільні часи нового "світового безпорядку".
Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.
Deals, лобісти і санкції «на столі» мирних переговорів – чи це шлях до «Ялти 2.0» ?
Що відомо про те, що зараз відбувається на американо-московитському економічно-санкційному фронті:
1. По-перше, м***алі намагаються спокусити адміністрацію Трампа заманливими deals, аби та відмовилась від підтримки України.
Володимир Кравченко у ДТ добре підсумував наявну інформацію про потенційні проєкти, які Кіріл Дмітрієв закинув американцям – ті самі "історичні економічні і інвестиційні можливості" для співпраці США і РФ, згадані Рубіо після американо-російської зустрічі у Джидді. Загалом у цій статті нараховано 9 потенційних «deals». Доводилося чути думку, що ніби вони «зайшли» Вашингтону. У мене таких інсайдів з голови Трампа і Ко нема, але суто ІМХО, там дуже багато питань по кожній з цих 9 тем.
Наприклад, по рідкоземельних металах десь у глухому Сибіру, де навіть СРСР не наважився розробляти родовища через велику вартість і відсутність інфраструктури… Це довгі затратні проєкти. Щось важко уявляю (може, бракує фантазії?), що американські приватні компанії захочуть в це вкладатися.
Співпраця по торговельних маршрутах в Арктиці – там м***альський і американський шляхи є природними конкурентами. Теоретично, можна домовитися «на двох», але наскільки це може бути надійно…
Енергетичні проєкти в Арктиці – там американський гігант Exxon Mobil вже опікся. Він вийшов з арктичного проєкту з Роснефтью ще до повномасштабної війни, а у 2022 році держава РФ у нього просто конфіскувала частку у проєкті Сахалін-1 вартістю у мільярди доларів. Після такої історії, чи хто з американських нафтогазових компаній захоче заходити у стратегічні проєкти з м***алями? Навіть якщо уявити, наприклад, що тому ж Exxon Mobil з барського плеча повернуть загарбані активи… Знов-таки, інсайдів з голів управлінців американських нафтогазових компаній не маю, але сумніваюсь. Хіба що можливо сервісні компанії, які швидше можуть прийти і швидше піти за зміни коньюнктури – на кшталт Halliburton, Schlumberger тощо – хоча у них теж свіжі погані спогади про обставини виходу з РФ.
Відновлення роботи «Нордстріму 2» (і після ремонту також «Нордстріму 1»), для транспортування газу з РФ до Німеччини за посередництва якихось приватних компаній США. Токсична схема, яка може виявитися мало того, що репутаційно складною для потенційних американських «посередників», але, у першу чергу, політично неприйнятною для Німеччини і ЄС.
Не варто недооцінювати м***алів, тим більше, з американською освітою, як у К.Дмітрієва. Він напевно враховував всі ці та інші застереження при підготовці своїх пропозицій. Але так чи інакше, йдеться про дорогі інвестиційні проєкти, у які мають вкластися приватні американські компанії. З усім бекграундом і іміджем РФ, це треба бути ну дуже ризикованим інвестором.
2. По-друге, американські бізнес-лобісти розгорнули роботу і готують пропозиції по зняттю санкцій
Тут провідну роль відіграє American Chamber of Commerce у РФ, яка готує «білу книгу» по зняттю санкцій під зустріч Трампа і ПНХ. У своєму інтерв’ю, її керівник назвав наступні пріоритети для зняття санкцій: 1) цивільна авіація – обслуговування західних літаків, поставки запчастин; 2) банки (міжнародні розрахунки); 3) зняття заборон на інвестиції у РФ; 4) зняття заборон на продаж предметів розкоші, зокрема, косметики.
По авіації він позиціонує це як «гуманітарне» питання, на відміну від інших речей, які є запитами тих американських компаній, які досі лишаються на ринку РФ. І що Американська палата у РФ взаємодіє по цій темі з франко-російською ТПП.
На ринку РФ лишилися десь половина американських компаній, решта пішли. Чи дійсно цікаво їм повернутися? Насправді дуже спірне питання. Лобісти роблять свою лобістську роботу, це їхній хліб. Але сам же керівник Американської торговельної палати у РФ визнає, що «немає черги бажаючих» повертатися. Можливо, кілька компаній-брендів споживчих товарів захочуть і зможуть швидко повернутися, але поки що навряд ще хтось. Бо, як він же визнає, потрібно довго відбудовувати втрачену довіру.
Про реальні оцінки з боку західних компаній є наприклад непогана публікація московитського опозиційного економічного видання Bell, яке розписує ключові чинники, чому західні компанії насправді не гарять бажанням повертатися до РФ. Багато хто з них втратили сотні мільйонів і навіть мільярди, виходячи з цього ринку, і у будь-який момент у них знову все зможуть забрати – причому на абсолютно легальних за актуальним законодавством РФ підставах.
3. По-третє, м***алі запитують зняття санкцій.
Андрій Цаплієнко опублікував отриманий українськими хакерами робочий файл російського Міністерства економіки з аналізом пропозицій по зняттю санкцій, підготовлений через кілька днів після американо-російської зустрічі у Джидді.
Це робочий файл, незавершений, але показує логіку мислення. М***алі проаналізували всі санкції по секторах з ранжуванням на найпріоритетніші, менш пріоритетні, і непріоритетні для скасування для них. Також, відмічають, які з них можна зняти рішенням одного лише президента США, а які потребують також згоди Конгресу.
Цікаво, що у пріоритеті для них: 1) цивільна авіація; 2) цінова стеля на нафту; 3) страхові компанії (мабуть, залучені у страхування танкерів). Для скасування цих санкцій достатньо лише рішень президента США, без залучення Конгресу.
У цивільній авіації у РФ назріває криза. Контрабанда запчастин не вирішує проблем, дедалі більше літаків ламаються. Ця сфера виглядає дуже зручною для «пробної кулі» скасування санкцій – можна послатися на «гуманітарні» міркування, для скасування достатньо лише рішення президента без залучення Конгресу, і це може бути вигідним для Боінга (який зараз переживає скрутні часи). Якщо дійсно у дискусіях на цю тему залучена Франко-російська палата теж – то тут, мабуть, йдеться про Airbus.
Цінова стеля на нафту – здавалося б, чому за неї переживати, якщо вона, як відомо, не працює? Але ж вона дає привід казати про «тіньовий флот» і боротися з ним. А це дуже ускладнює м***алям нафтовий експорт, незважаючи на всі їхні ухиляння і обходи.
4. По-четверте, адміністрація Трампа розглядає варіанти послаблення санкцій для заохочення до миру.
Reuters повідомляв про доручення адміністрації розробити опції послаблення санкцій – поки що, без будь-яких деталей. Але прикметно, що США зараз виступають проти спільної заяви G7 щодо боротьби з «тіньовим флотом».
5. Що все це означає і які перспективи розвитку ситуації?
Звичайно, ключове – це який шлях обере ПНХ зараз у діалозі із США. Якщо погодиться іти на перемир’я, то американці цілком можуть спочатку піти на «гуманітарне» скасування санкцій проти цивільної авіації (якщо так, то варто було би хоча б прив’язати до вирішення інших гуманітарних питань, як повернення полонених, захоплених цивільних осіб, дітей). А далі і до цінової стелі на нафту дійдуть, і можливо далі. У першу чергу там, де достатньо лише рішення президента, бо обговорювати з Конгресом, навіть контрольованим республіканцями, питання скасування санкцій проти РФ – адміністрації може бути не дуже політично комфортно без аргументів про те, що м***алі реально встали на шлях миру.
Якщо ж ні – то, як обіцяв Ліндсі Грем – «пекельні санкції». Ну, може побачимо…
Загалом, лобісти звісно роблять свою роботу і розповідають про великі золоті гори. Але чи це матеріалізується у конкретні результатні домовленості – не факт. Надзвичайно бракує довіри, причому з обох боків.
Тут, до речі, м***алі можуть мати рацію. Адміністрація Трампа виглядає дуже непостійною, транзакційною, яка зневажає попередні угоди і домовленості, ухвалені сторіччя тому (як державний кордон з Канадою), так і під час першого терміну Трампа (як оновлена угода НАФТА про вільну торгівлю з Канадою і Мексикою). Зрештою, через 4 роки у США буде новий президент (хоча?..) – і хто знає, яку позицію щодо РФ він займе. Тому можливість довгострокового зближення США і РФ або навіть якісь стабільні домовленості у дусі «Ялти 2.0» у нестабільні часи нового «світового безпорядку» виглядає дуже проблемною.
Для нас тут ціла низка висновків.
Потенційні економічні deals США з РФ варто моніторити, але всілякі гучні анонси адміністрації Трампа і тим більше м***алів сприймати спокійно, поки не підтверджено реальний економічний ефект/інтерес серйозних американських компаній (не лобістів). Інакше, цілком імовірно, що максимум, що лишиться – це короткостроковий іміджевий фон укладання якихось вигідних deals для обгрунтування політичних контактів.
Якщо США захоче знімати якісь санкції з «гуманітарних» міркувань – це має бути прив’язано до вирішення наших гуманітарних питань обмінів і т.п.
Якщо США підуть шляхом скасування цінової стелі на нафту – то лишаються інші члени G7, зокрема ЄС, які мають свої власні рішення про цінову стелю, і можуть – і мають – не скасовувати її. Ну і саме європейці мають ключі до Балтійського моря, звідки іде більша частина м***альського нафтотанкерного трафіку.
Слід працювати з Конгресом, який має слово у питанні скасування більшості санкцій. Звісно, адміністрація Трампа може пробувати все вирішувати декретами в обхід Конгресу, ще й контрольованого республіканцями. Але все одно, тут є простір для того, аби забезпечити political cost зняття санкцій проти РФ.
Повноцінне зняття санкцій має бути можливим лише тоді, коли РФ звільнить всі території України. Або повністю розірве союз з Китаєм. А краще і те, і інше.
Як повідомляв "Апостроф", європейська розвідка отримала документ із жорсткими переговорними вимогами Кремля щодо завершення війни в Україні.
