У Казахстані археологи знайшли останки домашнього кота віком в тисячу років, якого дбайливо поховали господарі.
Про це розповідається в журналі Nature.
Археологи вважають, що кіт жив в прекрасних умовах, харчувався їжею з високим вмістом білка і, коли отримав травми - його лікували. У кота було кілька переломів, які успішно зажили.
Кістки кота знайшли в Джакенті - середньовічному поселенні на стародавньому торговому шляху, що з'єднує схід і захід. Цю місцевість до XI століття н.е. населяли огузи, середньовічний тюркський народ, що складався з 24-х основних племен.
Це відкриття здивувало дослідників, адже воно свідчить про те, що коти в цьому регіоні були одомашнені і жили разом з людьми ще в 8 столітті нашої ери.
До цього, найраніша історична згадка про домашніх кішок походить з Персії і датується шостим століттям нашої ери, коли було особливо відзначено, що жінки тримали кішок як домашніх тварин, прикрашали їх коштовностями і дозволяли їм спати в своїх ліжках. Навпаки, історики відзначають, що зороастрійці з того ж регіону зневажали кішок, пов'язуючи їх з темної магією джинів і недолюблівая їх за гострий запах сечі.
Як писав "Апостроф", палеонтологі описали окам'янілу щелепу з одним збереженим зубом, яка належала раніше невідомому науці виду ящера, ймовірно, він належав до сімейства дромеозавриди. Викопна щелепна кістка була виявлена на півночі Аляски, в формації Принс-Крік.
