В Україні невдовзі може бути реалізований проєкт "Гуманітарний девелопмент" - підприємці, орієнтовані на допомогу військовим, спроєктували стабілізаційні пункти за НАТОвськими зразками, але "українськими" цінами.
Від 20 до 50 тис. українських воїнів вже втратили на війні кінцівки, не враховуючи цивільних. Захисники залишаються без рук і ніг здебільшого не через важкість поранення, а через те, що їх не встигають вчасно стабілізувати і довезти до шпиталю.
Військовий хірург Денис Лук'янчук каже, що 60% поранень – саме у кінцівки. Медичну допомогу треба надати за принципом – якнайшвидше, і перша година - "золота".
"За стандартами НАТО є правило: 10/1/2 де: 10 хвилин – самостійно чи допомога санітара, побратима ще на полі бою. 1 година – "золота" година. Наступні 2 години – кваліфікована оцінка стану та операція. Виконання протоколу дає шанс зберегти руки та ноги нашим захисникам більш як у половині випадків!", - розповідає військовий хірург.
Проєкт "Гуманітарний девелопмент" передбачає евакуацію бійця з поля бою до найближчого стабілізаційного пункту за 30-40 хв, а наразі час від поранення до надання допомоги – 3-8 годин.
"Проектом передбачено, що стабілізаційні пункти з хірургічної допомогою будуть встановлені на всій лінії зіткнення… Наші стабпункти обладнані всім необхідним для допомоги пораненим в складних умовах. Вони великі – 80 м². Розраховані на 8-10 ліжок, обладнані ємностями для води, генератором та кондиціонером. Це не намети, а розбірні стаціонарні споруди, що монтуються за 24 години. Треба таких хоча б 85 штук вздовж лінії зіткнення. Будуть стабпункти – не буде такої дикої кількості ампутацій", - каже фундатор проєкту "Гуманітарний девелопмент" Микита Лук'янчук.
За словами розробників, НАТОвський аналог стабпункту коштує в межах 1,5 млн дол, а вартість одного українського стабілізаційного пункту – 200 тис дол. Один випадок інвалідності через втрату кінцівки, коштуватиме бюджету в межах 10 млн грн. Лікування, реабілітація, протезування, соціальний пакет впродовж життя – тобто державі значно вигідніше не допускати ампутацій. В ідеалі стабілізаційні пункти повинні бути доповнені підземними "чистими" хірургічним центрами – вважають розробники вітчизняного проєкту.
"Це і фінансово, і технічно прийнятно. Наша команда "Гуманітарного девелопменту" також розробила оптимальний проєкт таких хірургічних центрів, що закопані в землю на глибину 5 м. І значно дешевше НАТОвських. Взагалі, ця історія не про гроші, а про життя", – зазначив Микита Лук'янчук.
Нині на лінії зіткнення функціонують близько 100 стабілізаційних центрів, що розкидані на великі відстані і серед них немає "чистих", необхідних для хірургії.
"Потрібен рішучий державний підхід. Також необхідна підтримка іноземних партнерів, благодійних фондів, ЗМІ… Ми даємо механізми та інструменти для рятування рук та ніг солдатів. Вважаю, що зараз держава просто зобов'язана максимально подбати про своїх захисників. Беріть і користуйтеся. Не забирайте у військових цей шанс на повноцінне життя", - резюмував Микита Лук'янчук.
