Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг представив свої мемуари під назвою On My Watch: Leading NATO in a Time of War (“Під моїм наглядом: лідерство в НАТО під час війни”), де вперше детально розповів про закулісся відносин із Дональдом Трампом та про те, як США могли вийти з Альянсу. Фрагменти книги опублікувало видання The Guardian.
Столтенберг пригадує, що у 2016 році він очікував перемоги Гілларі Клінтон, а результати виборів викликали у нього “щире занепокоєння”. Під час кампанії Трамп неодноразово називав НАТО “застарілим”, а союзників — “дармоїдами”.
“Я хвилювався через те, що буде далі. Але хотів якнайшвидше встановити з ним робочі стосунки, щоб Альянс залишився стабільним”, — пише Столтенберг.
Щоб уникнути конфліктів, генсек НАТО навіть заборонив своїм співробітникам жартувати з Трампа, його твітів чи манер. “Жодних глузувань, жодних відео, ніяких закочувань очей”, — пригадує він.
18 листопада 2016 року відбулася перша телефонна розмова між Трампом і Столтенбергом, яка залишила позитивне враження. Однак згодом стало зрозуміло, що президент США бачить головною проблемою оборонні витрати союзників.
На зустрічі у Білому домі у квітні 2017 року Трамп дорікнув, що “лише п’ять держав НАТО витрачають понад 2% ВВП на оборону”. Коли Столтенберг пояснив, що Ісландія взагалі не має армії, Трамп запитав: “А навіщо нам тоді Ісландія?”
Йому відповів тодішній міністр оборони США Джеймс Меттіс: “Щоб відстежувати російські підводні човни”. Трамп тоді лише коротко сказав: “Добре, хай залишається”.
Найгострішу фазу конфлікту описано під час саміту НАТО у Брюсселі 2018 року. Тоді Трамп відкрито заявив, що США можуть покинути Альянс, якщо союзники не збільшать оборонні бюджети.
“Якщо ми підемо, то підемо. Вам потрібне НАТО. Нам НАТО не потрібне”, — цитує Трампа Столтенберг.
Генсек визнає, що саме тоді НАТО було “на межі краху”: “Я дивився на зал і думав: якщо Трамп зараз встане і піде — це буде кінець НАТО. І це станеться під моїм керівництвом”.
Ситуацію врятували кілька лідерів ЄС — зокрема Ангела Меркель, Еммануель Макрон та Марк Рютте, які переконали Столтенберга не змінювати раніше узгоджений план — досягти 2% ВВП до 2024 року.
Меркель нагадала Трампу, що саме після 11 вересня 2001 року союзники вперше активували статтю 5 договору про колективну оборону, а німецькі війська загинули в Афганістані “на підтримку Америки”.
Прем’єр Данії Ларс Льокке Расмуссен емоційно додав: “Данія втратила в Афганістані більше солдатів у перерахунку на населення, ніж США. І я не скажу родинам загиблих, що життя їхніх дітей має менше значення лише тому, що ми не досягли 2%”.
Ця фраза, за словами Столтенберга, розрядила напруження. Після неї Трамп замовк, а згодом навіть погодився на компроміс.
Перед самітом Трамп отримав текст промови, який містив підтвердження прихильності США до статті 5 договору. Однак президент власноруч викреслив ці слова й додав маркером фрази “повинні платити”, “несправедливо” та “2% як мінімум!”.
Після напружених дебатів Столтенберг зміг переконати Трампа погодитись завершити саміт на позитивній ноті — з заявою про “єдність НАТО” і “зростання оборонних витрат союзників”.
У фіналі Столтенберг визнає, що саміт 2018 року міг стати останнім: “Я досі дивуюся, як Трамп сприйняв висновки саміту. Якби він виконав погрозу і вийшов на знак протесту, нам довелося б збирати уламки розбитого НАТО”.
Єнс Столтенберг обіймав посаду генсека НАТО з 2014 по 2024 рік — найдовше в історії Альянсу після періоду Хастінгса Ісмея. Його книга On My Watch виходить у розпал нових дискусій про роль США у НАТО після можливого повернення Трампа до Білого дому.
