Український поет і перекладач Остап Сливинський розповів, що прямі нащадки брата його бабусі, командира УПА, тепер є прибічниками "русского міра".
Історію родини він розповів на своїй сторінці у Facebook.
"Випадково знайшов у коморі шматок старої коробки від посилки, з років, очевидно, 50-х. Адреса призначення – Воркута. Отримувач – брат моєї бабусі... Ярослав Дувіряк (вуйко Славко) був командиром УПА, якого впіймали у криївці, поки він спав. Потім – роки таборів, двічі – фальшивий розстріл. Воркутинські шахти. Після "реабілітації" «ворогів народу» його шваґрові, також упівцю, дозволили повернутися в Україну – гаразд, у всуціль русифікований і комунізований Ворошиловград, але все ж якось ближче до дому. А йому – ні. Двічі на мотоциклі йому вдалося приїхати в Галичину, щоб відвідати родину. І мусив повертатися в Бєлгород, де йому дозволили жити.
Найсумніше те, що його нащадки там, у Бєлгороді, всуціль русифікувалися, хоч і носять те саме прізвище. Прямі нащадки – тобто діти і онуки командира УПА, якого двічі вели на розстріл за Україну – тепер "русскій мір", - написав Сливинський.
"Мене не полишає думка про те, що, воюючи по лісах, живучи у криївках, щоденно і щонічно ризикуючи собою, він же, мабуть, думав насамперед про щастя своїх власних дітей. Це природно, це людське. І від цього стає дуже гірко.
І ще думаю про те, як важливо повернути українських дітей з полону. Всіх до одного. Це – важливіше, ніж територія. Ми маємо мати кому передати те, що виборюємо", - підкреслив Сливинський.
